Порхун Олександр Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Володимирович Порхун
UA-OF3-MAJ-GSB-H(2015).png Майор
Олександр Порхун.jpg
Загальна інформація
Народження 21 січня 1987(1987-01-21) (33 роки)
Київ, СРСР
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Alma Mater Київський військовий ліцей імені Івана Богуна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Герой України

Commons-logo.svg Матеріали до статті на Вікісховищі
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Президент України П.Порошенко вручає О.Порхуну мініатюру ордена «Золота Зірка», 23.03.2015

Олекса́ндр Володи́мирович Порхун — український політичний та громадський діяч, майор Збройних сил України у відставці, учасник російсько-української війни, колишній командир 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади. Герой України (2015).

Кандидат у народні депутати на позачергових парламентських виборах 21 липня 2019 року в одномандатному виборчому окрузі №217[1]. Перший заступник Міністра у справах ветеранів України[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 21 січня 1987 року в Києві. Дитинство минуло у столичній Оболоні, де сім’я оселилася 1993 року. Батько Володимир Порхун (1948–2011) зварювальник, будував перші багатоповерхові будинки на Оболоні. Мати Валентина Порхун працювала вчителькою математики у спеціалізованій школі №239 з поглибленим вивченням німецької мови в Оболонському районі Києва.

Після 9-го класу школи №239 вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна, який закінчив 2004-го. Того ж року вступив до Одеського інституту Сухопутних військ, а 2006 року продовжив навчання у Львівському інституті Сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного Національного університету «Львівська політехніка». Здобув диплом спеціаліста з бойового застосування та управління діями аеромобільних підрозділів.

У серпні 2008 року розпочав військову службу у 13-му окремому аеромобільному батальйоні 95-ї окремої аеромобільної бригади 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України. Пройшов шлях від командира аеромобільного взводу до командира батальйону.

З березня 2014 року — учасник військових операцій у південних та східних областях України.

З 23 квітня 2014 року по 6 січня 2016 року брав участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Командував підрозділом у бойових зіткненнях під час звільнення населених пунктів Степанівка, Красний Луч, Алчевськ, Сніжне, Чорнухіне, Тельманове, Старобешиве, Торез, Ясинувата, Єнакієве, Краматорськ, Красноармійськ, Шахтарськ, Слов’янськ, Ізварине, Лисичанськ, гори Карачун.

У перший бій підрозділ під командуванням Олександра Порхуна вступив 2 травня 2014 року на мосту під Слов’янськом. Місцеве населення заблокувало на дорозі рух колони військової техніки, а з гори Карачун, яка на той час була під контролем бойовиків, вів обстріл снайпер[3]. Умілими діям організував оборону без втрат особового складу та військової техніки. Пізніше підрозділ Олександра Порхуна у складі батальйонно-тактичної групи захопив та утримував оперативно важливу висоту 167.6 (гора Карачун), контролюючи напрямки можливих наступальних дій проросійських бойовиків поблизу біля Слов’янська.

Із серпня 2014 року по червень 2017-го командував 13 оаемб 95 оаембр.

У червні 2017 році закінчив Національний університет оборони України ім. Черняховського, отримав диплом магістра за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями військових частин Сухопутних військ»[4].

У грудні 2017 року звільнився з військової служби з правом носіння військової форми. Майор у відставці.

З 2018 року навчається в магістратурі Національного університету державної фіскальної служби України.

З 23 квітня 2020-го — перший заступник Міністра у справах ветеранів України Сергія Бессараба[2][5].

Військові операції[ред. | ред. код]

Бій 1 липня 2014 року біля села Дьякове поблизу українсько-російського кордону. Впродовж запеклого чотиригодинного бою підрозділ Олександра Порхуна знищив колону із півтора десятка вантажівок[6].

27 липня 2014 року командував операцією зі звільнення населених пунктів Степанівка та Петрівське в Шахтарському районі Донецької області.

29 липня 2014 року штурмова група під керівництвом Олександра Порхуна взяла під контроль та утримувала Савур-могилу — стратегічно важливу точку створення «Маринівського коридору» для виходу основних сил з Ізвариного.

У липні-серпні 2014 року у складі 95-ї оаембр здійснив рейд довжиною 470 км, із яких 170 км – тиловими районами ворога уздовж південних рубежів Донецької та Луганської областей.

У січні 2015 року батальйон під командуванням Порхуна був задіяний у бойових операціях із деблокування підрозділів Збройних сил у Донецькому аеропорту. Під час оборони командного пункту на «Зеніті» разом із комбригом 95 оаембр Михайлом Забродським відбивав танкову атаку й зазнав контузії[7].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У 2017 році разом з учасниками бойових дій заснував громадську організацію «Спортивно-стрілецький клуб «Купол» та громадську організацію «Асоціація ветеранів та учасників бойових дій «Купол».

З лютого 2019 року — голова Громадської організації «Спілка Героїв України», яку заснував разом із Героєм України Ігорем Герасименком у грудні 2018 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 березня 2015) — за виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[8].
  • Ім’я та прізвище Олександра Порхуна викарбуване на стелі Героїв України, встановленій на території Національного університету оборони України імені Івана Черняховського[9].
  • Нагороджений відзнакою Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя» (2015).

Сім’я[ред. | ред. код]

Одружений. Дружина — Олександра Порхун (Хоменко)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Відомості про кандидата в народні депутати України - Порхун Олександр Володимирович
  2. а б Про призначення Порхуна О. В. першим заступником Міністра у справах ветеранів України. Кабінет Міністрів України. 22 квітня 2020. Процитовано 23 квітня 2020. 
  3. По завершенні війни ми перепишемо військові підручники – комбат 95-ї бригади
  4. В університеті відбувся випуск слухачів оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів підготовки. НУОУ. 16 червня 2017. Архів оригіналу за 19 червень 2017. Процитовано 17 червень 2017. 
  5. Кабмін призначив першого заступника міністра у справах ветеранів. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-04-23. 
  6. Нова доба Карачун-гори і Савур-могили
  7. Інтерв’ю з Олександром Порхуном
  8. Указ Президента України від 23 березня 2015 року № 165/2015 «Про присвоєння О.Порхуну звання Герой України»
  9. Герої України (Порхун Олександр Володимирович, 21.01.1987)

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 150
23 березня 2015
Наступник:
Собко Сергій Станіславович Гринюк Володимир Володимирович