Посівання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Посівання (засівання)[1]обряд в перший день Нового року за старим стилем, який збігається з християнським святом Василія Великого (це був архієпископ Кесарії Каппадокійської, що в Малій Азії; церковні джерела характеризують його як богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя).[2] На Старий Новий рік — Василя, окрім служби в церкві, традиційно зранку ходили посівати посівальники-хлопчики, обсіваючи зерном оселі родичів, сусідів, знайомих.[3][4] Посівальниками мають бути хлопчики, оскільки існує повір'я, що першим на Новий рік мав зайти в хату чоловік, щоб все було добре і в родині, і в господаря.[3] Посівали зерном, в основному — житом, пшеницею.[5] Першому засівальнику, як правило, приділялася особлива увага, тому зранку хлопці намагалися встати якомога раніше, щоб бути першим.

Всі засівальники отримують грошову винагороду, яку залишають собі або частину віддають на церкву.

Географія поширення обряду[ред.ред. код]

Україна[ред.ред. код]

Посівання дуже популярні як в Західній так і в Центральній та Північній Україні. Посівають також на Сході та Півдні України.

Інші країни[ред.ред. код]

Обряд також популярний в інших східних слов’ян — в Польщі, Білорусі, Словаччині і кількох областях Росії, що прилягають до України[джерело?]Бєлгородській, Курській, Брянській. В Польщі і Словаччині такий обряд називається chodzić na podsypkę або obsypka.

Тексти новорічних привітань-віншувань[ред.ред. код]

Цього дня зранку хлопчики засівали зерном, промовляючи:

Сію, сію, посіваю.

З Новим роком вас вітаю.
Щоб сей рік було більше, ніж торік.[2]

На щастя, на здоров’я, на Новий рік!

Щоб уродило краще, ніж торік!
Коноплі під стелю, а льон по коліна,
Щоб у вас, хрещених, голова не боліла!

Сійся, родися жито-пшениця, всяка пашениця,

на новий рік, щоб краще родило як торік,
Коноплі під стелю, а льон по коліна,
Щоб у вас хрещених головка не боліла.
будьте здорові з Новим роком.

Сію, сію, засіваю,

Вашу хату не минаю,
З Новим роком йду до хати,
Щось вам маю віншувати:
Щоб діти всі здорові,
Їли кашу всі готові,
Щоб вам була з них потіха.
А нам грошей із пів міха!

А в полі-полі

Сам Господь ходив.
І Мати Божа ризи носила,
Ризи носила, Бога просила:
Уроди Боже жито-пшеницю,
Жито-пшеницю, усяку пашницю.
На щастя, на здоров"я, на Новий рік!!!

Оригінал
Ходзя Каляда па хатам,
Нося пугу жыцяную.
Дзе замахне — жыта расце,
Дзе не махае — там не бывае.
Сею, сею, пасяваю,
З Новым годам вас вітаю!
Святая Каляда дзяжу мясіла,
Пірагі пякла і рагатыя і багатыя.
Друга Каляда — Зіме сярэдзінка[6].      
Переклад з білоруської
Ходить Коляда по хатам,
Носить пугу житяну.
Де махне — там жито росте,
Де не махає — там не буває.
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю!
Свята Коляда діжу місила,
Пироги пекла і рогаті і багаті.
Друга Коляда — Зимі серединка.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ковальова О. Народний календар — енциклопедія життя народу // Гуманізація навчально-виховного процесу Збірник наукових праць. — 2012, Вип. LX
  2. а б Боян Світлана Головні християнські свята календарного обрядового комплексу бойків // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Збірник наукових праць. — 2008, Вип. 17
  3. а б Безущак С. Різдвяні свята на Тернопільщині: традиції та інновації // Українознавство: Науковий громадсько-політичний культурно-мистецький релігійно-філософський педагогічний журнал.. — 2010. – № 3 (с.168)
  4. Михасюк Т. Розвиток мовлення і культури спілкування молодших школярів у процесі ознайомлення з народними трудовими традиціями // Нова педагогічна думка Науковий журнал. — 2009, №3
  5. С.О. Щербань Молодіжні зібрання та весільні обряди Полтавщини (з експедиційних досліджень кінця XX – початку XXI ст.)(початок) // Праці Центру пам’яткознавства. Випуск 15 / Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. — К., 2009. — 334 c. ISBN 966-531-142-5
  6. Студень // Ведовство