Посадка літального об'єкта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Поса́дка, осіда́ння[1] - етап польоту від моменту сповільненого руху повітряного судна з висоти початку вирівнювання до закінчення пробігу (від моменту зменшення швидкості до дроселювання двигунів після приземлення у разі вертикальної посадки).[2]
Поса́дка — частина польоту, в котрій літальний апарат повертається на землю. Протилежна до злету.

При посадці відбуваються два фізичні процеси:

- вага літака, що в польоті утримується конструкцією крила, переходить на стійки шасі.

- кінетична енергія літака переходить у потенційну енергію нагріву гальм та обурення/нагріву навколишнього повітря. Тому колеса основних стійок літака після посадки можуть становити небезпеку.

Розрізняють[хто?][де?]:

Посадка літака[ред. | ред. код]

Перед виконанням посадки пілот повинен переконатися, що погодні умови, стан покриття ЗПС і її довжина, що розташо́вується, дозволяють виконати посадку.

Зниження на посадку, як правило, виконується на мінімальній швидкості, але не менше ніж 1.3 швидкості звалювання.

Для польоту на малій швидкості перед посадкою випускають злітно-посадкову механізацію.

Зниження на посадку зазвичай виконується з кутом нахилу траєкторії 3 градуси. При метричній системі вимірювання дальності/висоти літак втрачає 50 метрів висоти на кожний кілометр шляху. У більшості країн світу прийнято систему: відстань у навігаційних милях, висота у футах. У такій системі літак втрачає 320 футів за кожну милю.

Етап посадки літака починається із висоти 15 м над торцем ЗПС і завершується пробігом по ЗПС до повної зупинки літального апарата. Для легких літаків етап посадки може починатися з висоти 9 м. Посадка — найскладніший етап польоту, оскільки при зменшенні висоти знижується можливість виправлення помилок льотчика або автоматичних систем.

Повітряна частина посадки продовжується близько 6-10 секунд.

Звичайні літаки розраховуються на максимальну вертикальну швидкість при дотику до -1.5м/с

Дотик ЗПС має відбутися на відстані не далі 1000 метрів від вхідного торця або 1/3 довжини ЗПС, яка з величин буде меншою.

Після торкання ЗПС застосовуються всі засоби гальмування: інтерцептори, гальма та реверс тяги двигунів.

Посадка може виконуватись у ручному або автоматичному режимі. В автоматичному режимі може виконуватися тільки вирівнювання аж до торкання ЗПС або вся посадка з пробігом по ЗПС.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]