Почапки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Почапки
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Острозький
Рада/громада Почапківська сільська рада
Код КОАТУУ 5624286901
Основні дані
Засноване 1563
Населення 583
Площа 3,422 км²
Густота населення 170,37 осіб/км²
Поштовий індекс 35830
Телефонний код +380 3654
Географічні дані
Географічні координати 50°26′43″ пн. ш. 26°39′12″ сх. д. / 50.44528° пн. ш. 26.65333° сх. д. / 50.44528; 26.65333Координати: 50°26′43″ пн. ш. 26°39′12″ сх. д. / 50.44528° пн. ш. 26.65333° сх. д. / 50.44528; 26.65333
Середня висота
над рівнем моря
217 м
Місцева влада
Адреса ради 35830, Рівненська обл., Острозький р-н, с.Почапки, вул.Незалежності,5 , тел. 76-2-31
Карта
Почапки. Карта розташування: Україна
Почапки
Почапки
Почапки. Карта розташування: Рівненська область
Почапки
Почапки
Мапа

Поча́пки — село в Україні, в Острозькому районі Рівненської області. Населення становить 583 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Переважно висотна, колись щедро заліснена околиця Почапок при­ховує сліди залюднення з доби ранньої бронзи, що підтверджують ви­яви старовинних осередків ливарного, гончарного, смолокурного про­мислу, принагідні знахідки крем'яних, металічних наконечників до стріл, списів, рештки побутових прикрас, обсічних мечів, кольчуг, молотів, могильних реліквій, контури старовинних людських криївок.

Першу звістку про село Почапки вдалося виявити в грамоті від 5 серпня 1478 року, де Ванько Джусич засвідчує поділ спадкового дідівського майна з братаничем Олехном Джусою. Там серед іншого читаємо: "А пану Олехну на його пай припало: Бочаниця, і Тесів, і Сіяний Гай [Сіянці], і Садки, і Ляхів [Кутянка], і Новгородчичі, і Волотковичі, і Почапці ["Почапци"] та все, що до цих сіл належить". Опис актів Київського центрального архіву на основі документа 1570 року «в Почапкє» ["в ПочапкҌ"] фінсує майнові претензії селян до поміщицьких землевласників. Польський географічний словник 1902 року, згідно судового акту 1583 року, документує «Почепкі» ["Роczерkі"] як такі, що мали 59 дворів, 207 мешканців, 2 ставки, смоло­курню, осередок заготовки будівельного лісу.

На початку 1651 року в «Почапках близ речки Татарки» розвідувальний загін козацького війська мав сутичку з ватагою польської шляхти, котра після бою заз­нала тут великих втрат. Статистичні дані за 1891 рік свідчать, що «село Почепки волости Сеянецкой» мало 79 дворів, 710 мешканців, корчму, ставок, деревообробну майстерню, знамениту на всю околицю куз­ню, круподерню. Довідник 1947 року реєструє «Почапки» як село «По папської» сільради, що десь з 1959—1961 років переходить в адміністра­тивне підпорядкування суміжного Милятина, а з 1991 року знову має свою управу, тобто власну сільську Раду.

Походження назви населеного пункту[ред. | ред. код]

Діюча назва Почапки, як і найдавніші документовані «Почапці», на­лежать до множинних утворень, котрі переважно символізували наймен­ня людей. На цій підставі можна в ній теж вбачати особове ім'я, прізвись­ко чи прізвище Почапко, де кінцеве «ко» є, очевидно, виразником поняття «син Почапа», а само ж «Почап» («Почеп») документується з кінця XV століття: «А при том был и боярин Вадим Михайлович Почеп» (1496 рік).

За походженням воно ще загадкове. Найбільш ймовірно вбачати в ньому однозвучне ім'я людини, витворене з давньоруських двокомпонентних осо­бових наймень зразка Почануть (Поча-путь), де «Поча» від дієслова по­чинати (почати) «приступати до певної дії», «засновувати, закладати щось», «набирати віку», а в комплексі з путь «шлях» могло виражати побажання народженому: «Нехай початкує новий життєвий шлях!»

У документовано­му «Почепки» його «е» після ствердіння «ч» закономірно перейшло в «а», крім того, колишні «Почепци» («Почапци») мають ще правомірне «ц», витворене внаслідок видозміни «к» перед кінцевим «і» («й») із-за так званого пом'якшення приголосних.

Виходить безсумнівне: Почапки — це назва, де значення «оселя, кот­ру заснували, фундували, привласнили люди з прізвиськом, прізвищем чи іменем Почапко (Почепко)», розвиток якого є ще загадковим І ви­магає нових фактажів.

