Поскрьобишев Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поскрьобишев Олександр Миколайович
17th Congress AUCP-2.jpg
Народився 7 серпня 1891(1891-08-07)
Q19693681?, Slobodskoy Uyezdd, Вятська губернія, Російська імперія
Помер 3 січня 1965(1965-01-03) (73 роки)
Москва, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність політик
Alma mater Московський державний університет імені Ломоносова (1927)
Знання мов російська
Учасник німецько-радянська війна
Членство ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання генерал-майор
Партія КПРС
Конфесія атеїзм
У шлюбі з Металлікова-Поскрьобишева Броніслава Соломонівна
Нагороди
орден Леніна медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Олександр Миколайович Поскребишев (7 серпня 1891(18910807), село Успенське Слобідського повіту В'ятської губернії, тепер Кіровської області, Російська Федерація — 3 січня 1965, місто Москва, Російська Федерація) — радянський партійний діяч. Особистий помічник Йосипа Сталіна (понад 20 років), завідувач особливого сектора ЦК ВКП(б) (Секретаріату Сталіна) (1928—1952). Генерал-майор. Депутат Верховних Рад РРФСР і Башкирської АРСР 1—3-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 1—3-го скликань. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) (1934—1939). Член ЦК ВКП(б) (1939—1954).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 25 липня (7 серпня) 1891 року в безземельній родині селянина-шевця. За національністю — татарин-кряшен. Закінчив міське реальне училище. Трудову діяльність розпочав робітником на шкіряно-взуттєвому заводі.

У 1910—1914 роках — учень В'ятської фельдшерської школи. З 1914 року працював фельдшером на Баранчинському заводі Пермської губернії (на Уралі).

Член РСДРП(б) з березня 1917 року.

У квітні 1917 — осені 1918 року — секретар партійної організації РСДРП(б) на Баранчинському заводі, голова Баранчинської ради робітничих депутатів.

З березня 1919 року був у розпорядженні Оренбурзького губернського комітету РКП(б). У 1919 році працював завідувачем відділу обліку та інформації політичного відділу Особливої Туркестанської армії.

У серпні — грудні 1919 року — голова Златоустівського повітового військово-революційного комітету Уфимської губернії. У грудні 1919—1921 роках — голова виконавчого комітету Златоустівської повітової Ради робітничих і селянських депутатів Уфимської губернії.

У 1921—1922 роках — заступник голови виконавчого комітету Уфимської міської Ради, завідувач організаційного відділу Уфимського губернського комітету РКП(б).

У 1922 році направлений до Москви на роботу інструктором в апараті ЦК РКП(б).

У 1923—1924 роках — заступник завідувача Управління справами ЦК РКП(б).

У 1924—1929 роках — помічник генерального секретаря ЦК РКП(б)— ВКП(б) Йосипа Сталіна. У 1927 році паралельно закінчив господарсько-правовий факультет Московського державного університету.

У травні 1929 — 22 липня 1930 року — заступник завідувача Секретного відділу ЦК ВКП(б).

22 липня 1930 — 1934 року — завідувача Секретного відділу ЦК ВКП(б).

У 1934 — грудні 1952 року — завідувача Особливого сектора ЦК ВКП(б). З серпня 1935 року — також завідувач канцелярією Генерального секретаря ЦК ВКП(б) Йосипа Сталіна.

З 18 жовтня 1952 по 5 березня 1953 року — член Постійної комісії із зовнішніх справ при Президії ЦК КПРС.

З грудня 1952 по березень 1953 року — секретар Президії і Бюро Президії ЦК КПРС.

До 1953 року продовжував працювати зі Сталіним. Протягом 25 років Поскрьобишеву доповідалася і ним відфільтровувалась практично вся інформація, призначена для передачі Сталіну, а найбільш важливу інформацію він доповідав відразу на засіданні Політбюро (Президії) ЦК ВКП(б).

У 1953 році Поскрьобишев був звинувачений у втраті важливих державних документів і відсторонений від роботи. Згодом повідомлялося, що інцидент був інспірований і сфабрикований Лаврентієм Берією, а документи були знайдені. Після смерті Сталіна був відправлений Микитою Хрущовим на пенсію.

Помер 3 січня 1965 року. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]