Постійна палата третейського суду
| Cour permanente d'arbitrage Permanent Court of Arbitration | |
|---|---|
Палац миру в Гаазі | |
| Вид | міжнародний судовий орган |
| Інстанція | вища |
| Заснований | 1899 |
| Термін служби | 6 років |
| Суддів | до 4 суддів від кожної держави-члена |
| Розташування | |
| Координати | 52°05′12″ пн. ш. 4°17′44″ сх. д. / 52.08667° пн. ш. 4.29556° сх. д. |
![]() | |
| pca-cpa.org | |
Постійна палата третейського суду (ППТС) (англ. Permanent Court of Arbitration, PCA) — міжнародна міжурядова організація, створена 1899 року відповідно до першої Гаазької конвенції про мирне вирішення міжнародних спорів. Її штаб-квартира розташована в Палаці миру в Гаазі (Нідерланди).
ППТС є найстарішою чинною установою для арбітражного вирішення міжнародних спорів. На відміну від судів постійного складу, вона не є судом у власному розумінні цього терміна, а діє як міжурядовий центр, що забезпечує створення арбітражних трибуналів і проведення процедур мирного врегулювання спорів між державами, міжнародними організаціями та приватними сторонами.
Сьогодні ППТС відіграє важливу роль у вирішенні міждержавних, інвестиційних і морських спорів, у тому числі за участю України.
Постійна палата третейського суду (ППТС) була заснована на основі Гаазьких конвенцій і декларацій 1899 та 1907 років.
На Першій Гаазькій мирній конференції 1899 року, скликаній з ініціативи імператора Російської імперії Миколи ІІ, держави ухвалили Конвенцію про мирне вирішення міжнародних спорів, яка передбачала створення органу під назвою «Постійний суд арбітражу». У статті 20 конвенції держави-учасниці зобов'язалися «організувати Постійний суд арбітражу, доступний у будь-який час» для сприяння мирному розв'язанню спорів.
Друга Гаазька конференція 1907 року прийняла нову редакцію цієї конвенції, спрямовану на вдосконалення роботи комісій з розслідування, арбітражних трибуналів і запровадження спрощеної процедури звернення до арбітражу.
Для розміщення секретаріату ППТС було збудовано Палац миру в Гаазі. Проєкт споруди, профінансованої американським меценатом Ендрю Карнеґі, обрали на міжнародному конкурсі 1905 року; будівництво тривало з 1907 до 1913 року, коли Палац урочисто відкрили.
Першою справою, розглянутою ППТС, стала «Фонд побожних пожертв Каліфорнії» (англ. The Pious Fund of the Californias, 1902) між Сполученими Штатами та Мексикою. У 1900—1914 роках Палата здійснила низку арбітражів між державами, проте в міжвоєнний період і після Другої світової війни її активність знизилася, оскільки держави дедалі частіше вдавалися до інших форм вирішення спорів.
Наприкінці XX — на початку XXI століття ППТС відновила активність завдяки розвитку міжнародно-правової бази мирного врегулювання та зростанню готовності держав і міжнародних суб'єктів вирішувати спори арбітражним шляхом. З 1993 року Палата має статус спостерігача в Генеральній Асамблеї ООН. Нині вона функціонує як міжурядова організація, що надає арбітражні та адміністративні послуги у спорах між державами, інвесторами та в сфері морського права. Станом на 2025 рік до складу Палати входять 122 держави.
Членами суду є понад 100 держав[1].
Суд бере до розгляду як позови в міждержавних спорах, так і позови приватних організацій, що мають міжнародний характер. У разі відсутності завчасної згоди про інше ППТС може розглянути справу тільки зі згоди всіх сторін спору.
Слухання часто тривають у закритому режимі і навіть рішення часто є конфіденційними на вимогу сторін.
Україна подала багато позовів проти Росії до міжнародних судів із часу анексії Криму Росією. 9 травня 2018 року суд у Гаазі присудив Росії виплатити Україні 159 млн доларів компенсації за конфісковане майно і збитки української сторони через анексію Криму.[2]
У квітні 2023 за повідомленням очільника «Нафтогазу України» Олексія Чернишова Арбітражний трибунал при ППТС зобов’язав Росію сплатити НАК «Нафтогаз України» 5 млрд дол. США за збитки, заподіяні захопленням активів «Групи Нафтогаз» в Криму в 2014 році, а також відшкодувати «Нафтогазу» витрати, пов’язані з цим арбітражним провадженням.[3] РФ продовжує оскаржувати це рішення у виконавчих провадженнях.
Арбітражне провадження українського державного ПриватБанку проти РФ триває з 13 квітня 2015 року через незаконне захоплення цінних активів у АР Крим, включно з кредитами, нерухомістю та грошовими коштами, під час російсько-української війни. Остаточне рішення про незаконність дій РФ у АР Крим прийнято 2 грудня 2024 року. З цього часу Арбітражний суд має визначити суми збитків та шкоди Приватбанку, завданої РФ.
Кожна держава призначає до складу ППТС до 4 авторитетних фахівців з міжнародного права. Секретаріат Палати веде список таких суддів, з яких може обрати арбітрів для розгляду конкретної справи.
Дві або більше держав можуть домовитися вибрати спільно одного чи кількох членів. Одну й ту саму особу можуть вибрати різні країни. Члени суду обираються на 6 років. Їхнє призначення на посаду може бути відновлено.
- ППТС працює в тій же будівлі, що й Міжнародний суд ООН;
- Згідно зі статутом Міжнародного суду ООН, кандидатів в члени цього суду обирають не держави, а «національні групи» ППТС, тобто групи суддів ППТС, що представляють одну державу.
Зауваги на адресу Постійної палати третейського суду полягають в тому, що[4]:
- Палата не є трибуналом, що чинить правосуддя, а лише представляє список осіб, із яких сторони спору в кожному випадку обирають собі арбітрів, створюючи таким чином суд.
- У деяких випадках такий суд волітиме виносити рішення «по справедливості й добрій волі» (ex aeque et bono), певною мірою задовольняючи обидві сторони, аніж шляхом застосування правових норм.
- Оскільки членів суду в кожному окремому випадку обирають сторони спору, то в судочині відсутнє наступництво.
Зі сказаного робиться висновок, що Постійна палата третейського суду — «не справжній суд у звичайному розумінні цього слова»[4].
- ↑ Member States[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Суд в Гаазі постановив, що Росія має відшкодувати збитки українським інвесторам за анексію Криму. ТСН. 9 травня 2018. Архів оригіналу за 13 травня 2018. Процитовано 12 травня 2018.
- ↑ Суд у Нідерландах відхилив скаргу РФ на рішення стягнути з неї $5 млрд за активи «Нафтогазу» в Криму – компанія. Радіо Свобода. 13 грудня 2024.
- ↑ а б Толстых В. Л. Курс международного права. — М. : Волтерс Клувер, 2009. — С. 475. — ISBN 978-5-466-00401-4.
- Постійна палата третейського суду [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
