Постійна палата третейського суду
| Cour permanente d'arbitrage Permanent Court of Arbitration | |
|---|---|
 | |
| Вид | міжнародний судовий орган |
| Інстанція | вища |
| Заснований | 1899 |
| Термін служби | 6 років |
| Суддів | до 4 суддів від кожної держави-члена |
| Розташування |
 Нідерланди, Гаага |
| Координати | 52°05′12″ пн. ш. 4°17′44″ сх. д. / 52.08667° пн. ш. 4.29556° сх. д. |
 | |
| pca-cpa.org | |
Постійна палата третейського суду (ППТС) (англ. Permanent Court of Arbitration, PCA) — міжнародний арбітражний суд, розташований в Гаазі (Нідерланди).
Історія створення[ред. | ред. код]
ППТС створено 1899 року за рішенням першої Гаазької мирної конференції, скликаної з ініціативи імператора Російської імперії Миколи ІІ. Є найстарішим органом вирішення міжнародних спорів. Розташована в Палаці миру, спеціально побудованому в Гаазі 1913 року на пожертви Ендрю Карнегі.
Діяльність[ред. | ред. код]
Членами суду є понад 100 держав[1].
Суд бере до розгляду як позови в міждержавних спорах, так і позови приватних організацій, що мають міжнародний характер. У разі відсутності завчасної згоди про інше ППТС може розглянути справу тільки зі згоди всіх сторін спору.
Слухання часто тривають у закритому режимі і навіть рішення часто є конфіденційними на вимогу сторін.
Судові позови України проти Росії[ред. | ред. код]
Україна подала багато позовів проти Росії до міжнародних судів із часу анексії Криму Росією. 9 травня 2018 року суд у Гаазі присудив Росії виплатити Україні 159 млн доларів компенсації за конфісковане майно і збитки української сторони через анексію Криму.[2]
У квітні 2023 за повідомленням очільника «Нафтогазу України» Олексія Чернишова Арбітражний трибунал при ППТС зобов’язав Росію сплатити НАК «Нафтогаз України» 5 млрд дол. США за збитки, заподіяні захопленням активів «Групи Нафтогаз» в Криму в 2014 році, а також відшкодувати «Нафтогазу» витрати, пов’язані з цим арбітражним провадженням.[3]
Судді[ред. | ред. код]
Кожна держава призначає до складу ППТС до 4 авторитетних фахівців з міжнародного права. Секретаріат Палати веде список таких суддів, з яких може обрати арбітрів для розгляду конкретної справи.
Дві або більше держав можуть домовитися вибрати спільно одного чи кількох членів. Одну й ту саму особу можуть вибрати різні країни. Члени суду обираються на 6 років. Їхнє призначення на посаду може бути відновлено.
ППТС і Міжнародний суд ООН[ред. | ред. код]
- ППТС працює в тій же будівлі, що й Міжнародний суд ООН;
- Згідно зі статутом Міжнародного суду ООН, кандидатів в члени цього суду обирають не держави, а «національні групи» ППТС, тобто групи суддів ППТС, що представляють одну державу.
Критика[ред. | ред. код]
Зауваги на адресу Постійної палати третейського суду полягають в тому, що[4]:
- Палата не є трибуналом, що чинить правосуддя, а лише представляє список осіб, із яких сторони спору в кожному випадку обирають собі арбітрів, створюючи таким чином суд.
- У деяких випадках такий суд волітиме виносити рішення «по справедливості й добрій волі» (ex aeque et bono), певною мірою задовольняючи обидві сторони, аніж шляхом застосування правових норм.
- Оскільки членів суду в кожному окремому випадку обирають сторони спору, то в судочині відсутнє наступництво.
Зі сказаного робиться висновок, що Постійна палата третейського суду — «не справжній суд у звичайному розумінні цього слова»[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Member States[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ СУД В ГААЗІ ПОСТАНОВИВ, ЩО РОСІЯ МАЄ ВІДШКОДУВАТИ ЗБИТКИ УКРАЇНСЬКИМ ІНВЕСТОРАМ ЗА АНЕКСІЮ КРИМУ. ТСН. 9 травня 2018. Архів оригіналу за 13 травня 2018. Процитовано 12 травня 2018.
- ↑ Гаазький арбітраж зобов’язав РФ сплатити «Нафтогазу» 5 млрд дол компенсації за збитки в Криму. Радіо Свобода. 13 квітня 2023.
- ↑ а б Толстых В. Л. Курс международного права. — М. : Волтерс Клувер, 2009. — С. 475. — ISBN 978-5-466-00401-4.
Посилання[ред. | ред. код]
- Постійна палата третейського суду [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.