Потік (Козівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
село Потік
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Козівський
Рада/громада Потіцька сільська рада
Код КОАТУУ 6123087140
Облікова картка Потік 
Основні дані
Населення 582
Територія 0.375 км²
Густота населення 1552 осіб/км²
Поштовий індекс 47684
Телефонний код +380 3547
Географічні дані
Географічні координати 49°30′42″ пн. ш. 25°02′04″ сх. д. / 49.51167° пн. ш. 25.03444° сх. д. / 49.51167; 25.03444Координати: 49°30′42″ пн. ш. 25°02′04″ сх. д. / 49.51167° пн. ш. 25.03444° сх. д. / 49.51167; 25.03444
Водойми Ценівка
Відстань до
районного центру
14 км
Найближча залізнична станція Бережани
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради 47613, с.Потік, вул. Нижня Перия, 8
Карта
Потік. Карта розташування: Україна
Потік
Потік
Потік. Карта розташування: Тернопільська область
Потік
Потік
Locator Dot2.gif
Розташування села Потік

По́тік — село Козівського району Тернопільської області. Розташоване на річці Ценівка, на заході району. Центр Потіцької сільради, якій підпорядковане Сеньків.

Населення — 493 особи (2007).

Історія[ред.ред. код]

Перша писемна згадка — 1626. Тоді ж внаслідок нападу татар село було повністю зруйноване[1].

У міжвоєнний період діяли товариства «Просвіта», «Сокіл», «Луг» та інші. На 01.01.1939 в селі проживало 1210 мешканців, з них 1050 українців-грекокатоликів, 145 українців-латинників, 5 поляків, 10 євреїв[2]. Село належало до ґміни Конюхи Бережанського повіту Тернопільського воєводства Польської республіки.

Перша назва села була Сеньків: перші жителі жили біля річки Потічка. Згодом поселення розширювалось: людей, які жили біля криниці, назвали надкирничними. Опісля населення села зросло до 250 чоловік; в селі почали відкриватися колгоспи, дробілка, виготовляли вапно, був відкритий побут. Зараз у селі залишилось мало пам'яток, проте в центрі села находиться клуб, у якому часто відбуваються різні вистави.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[3]:

Мова Число осіб Відсоток
українська 99,83
російська 0,17

Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.

Народились[ред.ред. код]

  • Олексій Безкоровайний (*1919 — †1.10.1947, Гриньків) «Булевар» — окружний провідник Закарпатського округу ОУН («Срібна»)[4].

Пам'ятки[ред.ред. код]

Є церкви святого священномученика Йосафата УГКЦ (1938) та св. Димитрія УПЦ КП (1998), обидві — кам'яні).

Насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992), встановлено пам'ятний хрест на честь проголошення Незалежності України (1992).

У селі також є криниця, яка напуває жителів водою; на території села працює млин, а також існував колгоспний сад, який після розпаду колгоспу став надбанням жителів села.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Працюють дитячий садок, клуб, бібліотека, ФАП.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]