Посулля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Посулля — історична область України, що охоплює басейн ріки Сула. В широкому значенні слова — це найбільша частина Переяславського князівства в XXIII ст. У вужчому — адміністративно-територіальна одиниця в складі УНР

Історія[ред.ред. код]

Х століття нашої ери. Київська Русь. Князювання київського князя Володимира Великого. Щоб боронити рідну землю, свій народ від нападу кочівників, створювалися на той час на підступах до кордонів Русі оборонні пости, фортеці, обронні рубежі (часто природного характеру). За історичними матеріалами, у південно-східному напрямку від Київської держави існував на той час дуже зручний оборонний рубіж вздовж русла р. Сула, по лінії Лубно-Лукомль-Горошин. Цей рубіж був в основному природнього характеру. В цих поселеннях на той час уже існували дерев'яні укріплення із мережею блок-постів, які розміщувалися в сторону нападу кочівників. Але зокрема про ці блок-пости трохи пізніше.

Цей оборонний рубіж прийнято було називати Посульським. Дуже цікаво те, що цей рубіж був вигідним з військової точки зору природнім укріпленням. По-перше, це глибока на той час р. Сула, яка впадала у велику та неприступну р. Дніпро, де в гирлі стояла горошинська фортеця. По-друге, неприступні і часто підступні для необачних посульські заплави (з великою кількістю островів), які протягувалися від гирла Сули і аж до містечка Лубно. В подальшій розповіді і буде зокрема йти мова про ці заплави, бо це і є наша рідна сторона, наш рідний край. По-третє, високий правий берег Сули давав можливість будувати дерев'яні укріплення - фортеці. Історія свідчить, що в усих вищезгаданих містечках на той час уже були фортеці і мали свою залогу.

Отже всі ці причини і обумовлювали створення Посульського оборонного рубежу. Як було згадано раніше кожна фортеця мала мережу блок-постів. На відстані 6 кілометрів від Лукомльської фортеці при виході із заплав в південну сторону, на місці сучасного поселення с. Худоліївка, на найвищому пагорбі, звідки добре було видно Лукомль, історія свідчить що був розташований блок-пост (в Худоліївці прийнято називати «біля тракторної бригади»). Наступний блок-пост розміщувався на Бурбівській горі. Як відомо з історії це були так звані сигнальні пости, де в разі небезпеки запалювалося велике вогнище, що давало можливість залозі фортеці підготуватися до відсічі ворогів та час на виклик підмоги. Цікаво те, що ці пости були своєрідним випробуванням для вояків, адже найменша необачність, безвідповідальність коштувала життя як сторожовим на блок-постах, то так і самій залозі фортеці, а в подальшому і несла небезпеку для всієї держави. Відомо з історії, що часто патрулювання на цих сторожових вежах було для вояків своєрідним покаранням, своєрідним виправленням — зумів запалити вогнище та сповістити про небезпеку, то значить врятувався та спокутував провину. Біля даних сторожових блок-постів є деякі думки, що охоронники проживали можливо і роками, вели певне домашнє господарство. Закрадається думка зокрема про виникнення х. Василяки, який розмістився безпосередньо під Бурбівською горою.

В історії згадується, що в цих краях Володимир Мономах здобув перемогу над половцями (1103,1110 р.). Після князювання Володимира Мономаха Київська Русь почала занепадати. Точилися міжусобні часті війни, не об'єднання всіх князівств на той час призвели до того, що в 12-13 століттях монголо-татарські орди, зокрема хана Батия (1239 р) знищили Посульський оборонний рубіж із тодішніми поселеннями. В історії згадка про Посулля появляється тільки в 15-16 століттях за часів володарювання Речі Посполитої. А 2-3 століття для краю стають невідомими.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.