Поручі (обладунок)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Поручі

По́ручі[1] або нарукавники, на́ручні[2] — елемент захисного обладунку, який слугує для захисту рук. У вужчому значенні — частина обладунку, що закриває передпліччя (від ліктя до кисті). Може бути як самостійним елементом захисного спорядження, так і частиною пластинчастого обладунку, у цьому разі вони споряджалися налікотниками. Поручі робили переважно з металу, але існували й шкіряні: як основа для кріплення металевих смуг (див. шинний захист кінцівок).

Опис[ред.ред. код]

Складові поручів у європейському обладунку:

  • наплічник, нараменник[3] (англ. spaulder, пол. naramiennik) — частина обладунку (поручів), що захищає плече (плечовий суглоб).
  • наплічник, опаха (англ. rerebrace, upper cannon, пол. opacha)— частина обладунку (поручів), що захищає верхню частину руки (плече).
  • налокітник, налокотник, локотник, локітник[4] (англ. couter, пол. nałokcica)— частина обладунку (поручів), що захищає лікоть.
  • поруч, наруч, карваш (англ. vambrace, пол. zarękawie, karwasz)— частина обладунку (поручів), що захищає передпліччя.

Історія[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

  • Маніка — давньоримський поруч з окремих сегментів, який захищав всю руку
  • Нарукавник — широка смуга шкіри, що кріпилася до лівого рукава лучника для захисту руки під час стрільби

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Поручі // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Наручи // Русско-украинский словарь. 2013.
  3. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов); Словник українсько-російський 1927 р. (А. Ніковський)
  4. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)