Посольство України в Азербайджані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svgПосольство України в Азербайджані
Країна Україна Україна
Посол Міщенко Олександр Павлович
Відкрите 5 травня 1996
Адреса Азербайджан Азербайджан АЗ1069, м.Баку-69, вул. Юсифа Везірова (Чеменземінлі), 49.
Телефон (412) 441 27 06
Факс (412) 449-40-96
Пошта ukremb@azdata.net
Сторінка Офіційна сторінка
Координати 40°24′15″ пн. ш. 49°50′37″ сх. д. / 40.40420000002777812° пн. ш. 49.84385000002777844° сх. д. / 40.40420000002777812; 49.84385000002777844Координати: 40°24′15″ пн. ш. 49°50′37″ сх. д. / 40.40420000002777812° пн. ш. 49.84385000002777844° сх. д. / 40.40420000002777812; 49.84385000002777844

Посольство України в Азербайджанській Республіці — дипломатична місія України в Азербайджані, знаходиться в Баку.

Завдання посольства[ред. | ред. код]

Основне завдання Посольства України в Баку представляти інтереси України, сприяти розвиткові політичних, економічних, культурних, наукових та інших зв'язків, а також захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб України, які перебувають на території Азербайджану.

Посольство сприяє розвиткові міждержавних відносин між Україною і Азербайджанською Республікою на всіх рівнях, з метою забезпечення гармонійного розвитку взаємних відносин, а також співробітництва з питань, що становлять взаємний інтерес. Посольство виконує також консульські функції.

Історія дипломатичних відносин[ред. | ред. код]

Історія з 1918 року[ред. | ред. код]

Будинок Мірзабекова в Баку по вулиці Миколаївській, де в 1918 році знаходилася дипломатична місія Української Держави.

Після проголошення незалежності 28 травня 1918 року Азербайджанською Демократичною Республікою почалися налагодження азербайджансько-українських відносин.

У вересні 1918 року в Баку було відкрите українське консульство.[1]

21 вересня 1919 року Міністерство закордонних справ Азербайджану визнало президента національної української Громади Голованя тимчасовим віце-консулом Української Народної Республіки в Баку.

8 лютого 1919 року Голова Особливої дипломатичної місії України в Азербайджані Іван Красковський, вручив вірчі грамоти Голові ради Міністрів, міністру закордонних справ Азербайджану Ф. Х. Хойському.

10 жовтня 1919 року в Баку приїхала українська дипломатична місія, що складалася з наступних осіб: голова місії Краєвський, генеральний консул Лев Лесняк, секретар граф Андрій Бенедиктович Тишкевич, військовий аташе полковник Микола Мусійович Чехівський, аташе Іван Полянський і офіцер для доручень Грізер. 11 жовтня 1919 українська місія була представлена міністру закордонних справ Мамед Юсіф Гаджибаба огли Джафаров.

Історія з 1991 року[ред. | ред. код]

Після проголошення незалежності Україною 24 серпня 1991 року Азербайджан визнав Україну 6 лютого 1992 року. 06 лютого 1992 року між Україною та Азербайджаном було встановлено дипломатичні відносини.[2] Посольство України в Азербайджанській Республіці функціонує з 5 травня 1996 року, Посольство Азербайджанської Республіки в Україні відкрито 12 березня 1997 року.

З 1996 по 2001 рік Посольство України в Баку орендувало приміщення в готелі «Азербайджан». З 15 жовтня 2001 року Посольство України розташовується у сучасній чотирьохповерховій будівлі загальною площею 1166 кв.м.

У 2008 році Посол України в Азербайджанській Республіці Борис Клімчук, запропонував Міністерству закордонних справ встановити меморіальну дошку на будинку в Баку по вулиці Ніколаєвській (нині – Істіґлалієєт (Незалежності)), де діяла Особлива дипломатична місія Української Народної Республіки в Азербайджанській Демократичній Республіці (1919–1920 рр.). Під час офіційного візиту Віктора Ющенка в Баку 9–10 квітня 2009 р. Президент України та Президент Азербайджану Ільхам Алієв, урочисто відкрили меморіальну дошку. [3]

Структура посольства[ред. | ред. код]

  • Посол
  • Радник-посланник
  • Радник з консульських питань
  • Радник з політичних питань
  • Радник з економічних питань
  • 1-й секретар з політичних питань
  • 3-й секретар з культурно-гуманітарних та інформаційних питань
  • 1-й секретар з економічних питань
  • 1-й секретар з економічних питань
  • 2-й секретар з консульських питань
  • Аташе з питань оборони, військовий, військово-повітряний та військово-морський аташе

Керівники дипломатичної місії[ред. | ред. код]

  1. Хименко Григорій Микитович (1917-1918), український комісар на Закавказзі
  2. Красковський Іван Гнатович (08.02.1919-1921), голова дипломатичної місії на Кавказі.[4][5]
  3. Алексенко Борис Григорович (З 06.1997 по 07.2004) посол
  4. Юрченко Анатолій Петрович (З 02.11.2004 по 18.08.2005) посол
  5. Кизима Ігор Володимирович (З 18.08.2005 по 11.2005) т.п.
  6. Волковецький Степан Васильович (З 11.2005 по 15.04.2008) посол
  7. Клімчук Борис Петрович (З 15.04.2008 по 08.04.2010) посол
  8. Блащук Мирослав Тарасович (З 08.04.2010 по 06.04.2011) т.п.[6]
  9. Міщенко Олександр Павлович (З 06.04.2011 по т.ч) посол

Консули України в Азербайджані[ред. | ред. код]

  1. Головань А. (1919), віце-консул в Баку[7][8]
  2. Мір Абдульфат-хан Мір Рза хан-огли Талишинський (Агахан) (1919), почесний віце-консул України в Баку.
  3. Кужим Василь Миколайович (01.1920-01.1921), віце-консул України в Баку.
  4. Монтаг (1921), секретар консульства, в.о. віце-консула України в Баку.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ДИПЛОМАТИЧНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА, МІСІЇ ТА КОНСУЛЬСЬКІ УСТАНОВИ УКРАЇНСЬКИХ УРЯДІВ 1917–1920
  2. Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
  3. Від Києва до Баку
  4. Вірча грамота міністра закордонних справ Української Народної Республіки В. Чеховського голові Ради Міністрів, міністру закордонних справ Ф. X. Хойському про призначення главою Особливої дипломатичної місії України в Азербайджані І. Красковського 8 лютого 1919 (ГААР, ф. 897, оп. 1, д. 38, л. 42. Завірена копія. Оригінал французькою мовою — там же, л. 41.)
  5. Повідомлення газети «Азербайджан» про приїзд в Баку української місії. Азербайджан. 14 жовтня 1919. № 220.
  6. «ДЕЛОВОЙ ВЕСТНИК» № 09(160), 2007 СТРОИМ МОСТЫ ЭНЕРГЕТИЧЕСКИЕ, И НЕ ТОЛЬКО
  7. газета «Азербайджан» 21 вересня 1919. № 202.
  8. Адрес-Календарь Азербайджанской Республики на 1920 г. Баку, 1920, ч. З. с.6. Балаев А. Азербайджанское национально-демократическое движение. (1917–1920 гг.) Баку, 1990, с.92.

Посилання[ред. | ред. код]