Порфіріо Лобо Соса
| Порфіріо Лобо Соса ісп. Porfirio Lobo Sosa | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 27 січня 2010 — 27 січня 2015 | |||
| Попередник: | Роберто Мічелетті | ||
| Наступник: | Хуан Орландо Ернандес | ||
| Народження: |
22 грудня 1947[1][2][3] (76 років) Трухільйо, Гондурас | ||
| Країна: | Гондурас | ||
| Релігія: | католицька церква | ||
| Освіта: | Університет Маямі, Російський університет дружби народів, Національний університет Гондурасу і University of Miami School of Business Administrationd | ||
| Партія: | Національна | ||
| Шлюб: | Rosa Elena Bonillad | ||
| Діти: | Амбар, Саїд і Луїс Фернандо | ||
Порфіріо Лобо Соса, відомий також як Пепе Лобо (ісп. Porfirio Lobo Sosa; нар. 22 грудня 1947) — гондураський політик і заможний землевласник. Депутат Національного конгресу Гондурасу з 1990 року, голова Національного конгресу з 2002 до 2006 року. 29 листопада 2009 року переміг на президентських виборах.[4]
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в місті Трухільйо, дитинство та юність його пройшли на ранчо Ла-Емпалісада поблизу міста Хутікальпа в департаменті Оланчо. Його батько, Порфіріо Лобо Хосе Лопес, був багатим землевласником і впливовою особою в департаменті Оланчо, 1957 року був обраний до Національного конгресу від департаменту. Брат Порфіріо Лобо є депутатом Національного конгресу від департаменту Колон.
Після закінчення католицької школи в Хутікальпі Порфіріо вступив до інституту Сан-Франсіско в Тегусігальпі, проте до кінця так і не довчився. Згодом вступив до РУДН. В Університеті Маямі (США) отримав другу вищу освіту — ступінь бакалавра ділового адміністрування. Після цього повернувся на батьківщину, де працював у сільськогосподарському бізнесі своєї родини.
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
До політики Лобо вступив у віці 19 років, очоливши департамент Оланчо. Упродовж 31 року керував молодіжною гілкою Національної партії в рідному департаменті.
1990 року Порфіріо Лобо був обраний до Національного конгресу, в якому у подальшому головував з 2002 до 2006 року.
Президентські вибори 2005[ред. | ред. код]
На президентських виборах, що відбулись 27 листопада 2005 року Лобо був кандидатом від Національної партії. Його кампанія базувалась на гарантіях зайнятості для населення, а також на обіцянках жорсткої боротьби зі злочинністю та відновлення смертної кари.[5] На тих виборах Лобо програв Мануелю Селайї, набравши 46,17% голосів проти 49,90% у свого суперника.
Конституційна криза 2009[ред. | ред. код]
У грудні 2008 року Лобо знову став кандидатом на пост президента.
Президент Селайя мав намір провести 28 червня 2009 року конституційний референдум за підсумками якого до конституції країни могла бути додана можливість переобрання глави держави на другий термін. В результаті цих дій в Гондурасі спалахнула криза, що призвела у подальшому до державного перевороту. Лобо підтримав переворот і заслання з країни Мануеля Селайї, також він підтримав призначення Конгресом Гондурасу на пост президента Роберто Мічелетті.
Президентські вибори 2009[ред. | ред. код]
На виборах 29 листопада 2009 року він знову став кандидатом у президенти та був обраний на пост глави держави в першому турі, здобувши 55% голосів виборців.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #141479930 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ «Son cuatro años. Ni un día más, ni un día menos» [Архівовано 2011-10-08 у Wayback Machine.](ісп.)
- ↑ En Honduras, candidato gana abogando por pena de muerte. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 10 листопада 2013.
- ↑ На виборах президента в Гондурасі перемогу здобув представник опозиції Порфіріо Лобо. Архів оригіналу за 2 грудня 2009. Процитовано 2 грудня 2009.
| ||||||||
|
