Потоцький Северин Антоній

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Северин Антоній Потоцький
пол. Seweryn Antoni Potocki
Seweryn Potocki.PNG
Народився 1762(1762)
Подільське воєводство, Річ Посполита
Помер 3 вересня 1829(1829-09-03)
Москва, Росія
Громадянство
(підданство)
Польща
Річ Посполита
Flag of Russia.svg Російська імперія
Володіє мовами польська
Членство Петербурзька академія наук і Варшавське товариство друзів наук[d]
Рід Потоцькі
Батько коронний граф Юзеф Потоцький (1735—1802)
Мати Ганна Тереза Оссолінська (1746—1810)
Брати, сестри  • Ян Потоцький
У шлюбі з Ганна Сангушко
Діти Ванда (1788—1876)
Леон (1789—1850)
Северина (1790—1871)
Пауліна (1793—1856)
Емма
Нагороди
орден Святого Олександра Невського Орден Святого Олександра Невського орден Білого Орла орден святого Станіслава
Герб

пилява

Севери́н Антоній Пото́цький з Підгаєць (пол. Seweryn Antoni Potocki; рос. Северин Осипович Потоцкий, (1762 — 1829) — граф, крайчий великий коронний, молодший брат етнографа, письменника і археолога графа Яна Потоцького[1]; дійсний таємний радник, сенатор, опікун Харківського навчального Округу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у 1762 році в сім'ї польського коронного графа Юзефа Потоцького і Ганни Терези Оссолінської.

В дитячому віці був відправлений на навчання до Швейцарії, де отримав освіту в університетах Женеви та Лозанни. Після повернення у 1779 році до Польщі був прийнятий до королівського двору. В 1793 році, наприкінці царювання Катерини II, Северин Потоцький переїхав до Санкт-Петербургу.

Став близьким другом молодого російського імператора Олександра I; 4 червня 1801 року був призначений в таємні радники з велінням бути присутнім у 3-му Департаменті Правлячого Сенату, 8 вересня 1802 року призначений членом комісії про училища у відомстві Міністерства народної освіти.

Був першим опікуном Харківського університету. Перебуваючи за кордоном, займався викликом для нового університету професорів іноземців; йому університет зобов'язаний своїм першим викладацьким складом. Зробив немало щедрих пожертвувань для його розвитку, його можна назвати ідеальним опікуном університету (внесок у розвиток освіти в Харкові величезний).

Закінчив службу у званні члена Державної Ради, куди був призначений 17 січня 1810 року, в чині дійсного таємного радника, який отримав 2 жовтня 1827 року. В останні роки свого життя брав участь в різноманітних торгових та промислових операціях, заснував поблизу Одеси маєток Северинівку.

Міхалу Собанському продав «Ладижинський ключ»: місто Ладижин, села Білоусівка, Четвертинівка, Хутори Ладижинські, Лукашівка, Маньківка, Митківка, Паланка, Струлів, Уляниця.[2]

Помер у Москві 3 вересня 1829 року.

Нагороди та почесні звання[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Діти:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Potoccy (02) (пол.)
  2. Anusik Z. Sobański Michał h. Junosza (1755—1832) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1999. — Tom XXXIХ/3, zeszyt 162. — S. 436. (пол.)
  3. A. A. Zięba. Sobańska z Potockich Seweryna (po 1794—1871) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1999. — Tom XXXIХ/3, zeszyt 162. — 415—417. (пол.)
  4. наймолодша донька за ПСБ

Джерела[ред. | ред. код]

  • Русский биографический словарь: В 25 т. / под наблюдением А. А. Половцова. — 1896—1918. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]