Перейти до вмісту

Потапці (село)

Координати: 49°50′29″ пн. ш. 31°14′22″ сх. д. / 49.84139° пн. ш. 31.23944° сх. д. / 49.84139; 31.23944
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Потапці
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Черкаський район
Тер. громада Бобрицька сільська громада
Код КАТОТТГ UA71080070150034591
Облікова картка Потапці 
Основні дані
Перша згадка XVIII століття - до 1777
Населення 309 осіб (2009[1])
Площа 1,16 км²
Поштовий індекс 19013
Телефонний код +380 4736
Географічні дані
Географічні координати 49°50′29″ пн. ш. 31°14′22″ сх. д. / 49.84139° пн. ш. 31.23944° сх. д. / 49.84139; 31.23944
Середня висота
над рівнем моря
130 м[2]
Водойми річка Синявка
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Ляплава
Відстань до
залізничної станції
23 (фізична) км
Місцева влада
Адреса ради с.Бобриця
Карта
Потапці. Карта розташування: Україна
Потапці
Потапці
Потапці. Карта розташування: Черкаська область
Потапці
Потапці
Мапа
Мапа

Пота́пці — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Бобрицькій сільській громаді.

Населення села становить 309 осіб, дворів 191 (2009; 343 особи в 2007, 515 осіб в 1972).

Історія

[ред. | ред. код]

Однією із перших легенд про село, яку передавали із уст в уста — легенда про трьох братів, одним із яких був Потап. Їхній батько був великим паном і мав багато земель у своїй управі. І от по смерті він вирішив розподілити землі серед своїх синів. Одному дісталася територія, що зараз носить назву Пищальники, іншому — Лазірці, а найстаршому батько віддав землі, що потім були названі селом Потапці.

Назву село отримало від того, що першими жителями поселення було декілька Потапів.

У книзі Л. І. Похилевича «Сказання про населені місцевості Київської губернії» 1864 є кілька рядків про Потапці. У книзі йдеться, що до 1777 цими землями володів Микола Потоцький, після чого перейшли вони Станіславу Понятовському, племіннику останнього польського короля. У Корсуні, в 60 км звідси, як відомо, у Понятовського був палац-резиденція. У середині 19 століття в Потапцях знаходився маєток генерала Олександра Петровича Мальчевського, яке разом з 1431 десятинами землі в 1855 році перейшло у спадок його дочки Аделі і її чоловікові полковнику Олександру Людвикович Нейману.

В 1922 році в селі було відкрито хату-читальню, 1931 року — початкову школу.

Під час Другої Світової війни майже всі чоловіки пішли на фронт — 137, з них 130 нагороджено бойовими орденами та медалями. Чоловіки відзначились своєю хоробрість —Короп Міна Юхимович(1903—1945) нагороджений Орденом Слави http://www.podvignaroda.ru/?n=22004897 ,П. Х. Трепет (інженер підривної бригади), О. О. Пшеничний (отримав орден Червоного Прапора) , Н. І. Кропива (старший лейтенант, замполіт, загинув в боях за визволення Вільнюсу, де і похований). На честь загиблих односельчан було встановлено обеліск Слави.

У центрі села є пам'ятник над братською могилою. Над рядками прізвищ одна фотографія. На ній зображений військовий журналіст майор Микола Федорович Старостін. У 1943 року під час десантної операції, стрибаючи з парашутом біля села Потапці, він потрапив у полон до нацистів. Після короткого допиту у дворі колгоспниці Олімпії Гордієнко його розстріляли і закопали біля ставка. Старостін встиг повідомити господині будинку своє прізвище та ім'я.

У 1946 році в Потапці приїжджала його вдова. Десантника перепоховали у братську могилу, а пізніше в пам'ятник була вмурована його фотографія.

Місцеві жителі стверджують, що в ярах навколо Потапців перед загибеллю ховався від німців зі своїми товаришами Аркадій Гайдар, похований у Каневі.

Багато в цих місцях поховань німецьких солдатів, розорюваних періодично «чорними археологами».

Війна нанесла значних втрат і господарству села — був знищений колгосп, зруйновано лікарню, аптеку, клуб, спалено 70 будинків.

За радянських часів 32 особи було нагороджено урядовими нагородами, а голова колгоспу В. М. Авраменко — Орденом Леніна. На 1972 рік в селі містилась центральна садиба колгоспу імені Чапаєва, за яким було закріплено 2,7 тисяч га землі, зокрема орної 2,2 тисячі га. Господарство спеціалізувалось на вирощуванні зернових культур та м'ясо-молочному тваринництві. Тоді в селі працювали початкова школа, клуб на 250 місць, бібліотека з книжковим фондом 10 тисяч примірників, дитячі ясла, пошта, фельдшерсько-акушерський пункт, аптека.

Сучасність

[ред. | ред. код]

На сьогодні в селі працюють школа, будинок культури, бібліотека, 1 магазин, фельдшерсько-акушерський пункт. Ще в Потапцях колись була дача одного з «Кроликів», Володимира Моїсеєнка (він розповідай про неї в інтерв'ю газеті «Факти» в 2002 році), а музична група ТНМК знімала в Потапцях один зі своїх кліпів.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 337 98.25%
російська 5 1.46%
інші/не вказали 1 0.29%
Усього 343 100%

Відомі вихідці

[ред. | ред. код]

1 січня 1946 року в Потапцях народився Народний артист України Валентин Федорович Рожков — артист-вокаліст Київського академічного театру оперети.

10 травня (27 квітня за старим стилем) 1911 року в Потапцях народився Несвітський Яків Іванович — відомий діяч вищої школи України, засновник відомої наукової школи з надійності автомобілів, лауреат Державної премії України, доктор технічних наук, професор. Його життя з 1948 року і до 1974 року пов'язане з Київським автомобільно-дорожнім інститутом, нині це Національний транспортний університет В післявоєнні роки був ініціатором відкриття та налагодження автобусного рейсу із села Потапці до Канева.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 вересня 2011. Процитовано 28 жовтня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. http://weather.in.ua/ua/cherkasskaja/21390
  3. https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/

Посилання

[ред. | ред. код]