Потапці (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Потапці
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Черкаський район
Громада Бобрицька сільська громада
Облікова картка Потапці 
Основні дані
Перша згадка XVIII століття - до 1777
Населення 309 осіб (2009[1])
Площа 1,16 км²
Поштовий індекс 19013
Телефонний код +380 4736
Географічні дані
Географічні координати 49°50′29″ пн. ш. 31°14′22″ сх. д. / 49.84139° пн. ш. 31.23944° сх. д. / 49.84139; 31.23944Координати: 49°50′29″ пн. ш. 31°14′22″ сх. д. / 49.84139° пн. ш. 31.23944° сх. д. / 49.84139; 31.23944
Середня висота
над рівнем моря
130 м[2]
Водойми річка Синявка
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Ляплава
Відстань до
залізничної станції
23 (фізична) км
Місцева влада
Адреса ради с.Бобриця
Карта
Потапці. Карта розташування: Україна
Потапці
Потапці
Потапці. Карта розташування: Черкаська область
Потапці
Потапці
Мапа
Мапа

Пота́пці — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Бобрицькій сільській громаді.

Населення села становить 309 осіб, дворів 191 (2009; 343 особи в 2007, 515 осіб в 1972).

Історія[ред. | ред. код]

Однією із перших легенд про село, яку передавали із уст в уста — легенда про трьох братів, одним із яких був Потап. Їхній батько був великим паном і мав багато земель у своїй управі. І от по смерті він вирішив розподілити землі серед своїх синів. Одному дісталася територія, що зараз носить назву Пищальники, іншому — Лазірці, а найстаршому батько віддав землі, що потім були названі селом Потапці.

Назву село отримало від того, що першими жителями поселення було декілька Потапів.

У книзі Л. І. Похилевича «Сказання про населені місцевості Київської губернії» 1864 є кілька рядків про Потапці. У книзі йдеться, що до 1777 цими землями володів Микола Потоцький, після чого перейшли вони Станіславу Понятовському, племіннику останнього польського короля. У Корсуні, в 60 км звідси, як відомо, у Понятовського був палац-резиденція. У середині 19 століття в Потапцях знаходився маєток генерала Олександра Петровича Мальчевського, яке разом з 1431 десятинами землі в 1855 році перейшло у спадок його дочки Аделі і її чоловікові полковнику Олександру Людвикович Нейману.

В 1922 році в селі було відкрито хату-читальню, 1931 року — початкову школу.

Під час Другої Світової війни майже всі чоловіки пішли на фронт — 137, з них 130 нагороджено бойовими орденами та медалями. Чоловіки відзначились своєю хоробрість —Короп Міна Юхимович(1903—1945) нагороджений Орденом Слави http://www.podvignaroda.ru/?n=22004897 ,П. Х. Трепет (інженер підривної бригади), О. О. Пшеничний (отримав орден Червоного Прапора) , Н. І. Кропива (старший лейтенант, замполіт, загинув в боях за визволення Вільнюсу, де і похований). На честь загиблих односельчан було встановлено обеліск Слави.

У центрі села є пам'ятник над братською могилою. Над рядками прізвищ одна фотографія. На ній зображений військовий журналіст майор Микола Федорович Старостін. У 1943 року під час десантної операції, стрибаючи з парашутом біля села Потапці, він потрапив у полон до нацистів. Після короткого допиту у дворі колгоспниці Олімпії Гордієнко його розстріляли і закопали біля ставка. Старостін встиг повідомити господині будинку своє прізвище та ім'я.

У 1946 році в Потапці приїжджала його вдова. Десантника перепоховали у братську могилу, а пізніше в пам'ятник була вмурована його фотографія.

Місцеві жителі стверджують, що в ярах навколо Потапців перед загибеллю ховався від німців зі своїми товаришами Аркадій Гайдар, похований у Каневі.

Багато в цих місцях поховань німецьких солдатів, розорюваних періодично «чорними археологами».

Війна нанесла значних втрат і господарству села — був знищений колгосп, зруйновано лікарню, аптеку, клуб, спалено 70 будинків.

За радянських часів 32 особи було нагороджено урядовими нагородами, а голова колгоспу В. М. Авраменко — Орденом Леніна. На 1972 рік в селі містилась центральна садиба колгоспу імені Чапаєва, за яким було закріплено 2,7 тисяч га землі, зокрема орної 2,2 тисячі га. Господарство спеціалізувалось на вирощуванні зернових культур та м'ясо-молочному тваринництві. Тоді в селі працювали початкова школа, клуб на 250 місць, бібліотека з книжковим фондом 10 тисяч примірників, дитячі ясла, пошта, фельдшерсько-акушерський пункт, аптека.

Сучасність[ред. | ред. код]

На сьогодні в селі працюють школа, будинок культури, бібліотека, 1 магазин, фельдшерсько-акушерський пункт. Ще в Потапцях колись була дача одного з «Кроликів», Володимира Моїсеєнка (він розповідай про неї в інтерв'ю газеті «Факти» в 2002 році), а музична група ТНМК знімала в Потапцях один зі своїх кліпів.

Відомі вихідці[ред. | ред. код]

1 січня 1946 року в Потапцях народився Народний артист України Валентин Федорович Рожков — артист-вокаліст Київського академічного театру оперети.

10 травня (27 квітня за старим стилем) 1911 року в Потапцях народився Несвітський Яків Іванович — відомий діяч вищої школи України, засновник відомої наукової школи з надійності автомобілів, лауреат Державної премії України, доктор технічних наук, професор. Його життя з 1948 року і до 1974 року пов'язане з Київським автомобільно-дорожнім інститутом, нині це Національний транспортний університет В післявоєнні роки був ініціатором відкриття та налагодження автобусного рейсу із села Потапці до Канева.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 вересня 2011. Процитовано 28 жовтня 2010. 
  2. http://weather.in.ua/ua/cherkasskaja/21390

Посилання[ред. | ред. код]