Посилання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Цитування (англ. reference) у паперових і електронних документах — уривок, витяг з якого-небудь твору, на який посилаються у викладі, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку. Іноді те саме, що виноска[1].

У деяких файлових системах — альтернативна назва файлу. Так, наприклад, у системі UNIX із файлом може бути пов'язано декілька імен.

У галузі телекомунікацій іноді вживається в значенні ланки зв'язку — засіб зв'язку між суміжними вузлами мережі.

В інтернет-журналістиці застосування посилань дозволяє викладати в матеріалі тільки нову інформацію, що спрощує текст і дозволяє уникати повторень. Все, що пов'язано з попередніми публікаціями на цю тему, з інформацією довідкового характеру чи з передісторією/тлом події, подається через гіперпосилання.

У 2000-х зазначалося, що в українській мові паралельно почали вживати також термін поклика́ння[2][3], який мав поширення в західноукраїнській мовно-літературній практиці[4].

Системи[ред. | ред. код]

Загалом кажучи, існує два типи систем цитування: Ванкуверська система та посилання в дужках.[5] Однак Рада наукових редакторів[en] (Council of Science Editors, CSE) додає третю, систему цитат-назв.[6]

Завдання посилань в інтернет-журналістиці[ред. | ред. код]

Можна виокремити такі основні завдання посилань:

  1. створити фон повідомлення;
  2. уникнути необхідності заново розповідати опубліковані матеріали на цю тему.

Добрим тоном вважається подавати гіперпосилання на інші статті з теми, які було опубліковано раніше на «своєму» інтернет-сайті. Це підвищує вагу й авторитет останнього в очах читача.

Рекомендації для створення посилань у інтернет-журналістиці[ред. | ред. код]

Надто велика кількість посилань розсіює увагу й ускладнює сприйняття. Зазвичай радять використовувати у середньому сім посилань на сторінку. Не варто розміщувати посилання впритул одне до одного. Доречним є пояснення посилань, яке з'являється при наведенні курсора мишки на посилання. Пояснення зазвичай вміщують:

  • назву сайту, на який посилається автор матеріалу;
  • ім'я автора, на якого посилається журналіст;
  • тип та особливості інформації за місцем призначення;
  • попередження про розмір файлу, який користувач збирається завантажувати.

Застосування посилань[ред. | ред. код]

Найчастіше доречними є посилання на:

  • архів;
  • фонову інформацію концептуального плану;
  • близьку за тематикою інформацію;
  • Означення;
  • більш детальну інформацію для фахівців із цього питання;
  • значний за обсягом графічний матеріал;
  • адреси онлайн-ресурсів на схожу тематику.

Посилання nofollow[ред. | ред. код]

Для боротьби зі спамом Google розділив зворотні посилання на nofollow і dofollow. Посилання nofollow не передають вагу і, як наслідок, майже не впливають на SEO.[7]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Посилання // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  2. Посилання чи покликання? [Архівовано 12 листопада 2016 у Wayback Machine.] / Т. Івасишина // Українська мова. — 2010. — № 1. — С. 99.
  3. Омельчук С. А. Семантико-категорійний потенціал лексеми поклика́ння: лексикографічний, етимологічний і парадигамичний підходи. — . — Вип. LXXXI.
  4. Авторитетний Словник Б. Грінченка не містить такого гасла.
  5. Pantcheva, Marina (nd). Citation styles: Vancouver and Harvard systems. site.uit.no. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 2 липня 2020. 
  6. Council of Science Editors, Style Manual Committee (2007). Scientific style and format: the CSE manual for authors, editors, and publishers.
  7. Типи зворотних посилань. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Потятиник Б. В. Інтернет-журналістика: навч. посіб. [Архівовано 18 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Борис Володимирович Потятиник.  - Львів : ПАІС, 2010.  - 246 с.  — ISBN 978-966-1585-50-7 [прояснити].

Посилання[ред. | ред. код]