Потоцькі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Потоцькі
POL COA Potocki H 1.svg
Пилява
Опис герба: Під графською короною в синім полі золотий хрест з двома кінцями вліво и трьома вправо.

Титул: Графи
Родоначальник: Якуб Потоцький
Гілки роду: Залізна, Золота и Срібна Пиляви
Місце походження: Велике князівство Литовське
Підданство: Велике князівство Литовське, Річ Посполита, Російська імперія, Священна Римська імперія, Австро-Угорщина
Замки / палаци: Палац Потоцьких у Львові, Палац Потоцьких у Варшаві (з 1799), Ланьцутський замок (с 1816), Лівадійський палац (1834—1861) та багато інше

Пото́цькі гербів Пилява (пол. Potoccy herbu Pilawa), Любич, Остоя, Шеліга, Шренява, Яніна  —  польський шляхетські, магнатські роди. Представники родів Потоцьких — державні діячі, воєначальники, діячі культури — відіграли важливу роль у історії Королівства Польського, Речі Посполитої, України. Частина представників роду володіла графськими титулами Австрійської (з 1867 року Австро-Угорської) та Російської імперій також належне роду селище Потоцькі. .

Потоцькі гербу Пилява[ред.ред. код]

Походження[ред.ред. код]

Походять, за версією Святослава Семенюка, із Шариського Потоку на Угорській Русі, тому є нащадками русинів (українців).[1]. За іншими даними, із села Потоцьке. біля міста Єнджеюва (пол. Potok), прізвище утворене від цього топоніму. Предком роду був Жирослав із Потока (* близько 1136). Від дітей його сина Олександра походять шляхетські роди Москожевських, Станіславських, Творовських, Боровських і Стословських.

Якуб Потоцький з Потоку коло Єнджеюва (~1481 — 1551) започаткував магнатську лінію роду (власне Потоцьких герба Пилява).

Магнатська лінія поділяється на три основні гілки:

У домініканському костелі Золотого Потоку існувала пам'ятна таблиця з епітафією Родини Потоцьких:
Gentilico Cineri|POTOCIORUM|QUORUM|Nomen in Patria vetustum,|Gloria semper fuit viridis,|Sinceritas ubique probata.|Quietem Sacram,|A Conditore pacis & quietis,|A Conservatore animarum & lucis,|Ab inspiratione vitalis & perpetui Spiritus,|Precamur, optamus.|Sint regnentque cum Deo,|Vivorum perenne antidotum,|IN CHRISTO.|Mortuorum solacium,|Amen.[2] Шимон Старовольський відвідав Бучач, Потік Золотий Біржай (пол. Birże) на межи 16401650 років; записав (завдяки цьому збереглись) тексти надгробних та пам'ятних епітафій Потоцьким в костелах цих міст.[3]

«Залізну Пиляву» вважають найстарішою. «Золота Пилява» отримала графський титул від імператора Священної Римської імперії Рудольфа ІІ Габсбурґа 1606 року. Інші «пиляви» почали використовувати титул графів після поділів Польщі.

Представники[ред.ред. код]

  • Cуліслав — каштелян сандомирський
  • Cуліслав — каштелян завихостський
  • Влостко — дідич Потоку, віслицький каштелян 1366,
  • Якуб — каштелян радомський 1398
  • Бернард, згаданий 1435[4]

Залізна Пилява[ред.ред. код]

Срібна Пилява (або Гетьманська гілка)[ред.ред. код]

Герб Срібна Пилява.

1903 року останні з роду Потоцьких оселилися в Україні, живучи з прізвищем Майстришин, вторинним титулом, який передавався по жіночому роді, серед останіх імен відомими є:

  • Мирон Майстришин (1903)-?
  • Іван Майстришин (1944)

Золота Пилява (або Примасівська гілка)[ред.ред. код]

Герб Золота Пилява примаської гілки.
Представники[ред.ред. код]

Потоцькі гербу Любич[ред.ред. код]

Варіант гербу Любич

Представники[ред.ред. код]

Варіант гербу Остоя
Варіант гербу Яніна

Потоцькі гербу Остоя[ред.ред. код]

  • Єнджей — діяч у Великопольщі
  • Казімєж — монах-домініканець

Потоцькі гербу Шренява[ред.ред. код]

Потоцькі гербу Шеліга[ред.ред. код]

Потоцькі гербу Яніна[ред.ред. код]

Були представлені в Люблінському воєводстві.

  • Якуб — дідич Потоку в Люблінському воєводстві

Резиденції Потоцьких[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Семенюк С. Історія Українського народу… — С. 371.
  2. Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — T. 18. — 509 il. — S. 214. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  3. Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole: Solpress, 2010. — S. 226—233. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
  4. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… — T. 3. — S. 683.
  5. Байцар Андрій. Давній українсько-польський аристократичний рід Потоцьких у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-725
  6. Байцар А. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723
  7. Байцар Андрій. Давній українсько-польський аристократичний рід Потоцьких у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-725
  8. Mieczysław Potocki — organizator urzędu konserwatorskiego w Galicji Wschodniej (пол.)
  9. Niesiecki K. Korona Polska… — T. 4. — S. 596.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Heraldiikkatynkä.svg Це незавершена стаття про шляхту (дворянство).
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.