Потік (Миронівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Потік
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Миронівський
Рада/громада Потіцька сільська рада
Код КОАТУУ 3222985901
Основні дані
Засноване 17 ст.
Населення 1106
Площа 57,7 км²
Густота населення 19,17 осіб/км²
Поштовий індекс 08824
Телефонний код +380 4574
Географічні дані
Географічні координати 49°45′44″ пн. ш. 31°03′15″ сх. д. / 49.76222° пн. ш. 31.05417° сх. д. / 49.76222; 31.05417Координати: 49°45′44″ пн. ш. 31°03′15″ сх. д. / 49.76222° пн. ш. 31.05417° сх. д. / 49.76222; 31.05417
Середня висота
над рівнем моря
140 м
Місцева влада
Адреса ради 08824, Київська обл., Миронівський р-н, с.Потік, вул.Леніна,67 , тел. 3-13-96
Карта
Потік is located in Україна
Потік
Потік
Потік is located in Київська область
Потік
Потік
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Село Потік (2015 р.)

Поті́к — село в Україні, в Миронівському районі Київської області. Населення становить 1106 осіб. Колишня назва — Потоки.

Сайт села Потік — http://selopotic-best.ucoz.ua/

Історія[ред.ред. код]

Виникло до початку 18 століття, як поселення на берегах річки Потічок. 1747 року у селі було збудовано першу церкву — греко-католицьку, адже землі ці до 1793 року належали до Речі Посполитої. 1800 року замість старої було збудовано нову церкву, вона діяла до 1920-х років, була перетворена на клуб і згоріла у 2-й половині 1940-х років.

1803 року село стає містечком. З 1815 по 1917 роки Потоком володіли Тарновські. В серпні 1845 року у Потоках перебував Тарас Шевченко, де зробив малюнок «Комора в Потоках». Пізніше він неодноразово згадував про село у листах та у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали»[1].

На 1861 рік у містечку Потік мешкало 2443 особи, діяли цукровий завод, цегельна, суконна фабрики. Однак невдовзі після скасування кріпацтва промисловість починає занепадати, цукроварня переводиться у Степанці, інші підприємства руйнуються. Містечко знову стає селом.

З введенням у 1860-х роках волосного поділу Потік стає центром волості Канівського повіту. Тут діяв поліцейський стан, було волосне правління. 1898 року у селі вже діяла церковно-парфіяльна школа, відомо, що впродовж 1898—1902 рр. тут вчителював Степан Васильченко.

1900 року у селі Потік, волосному центрі Потіцької волості Канівського повіту Київської губернії, мешкало 4906 осіб, було 636 дворів. Тут існувала церква, однокласна міністерська школа, школа грамоти, 24 вітряки, 3 топчаки, 5 кузень. Торгівля була представлена 13 бакалійними лавками, діяла чайна. До появи у 1910 року лікарні — єдиної на 4 райони, тут діяла «лічебниця», де працювали лікар, фельдшер та баба-повитуха. Також була аптека, діяв сільський банк.

1913 року було збудовано 2-класну школу, названу на честь Лесі Українки.

1930 року тут мешкало бл. 10 тисяч осіб, під час голодомору загинуло бл. 1500 мешканців села. Під час війни село було окуповане з 14 серпня 1941 року до 30 січня 1944 року. До Німеччини було вивезено 197 осіб, ще 256 осіб загинуло на війні.

1967 року збудовано новий будинок культури. 1987 року збудовано селище для переселенців з Чорнобильської зони, а також торговельний центр та аптеку.

2003 року збудовано каплицю в центрі села. 2004 року відкрито меморіальну дошку на честь перебування у Потоках Тараса Шевченка.

Інфраструктура[ред.ред. код]

Село має водогін, газифікацію, більшість вулиць заасфальтованні. Діють амбулаторія загальної практики сімейної медицини, магазини, кафе, школа, дитячий садок, будинок культури, при якому існують гуртки народної самодіяльності.

Галерея[ред.ред. код]

Уродженці[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1961. — Т. IV, стор. 310, 312, 313

Джерела[ред.ред. код]


Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.