Потир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ірландський потир. 9-е, 10-е століття

Поти́р (від грец. ποτήρ — «чаша», «кубок») — літургійна посудина для освячення вина і прийняття причастя у вигляді чаші на високій ніжці. Потири відомі з ІІ ст., виготовляються із золота, срібла, бронзи, прикрашаються коштовними каменями, зображеннями святих і орнаментом (у техніці карбування, гравіювання, лиття). Символізує як чашу, з якої пив Ісус на Тайній Вечері, так і Приснодіву Марію, у череві якої утворилося людське єство Христа, Тіло й Кров якого він велів дати у їжу всім, хто вірує у Нього.

Священна посудина (стамна) уживалася ще у Ветхозаповітному Храмі — Скінії Мойсея, там зберегалася манна, яка, за Письмом, була дана Богом людям у пустелі. Тому у церковних співах Мати Божа часто йменується Стамною, яка носить у собі манну, тобто Ісуса Христа — істинне їство та питво.

У потирі під час Літургії (меси) знаходиться вино, яке переосутнюється у Кров Христову. У грецькому обряді після причащення священослужителів у потир опускають частинки Агнця для причащення мирян. Причастившись, вірянин цілує Чашу, не створюючи хрестного знамення, щоб не штовхнути її.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]