Потенційно небезпечні астрономічні об'єкти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Астероїд 99942 Апофіс, небезпечність якого невдовзі після відкриття 2004 року була оцінена в рекордні 4 бали за Туринською шкалою (згодом знижено до 1, а потім — і до 0 балів)

Потенційно небезпечний астрономічний об'єкт (ПНАО) — космічний об'єкт (астероїд чи комета) з орбітою, що допускає зближення із Землею на потенційно небезпечну відстань, і має достатньо великі розміри для того, щоб зіткнення завдало шкоди. Потенційно небезпечні астрономічні об'єкти відносяться до особливого підкласу астрономічних об'єктів.

Астрономічний об'єкт вважається потенційно небезпечним, якщо він наближається до Землі на відстань менше 0,05 а. о. (близько 19,5 відстаней від Землі до Місяця), і його діаметр перевищує 100—150 метрів[1]. Об'єкти таких розмірів достатньо великі, щоб викликати значні руйнування на суші або цунамі у випадку падіння в океан. Події таких масштабів відбуваються приблизно раз на 10 000 років. На основі інформації, отриманої з космічного телескопа WISE, вчені оцінюють наявність 4700±1500 потенційно небезпечних об'єктів з діаметром понад 100 метрів[2]. Станом на 2012 рік від 20 до 30 % цих об'єктів було виявлено[2]. Астероїди діаметром понад 35 метрів також можуть становити значну загрозу — наприклад, у випадку падіння на місто[3].

Діаметри більшості малих астероїдів невідомі й оцінюються на основі їх яскравості та відстані. Програма NEAT (англ. Near-Earth Objects Tracking — «Програма спостереження за навколоземними астероїдами») класифікувала об'єкти як потенційно небезпечні, якщо їх стандартна зоряна величина становить 22,0 або менше (яскравіше)[4]. Для визначення розміру об'єкта з відомою абсолютною зоряною величиною необхідно також знати його альбедо[5], однак і цей параметр зазвичай є невідомим. Програма NEO покладала альбедо рівним 0,13, що дає нижню межу розміру — 150 м[4]; при цьому оцінки діаметра, наведені в таблиці ризиків, зроблені виходячи з альбедо 0,154[6].

Станом на січень 2009 року NASA нарахувало 1006 потенційно небезпечних астероїдів і 85 комет, що зближуються з Землею[7]. Загальна кількість відомих таких об'єктів у Сонячній системі продовжує зростати, і досягла 1360 ПНО станом на грудень 2012 року[4][8]. Кожен із виявлених об'єктів вивчався з допомогою різноманітних приладів, включаючи телескопи, радари та інфрачервоні камери[en], для встановлення їхніх характеристик, включаючи розмір, склад, період обертання навколо власної осі, та точнішу орбіту. У цих дослідженнях брали участь як професійні астрономи, так і аматори.

Під час зближень астероїдів із планетами та їхніми супутниками на них діє гравітація, що змінює їхню орбіту, й астероїди можуть перейти зі списку ПНО в список безпечних або навпаки. Це відображає динамічний характер Сонячної системи.

2005 року Конгрес США поставив перед NASA завдання виявити до 2020 року 90 % всіх об'єктів, що зближуються з Землею та мають розмір понад 140 метрів[9]. Однак, і об'єкти меншого розміру можуть завдати суттєвої шкоди — Тунгуську катастрофу викликало падіння об'єкта розміром 50—80 метрів, а метеорит, що вибухнув поблизу Челябінська, мав розміри близько 15—20 метрів.

Для класифікації небезпеки зіткнення Землі з астероїдами розроблено спеціальні шкали. Дві основні — це Палермська шкала і Туринська шкала. За всю історію ведення Туринської шкали найбільший рівень небезпеки (чотири[Note 1]) було призначено астероїду 99942 Апофіс, однак наступні точніші обчислення знизили оцінку рівня його небезпеки: спочатку до одиниці, а потім — до нуля.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Четвертий рівень за шкалою Торіно означає, що зіткнення може спричинити регіональні руйнування з імовірністю понад 1%.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Task Force on potentially hazardous Near Earth Objects (September 2000). Report of the Task Force on potentially hazardous Near Earth Objects (PDF). Процитовано 2010-06-28.  (англ.)
  2. а б NASA Survey Counts Potentially Hazardous Asteroids. NASA/JPL. May 16, 2012. Архів оригіналу за 2013-02-14. Процитовано 2012-05-17.  (англ.)
  3. Will Ferguson (January 22, 2013). Asteroid Hunter Gives an Update on the Threat of Near-Earth Objects. Scientific American. Архів оригіналу за 2013-02-14. Процитовано 2013-01-23.  (англ.)
  4. а б в Potentially Hazard Asteroids. Архів оригіналу за 2013-02-14. Процитовано 2011-08-06.  (англ.)
  5. Conversion of Absolute Magnitude to Diameter. Центр малих планет. Архів оригіналу за 2013-02-14. Процитовано 2009-05-13.  (англ.)
  6. Sentry Risk Table — legend (англ.)
  7. NEO Discovery Statistics. Архів оригіналу за 2013-02-14. Процитовано October 8, 2007.  (англ.)
  8. Unusual Minor Planets. Центр малих планет. Архів оригіналу за 2013-02-14. Процитовано 2012-05-17.  (англ.)
  9. NEO Survey and Deflection Analysis and Alternatives. Report to Congress (Summary). March 2007. Процитовано 2019-08-12. 

Посилання[ред. | ред. код]