Похорон патріарха Володимира

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Похорон патріарха Володимира
Похорон Патріарха Володимира.jpg
Бійці «Беркута» та внутрішніх військ за допомогою газу та кийків розганяють людей
Дата: 18 липня 1995
Місце: Софіївська площа, Київ, Україна
Результат: тіло поховане в тимчасовій могилі біля брами Собору Святої Софії
Сторони
Геральдичний знак - емблема МВС України.svg МВС України
Cпеціальний підрозділ міліції громадської безпеки «Беркут».png Беркут
Емблема внутрішніх військ МВС України.svg Внутрішні війська МВС України

духовенство УПЦ МП

UNSO-flag.svg УНА-УНСО

духовенство УПЦ КП

Втрати
за повідомленням УНА-УНСО: 1 загиблий[1]

Похорон патріарха Володимира (Кривавий, або чорний вівторок) — масове заворушення у центрі Києва 18 липня 1995 року, викликане відмовою влади надати дозвіл на поховання Патріарха Володимира на території Софіївського собору, а також жорстокими діями працівників спеціального підрозділу міліції Беркут та бійців Внутрішніх військ МВС України.

Передумови[ред. | ред. код]

14 липня 1995 року Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир І був знайдений мертвим[2]. 17 липня його відспівали, а керівництво Київського патріархату вирішило поховати померлого 18 липня на території Софіївського собору. Зі сторони уряду похованням займався віце-прем'єр-міністр Іван Курас, який не надав дозволу на поховання, мотивуючи це тим, що Собор Святої Софії — історико-архітектурна пам'ятка під охороною ЮНЕСКО[3] та запропонував поховати Володимира на Байковому кладовищі. Представники Української православної церкви Київського патріархату спочатку погодились на цю пропозицію[4].

За словами Євгена Марчука, 17 липня Леонід Кучма в присутності Марчука та одного з керівників парламенту дав команду не допустити похорону Патріарху на території Собору святої Софії, оскільки на той час Адміністрація Президента перебувала у тісному контакті з УПЦ МП[5].

Похорон[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg «Чорний вівторок» : Похорон Патріарха Володимира на YouTube

18 липня, в день похорону, Президент України Леонід Кучма відбув у Білорусь, а Прем'єр-міністр України Євген Марчук перебував у службовій поїздці по Київській області[6]. В цей самий час, зранку, Міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко доповів про відсутність будь-яких загострень та підтвердив домовленість про поховання на Байковому цвинтарі.

Траурна процесія почала свій шлях від Володимирського собору. Дійшовши до Володимирської вулиці, процесія повернула не в сторону Байкового кладовища, де було заплановане поховання, а ліворуч — в сторону Софії Київської. За твердженням Євгена Марчука, рішення про зміну напрямку руху приймали Леонід Кравчук та Микола Поровський[5]. На самій Володимирській вулиці на процесію чекав міліцейський кордон, який відмовився пропустити її, попри заклики церковних діячів та народних депутатів. У відповідь на спробу прориву кордону УНА-УНСО[1] бійці «Беркуту» застосували гумові кийки та сльозогінний газ, що, однак, не допомогло[7].

Прорвавши кордон та дійшовши до храму, процесія зупинилась біля зачинених воріт, помітивши в самому храмі значне скупчення міліції. Близько 16 години 30 хвилин активісти УНА-УНСО почали рити могилу прямо в тротуарі, ламаючи асфальт[7]. О 19 годині 20 хвилин, коли тіло вже було засипано землею, бійці загонів спеціального призначення вийшли з воріт храму та почали зачищати площу, б'ючи людей[8]. За твердженням УНА-УНСО, таку команду віддав перший заступник начальника ГУ МВС в м. Києві В. Будніков[7], а хтось із натовпу викрикнув:

« Натовп бити – унсовців калічити![7] »

Деякий час члени УНА-УНСО разом з вірянами стримували натиск міліції, однак вже згодом площа була заповнена працівниками міліції, які, за свідченнями очевидців, били лежачих людей та шматували українські прапори. Близько 22 години кордон працівників міліції навколо могили був знятий, учасники процесії змогли засипати її землею. Усіх затриманих було доставлено до Шевченківського районного відділку міліції, де, за твердженням УНА-УНСО, щодо них було застосовано тортури[7].

Розслідування та реакція[ред. | ред. код]

Могила патріарха Володимира

Прокуратурою міста Києва було порушено кримінальну справу, розслідування якої завершилось в травні 1996. Слідство дійшло висновку про відсутність у діях працівників «Беркуту» та Буднікова ознак злочину, а тому кримінальна справа була закрита[7].

Президент України Леонід Кучма заявив, що не знав про побиття людей та переклав усю відповідальність на Прем'єр-міністра Євгена Марчука. Той, у свою чергу, поклав відповідальність на Президента, заявивши, що той ввечері 18 липня повернувся до України, однак поїхав не в Адміністрацію Президента, а в Конча-Заспу[5].

Побиття було піддане жорстокій критиці та висвітлено на європейських телеканалах[6]. Разом з тим, Патріарх Московський і всія Русі Кирило, який у той час був Митрополитом Смоленським, заявив, що причиною побиття людей став розкол у церкві[4].

18 липня 2005 року на Софіївській площі відбулась організована УНСО акція пам'яті кривавих подій 1995 року[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в 18 липня згадають розгін похорон Патріарха Володимира в Києві. Мета. 13 липня 2007. Архів оригіналу за 5 червня 2015. Процитовано 5 червня 2015. 
  2. Релігійно-інформаційна служба України (3 січня 2010). патріарх Володимир (Романюк). Довідник релігій. Архів оригіналу за 4 червня 2015. Процитовано 4 червня 2015. 
  3. В столице почтили память патриарха Владимира (рос.). Релігія в Україні. 19 липня 2010. Архів оригіналу за 4 червня 2015. Процитовано 4 червня 2015. 
  4. а б Князьська-Ханова, Людмила (19 липня 2010). "Беркут" проти вірян: 15-річчя бійні (фото, відео). tochka.net. Архів оригіналу за 4 червня 2015. Процитовано 4 червня 2015. 
  5. а б в Гудзик, Клара. Могилу Патріарха перетворено на символ розбрату. Парафія св. вмч. Димитрія Солунського. Архів оригіналу за 5 червня 2015. Процитовано 5 червня 2015. 
  6. а б Шовкун, Леся (18 липня 2002). "Чорний вівторок" сім років по тому. Українська правда. Архів оригіналу за 4 червня 2015. Процитовано 4 червня 2015. 
  7. а б в г д е Чорний вівторок (18 липня 1995). УНА-УНСО. 18 липня 2013. Архів оригіналу за 5 червня 2015. Процитовано 5 червня 2015. 
  8. Кровавые похороны патриарха Владимира (1995) (рос.). Обозреватель. 18 липня 2008. Архів оригіналу за 4 червня 2015. Процитовано 4 червня 2015.