Похолодання залізної доби

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Похолодання залізної доби, кліматичний песимум залізної доби або нове заледеніння залізної доби — останній етап суббореального кліматичного періоду, пов'язаний з незвичайно холодним кліматом в Північній Атлантиці. Тривав приблизно з 900 по 300 р. до Р. Х., викликавши запустіння Північного Причорномор'я у VIII—VII ст. до н.е. На думку історика Артамонова похолодання того періоду могло спричинити міграію кімерійців та скіфів з європейських теренів до Азії. Пік падіння температури припадає на 450 р. до Р. Х., в епоху колоніальної експансії стародавніх греків.

За ним слідує римський кліматичний оптимум (250 р. до Р. Х. — 400 р. Р. Х.). Період з 250 р. до Р. Х.. до Р. Х. іноді розглядається як проміжна стадія між холодним і теплим періодами, і з цієї причини не включається до складу римського кліматичного оптимуму.

Посилання[ред.ред. код]