Поховальний будинок (Маріуполь)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поховальний будинок

Поховальний будинок, Маріуполь — спеціалізований заклад для організації поховальних церемоній.

Історія[ред. | ред. код]

Сучасний Маріуполь виник шляхом поєднання у єдину агломерацію різних поселень, відокремлених одне від одного. Кожне з поселень мало власне кладовище. Тому в Маріуполі на початку 21 століття існує декілька кладовищ, створених на околицях колишніх історичних поселень і розташованих у різних районах міста.

Найбільше з них — Старокримське кладовище на Володарському шосе. Там і вибудовано Поховальний будинок Маріуполя. Підготовка до поховання померлого в умовах житлових будинків давно не відповідає санітарно-гігієнічним нормам і вкрай небезпечно у випадках тяжких інфекційних хвороб (сибірка, чума, застарілий сифіліс, відкриті форми туберкульозу тощо). Підготовка до поховання має велике і небажане психічне навантаження на мешканців великих родин з дітьми чи хворими. Перевезення померлого до Поховального будинку зменшує ці небажані наслідки і надає умови для урочистого проведення церемонії на третій, нежитловій і нецерковній території.

Закордонна практика, що стає і українською[ред. | ред. код]

Створення Поховальних будинків — давня практика в різних західноєвропейських країнах. Проектування і побудова поховальних комплексів — давня практика західноєвропейських архітектурних конкурсів ще з початку 19 ст. Відтепер власний Поховальний будинок має і Маріуполь, перший серед подібних в Україні. Він вибудований коштом приватної фірми поховальних послуг «Скорбота»[1].

Крематорій за індивідуальним проектом був побудований і в місті Київ. Крематорій в Маріуполі — четвертий в Україні і єдиний перший, вибудований в країні після 1991 року[1].

Поховальний комплекс у Маріуполі[ред. | ред. код]

Поховальний будинок Маріуполя має три зали для церемоній — одну велику і дві малі[2]. Окремо з торця споруди обладнали холодильні комори для померлих, котрих двадцять[2]. Загальна площа поховального комплексу — 700 м кв[2].

В окремому приміщенні розташували буфет для очікувачів і рідних померлого та туалети для відвідувачів поховальних церемоній.

Існує невелике відділення для придбання вінків, свічок тощо. Поховальний будинок обладнаний і власним крематорієм. На черзі побудова і колумбарію для збереження урн з прахом.

Поховання відбуваються двома засобами — у землю та шляхом кремації.

Вартість кремації та поховання невідомих, самотніх та фінансово неспроможних буде сплачувати міська рада Маріуполя власним коштом[1].

Джерела[ред. | ред. код]

  • [1] (газета «Приазовский рабочий», 27 ноября, 2009 г.)
  • газета «Мариупольское время», 3 декабря, 2009 г.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в http://www.ostro.org/donetsk/society/news/75787/
  2. а б в газета «Маріупольское время» 3 декабря 2009 г.

Див. також[ред. | ред. код]