Антонюк Порфир Фролович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Порфир Антонюк
УПА погон 09 - Сотник.svg Сотник
Антонюк Порфир.jpg
Загальна інформація
Народження 19 вересня 1909(1909-09-19)
с. Бискупичі Руські, нині с. Нехвороща, Волинська область
Смерть 7 березня 1944(1944-03-07) (34 роки)
°Розстріляний СБ ОУН
Національність українець
Псевдо «Сосенко», «Кліщ»
Військова служба
Роки служби 19431944
Приналежність Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
Вид ЗС UPA-Zaslugy1.png УПА
Формування OUN-r Flag 1941.svg ВО «Турів»
Командування
11.1943-01.1944 Загін ім. Богуна

Порфир Фролович Антонюк (псевда: «Сосенко», «Кліщ») (нар. 19 вересня 1909, с. Бискупичі Руські (нині с. Нехвороща, Володимир-Волинський район, Волинська область) — пом. 7 березня 1944) — сотник, організатор та керівник баз УПА «Січ», командир Загону ім. Богуна із ВО «Турів» (11.1943-01.1944).

Бойовий життєпис[ред. | ред. код]

Під командою «Сосенка» в Володимир-Волинському районі уже в березні 1943 було створено перше організоване формування — сотня «ім. Івана Мазепи» . Навесні була створена бойова база «Січ», де розташовувався штаб, зброярня, шпиталь; вишколюють один курінь, Підстаршинська школа «ім. С. Петлюри». На терені загону, зокрема в Горохівщині, протягом весни й літа йшли жорстокі бої з нацистами.

Чисельність загону на 30 листопада 1943 становила 1.049 вояків. Але в грудні частину вояків відпустили в рідні села на період зміни лінії фронту.

До загону «Сосенка» входив єдиний в УПА польський підрозділ, який наприкінці січня 1944 року перейшов до польського 1-го батальйону 50-го (Ковельського) піхотного полку 27-ї Волинської піхотної дивізії АК під командуванням поручника Міхала Фіалки «Сокола» (пол. por. Michał Fijalka - «Sokół»), що дислокувався у селі Свинарин Турійського району. Особовий склад батальйону складався, головним чином, із польських поліцейських, які служили у німців, а після вказівки емігрантського уряду і, напевно за прикладом українських поліціянтів березня 1943-го, зі зброєю пішли в ліси.

В січні 1944 на терен несподівано прибула рейдом під командою генерал-майора Петра Вершигори дивізія Червоних партизанів «ім. Сидора Ковпака», яка знищила базу «Січ» та в раптових нападах розбила розчленовані відділи, які готувалися до переходу фронту.

«Сосенко» був арештований СБ ОУН і розстріляний 7 березня 1944 за переговори з німцями.

Доля родини[ред. | ред. код]

В селі Нехворощах про родину Антонюків залишилися тільки спогади.

На місцевому цвинтарі після 2000-го року похоронили дружину Порфира Фроловича Клавдію Фоківну. Їхня дочка Ірина виконала мамин заповіт, привезла 95-річну стареньку у Нехворощі в труні з Львівщини, де довгий час разом мешкали, і повернулась назад.

Порфирова мати Євдокія померла в 1930-х роках від хвороби. Згодом вистрілом у вікно вбили батька Фрола Григоровича.

Старший Порфирів брат Трохим протестував проти польських порядків, вішав на місцевій церкві Бориса і Гліба червоного прапора, пробував перебратися в Росію, але його затримали чекісти і повернули назад. При нагоді емігрував із дружиною у Парагвай, потім переїхав до Аргентини.

Василя, неодруженого, під час війни вбили у Луковичах червоні партизани. Костя вивозили в Німеччину на роботи. Після війни він одружився. Нині вже покійний. По-різному складалося життя і Порфирових трьох сестер Марії, Квилини і ще однієї, яка вийшла заміж у село Сільце. Вони також уже покійні

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]