Легенда про село Почапки[ред. | ред. код]

За легендою, в околиці теперішніх Почапок славилась колись пре­гарна лісова галявина з джерельцями цілющої води. Про це знали меш­канці близьких і далеких населених пунктів, численні мандрівники. І вістка ця до­летіла до знедоленого важкими недугами славетного будівничого Почапка, котрий прибув сюди з підручними, возвів курінь і почав ліку­ватись. Пробіг час — і лицар споруд, твердо ставши на ноги, безмежно зрадів та, наче в дар подяки, вирішив осісти тут на все життя. А коли неподалік галявини зросло сільце, його урочисто назвали за іменем рідні першого поселенця — Почапки.

Відомі теж інші легенди, перекази.

Іменовані мікрооб'єкти[ред. | ред. код]

Почапки мають іменовані мікрооб'єкти, як:

  • Баранівка — хутір у колишньому статусі села;
  • Бехтеруківщина — вулиця, де проживала родина Бехтерука;
  • Вонючка — місцеве наймення річки Сороки, що мала тут загниваючі болотяні зарослі;
  • Вдовина криничка — водяне джерельце на маєтності вдови, а за легендою, — місце, де вдова вимолювала небесного дощу;
  • Глибока долина — поле на схилах просторої долини з пе­ресохлим озерцем;
  • Глинища — нива в околиці колишнього глиняного кар'єру;
  • Деркачівка — вулиця, основана родиною Деркачів;
  • Душинщина — недавно вирощений ліс в однойменному лузі багатія Душинського;
  • Жиганів сад —площею до 5 гектарів сад, створений при дворі поміщика Жигана;
  • Колонія — культивовані ґрунти при однойменному поселенні, де жили колоністи (чехи, поляки, німці);
  • Курган — упорядкований та увінчаний фігурним Хрестом земляний насип в околиці церкви на місці ймовірного старовинного «кур­ганного» поховання;
  • Лебединщина [Лебедінщина] — поле в східній околиці села на маєтності пана Лебединського;
  • Лисин — орні ґрунти, які були у власності Лиса;
  • Малишевщина [Малишівщина] — поля пана Малишевського;
  • Мар'янівка — хутір, який раніше мав статус села;
  • Милєвщина — поле на місці лісу пана Милєвського;
  • Михалівщина — вулиця за прізвищем мешканців Михал (Михалів);
  • Мищукове [Міщукове] — нива на колишній власності Мищука;
  • Набережна —сільська дільниця в надбережжі річки;
  • Почапки — перша (початкова) вули­ця, яка ніби породила назву цього села;
  • Попівщина — ґрунти, приналежні священику (попові);
  • Придатки — частина лісу на так званих «придатках», тобто домірених частин землі до основних масивів «Душинщини»;
  • Рафалівшина — поле на маєтності Рафалова;
  • Рутка — культивовані ґрунти в око­лиці долини з колишнім озерцем, джерельцем, де, кажуть, росла запашна лікувальна «рутка», а за іншим міркуванням, — так колись називали кри­ничку з рудим кольором води:
  • Рухнєвщина — частина лісу пана Рухневського;
  • Скринщина — ліс у западинах, улоговинах за формою скрині;
  • Сорока — річка;
  • Стависько — сінокіс, пасовисько на місці, в околиці колишнього ставу та осушених боліт;
  • Стельмахівщина — вулиця, де проживала родина Стельмахів;
  • Татарка — місце­ва назва річки Сороки, при березі якої росла «татарка» («татарник») — бур'ян з колючим листям і стеблом та червоно-бузковим суцвіттям, а за легендою, — тут у бою загинуло багато татар;
  • Теремище — хутір, на­званий за однозвучним словом у значенні «місце, де були тереми», тоб­то гарні будинки заможних людей, а за переказами — тут масово про­цвітав «теремок» («кульбаба»);
  • Чисте болото — ліс на місці колишньо­го «чистого» озера серед боліт;
  • Шевчуків горб — висота на маєтності Шевчука;
  • Ямище — чагарникова околиця з ямами.

В Україні Почапки одинокі, хоч існують нечисленні споріднені, близькозвучні найменування населених пунктів, як Початі, Почапинці, Почапці, Поче­пи.

У Польщі є Почепок, Почепка; Білорусь має Пачапков, Пачапанци; Росія — Почеповск, Почепаны. На Київщині в басейні Здвижу (притока Тетерева) є струмок Почепин.

Джерела[ред. | ред. код]

Пура Я. Край наш у назвах. Ч. 4 . — Рівне: Перспектива, 2002. — 280 с.

Посилання[ред. | ред. код]