Перейти до вмісту

Поїзд йде на схід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Поїзд йде на схід
рос. Поезд идёт на восток
Жанркомедія
РежисерЮлій Райзман
СценаристЛеонід Малюгін
У головних
ролях
Лідія Драновська
Леонід Галліс
Марія Яроцька
ОператорІгор Гелейн
Аркадій Кольцатий
КомпозиторТихон Хренніков
ХудожникАбрам Фрейдін
Кінокомпанія«Союздитфільм»
Тривалість93 хв.
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1947
IMDbID 0041755

«Потяг йде на схід» (рос. «Поезд идёт на восток») — радянський художній кольоровий фільм, романтична комедія про радянську молодь, поставлена режисером Юлієм Райзманом в 1947 році.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Увечері 9 травня 1945 року, коли на площах і вулицях Москви тисячі людей відзначали свято Перемоги, від перону Північного вокзалу відійшов поїзд на Владивосток. В купе поїзда зустрілися молоденька дівчина-садівник Зіна Соколова, яка недавно закінчила Тимірязєвську сільськогоспакадемію, і офіцер-моряк Лаврентьєв з Ленінграда. Познайомилися вони трохи раніше, біля віконця вокзального телеграфу. Живий, безпосередній характер Зіни моряк прийняв за несерйозний, легковажний. Краще пізнати один одного мандрівникам допоміг випадок: на одній зі станцій вони відстали від поїзда і подальший шлях здійснювали вже вдвох, знайомлячись по дорозі з людьми і з життям Радянського Союзу. Соколова і Лаврентьєв потрапляють на величезний завод, збудований в тайзі. На заводському літаку вони летять далі на схід, здійснюють вимушену посадку, довго їдуть крізь тайгу на підводі, ночують в колгоспній МТС і нарешті знову добираються до залізниці. Скоро кінець шляху — Владивосток. За час вимушеної спільної подорожі молоді люди полюбили один одного. Рішуче пояснення відбулося перед самим Владивостоком. Розлучаючись на вокзалі, Зіна і Лаврентьєв знали, що їхня розлука триватиме недовго.

У ролях

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]