Посмітюха індійська
| Посмітюха індійська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Galerida deva (Sykes, 1832) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Alauda deva | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Посмітюха індійська[2] (Galerida deva) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae)[3]. Ендемік Індії.
Опис[ред. | ред. код]
.jpg)
Довжина птаха становить 13-14 см, враховуючи хвіст довжиною 46-50 мм. Довжина дзьоба становить 13-15 мм. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла охриста, сильно поцяткована чорнуватими смугами, піщаний або сірувато-коричневий відтінок в оперенні відсутній. Верхні покривні пера хвоста рівномірно рудувато-коричневі, констрастують з рештою спини. Груди світло-рудувато-коричневі, плямисті. Шості (крайні) стернові пера світло-рудуваті. На голові помітний чуб, який може ставати дибки. Очі карі, дзьоб зверху рогово-коричневий, знизу світліший, лапи тілесного кольору.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Індійські посмітюхи мешкають на північному сході півострова Індостан. Вони живуть на сухих, кам'янистих плато, місцями порослих чагарниками, а також на полях. Зустрічаються парами або невеликими, розрідженими зграйками, на висоті до 1000 м над рівнем моря. Живляться насінням трав, комахами та іншими безхребетними. Сезон розмноження триває з березня по вересень, переважно з травня по серпень. Гніздяться на землі, в кладці 2-3 яйця. Індійські посмітюхи здатні імітувати крики інших птахів[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Galerida deva: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 14 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 14 листопада 2022.
- ↑ Crisologo, Taylor; Joshi, Viral; Barve, Sahas (2017). Jack of all calls and master of few: Vocal mimicry in the Tawny Lark (Galerida deva). Avian Biology Research. 10 (3): 174. doi:10.3184/175815617X14951979279259. S2CID 89825992.
Джерела[ред. | ред. код]
- Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
- Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |