Права ЛГБТ в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У лесбійок, ґеїв, бісексуалів, трансгендерів та інших представників сексуальної орієнтації, що відмінна від гетеросексуальної (ЛҐБТ+) в Україні можуть виникати більші соціальні, правові, загальні державно-політичні проблеми, ніж у гетеросексуальних осіб або осіб, які мають більш звичну ґендерну ідентичність в українському суспільстві.

Некомерційні, одностатеві сексуальні відносини між повнолітніми особами в приватних умовах є законними в Україні, але основні соціальні установи та українці часто описують їх нетерпимо, негативно ставлячись до ЛҐБТ і їх домашніх господарств (помешкань чи бізнес-установ), очолюваних одностатевими парами, які не мають законодавчого права на будь-який із заходів правового захисту, доступних для різностатевих пар.

Українська ЛҐБТ-спільнота поступово стає помітнішою і організованішою політично.[1]

Кримінальний кодекс УРСР[ред. | ред. код]

Мапа юридичного сприйняття одностатевих стосунків.

Одностатеві стосунки дозволені:
  Дозволяються одностатеві шлюби.
  Узаконені інші типи одностатевих союзів.
  Визнаються одностатеві шлюби укладені закордоном.
  Одностатеві шлюби не визнаються і не переслідуються.

Одностатеві стосунки переслідуються:
  Мінімальне покарання.
  Тюремне ув'язнення.
  Пожиттєве ув'язнення.
  Смертна кара.

  Бракує даних.

Кримінальний кодекс УРСР забороняв одностатеву сексуальність. 1991 року закон було переглянуто з метою захисту прав на недоторканність приватного життя громадян України. Після перегляду закон стосується тільки одностатевої сексуальної діяльності. Якщо мова йде про проституцію, порушенням норм суспільної моралі вважається заняття нею особами, які не досягли встановленого законом віку згоди або займаються нею недобровільно чи в наслідок суспільної поведінки.

Трансгендерність зазвичай асоціювалась із гомосексуальністю і заборонялась. 1996 року уряд переглянув свої закони щодо гендерної ідентичності, щоб забезпечити, в рамках медичного висновку, хірургічну зміну статі та нову ідентифікацію особистості.

Сім'я і шлюб[ред. | ред. код]

Одностатеві шлюби в Україні не мають жодного юридичного визнання. Такі пари в Україні більш обмежені[джерело?], ніж у країнах де вони мають визнання і охорону законом.

Суспільство[ред. | ред. код]

Я знаю одного 19-річного хлопця, який випадково залишив свій ноутбук вдома відкритим, а його батьки побачили повідомлення, які він надсилав своєму хлопцю. Більше року вони не дозволяли йому виходити з дому, щоб працювати чи навчатися, вони просто тримали його всередині, боячись сорому. І це звична історія в Україні.
— Стас Міщенко, віце-президент Гей-альянс Україна[2]

Одностатева сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність залишається забороненою темою в Україні.

Більшість українських вірян православних або католицьких церков, як правило, розглядають гомосексуальність і нетрадиційні гендерні ролі як ознаки аморальності[3][4]. До КиївПрайду 25 травня 2013 року глава УПЦ КП патріарх Філарет заявив, що люди, що підтримують права ЛҐБТ будуть прокляті[джерело?], архієпископ Святослав Шевчук з УГКЦ засудив гомосексуальність як гріх, рівносильний вбивству[джерело?]. Загалом, українські католики більш толерантні до ЛҐБТ, ніж УПЦ (КП), а православні віряни УПЦ (МП) сповідують ще більш негативне ставлення до ЛҐБТ в Україні.

Крім релігійних навчань, більшість українців не була добре проінформованою про проблематику гомосексуальності, сексуальні орієнтації або ґендерні ідентичності[джерело?].

Переслідування[ред. | ред. код]

В УРСР інформація про гомосексуальність була вкрай обмеженою. Ґеї зазвичай зображувались розбещувачами і сексуальними маніяками, натомість лесбійки — як психічно хворі чи розумово відсталі люди.[3][5] Сучасне українське суспільство часто переслідує та коїть насильство проти представників ЛҐБТ.[6] Більшість геїв вимушені приховувати сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність, аби не стати мішенню для дискримінації чи насильства.

Злочини на ґрунті ненависті щодо представників ЛҐБТ часто висвітлюються у міжнародній пресі. Хоч це і порушення законів України, у іноземців може виникати думка, що подібне насильство не переслідується законом.[3][7][8][9]

Нетерпимість чи загроза насильства примушує громадських діячів і відомих осіб приховувати свою приналежність до ЛҐБТ-спільноти.[10][nb 1]

Противники[ред. | ред. код]

Противники ЛГБТ-спільноти, зокрема рух «екс-ґей», ставлять за мету «вилікувати» представників секс-меншин, зазвичай релігійними зібраннями. Найбільша з таких груп в Україні — «Любов проти гомосексуалізму», що має суспільну підтримку відомих в Україні людей і членів парламенту, які вважають, що ЛҐБТ є «сексуальним збоченням», яке треба лікувати.

ЛҐБТ на окупованих РФ територіях України[ред. | ред. код]

Ситуація з правами ЛҐБТ (як і з правами усіх людей) на окупованих територіях ще гірша.

У анексованому Росією Криму місцеві ЛҐБТ утискаються та переслідуються владою колаборантів. Утиск іде головним чином через «законодавство» РФ. А «виконуючий обов'язки голови Республіки» Сергій Аксьонов заявив, що «ніяк гей-парадів вони не дозволять», а будь-які ЛҐБТ-акції будуть розігнані «самообороною» та поліцією[11][12]. Слід зазначити, що Крим та, зокрема, кримський курорт Сімеїз ще з радянських часів був відомим гей-курортом для усіх країн СНД[13].

Лесбійки, ґеї, бісексуали, трансґендери та інші меншини (особливо національні та релігійні меншості) скаржаться щодо збільшення нападів на них на території терористичних ДНР та ЛНР.[14][15][16][17]

Уряд і політика[ред. | ред. код]

Статус одностатевих шлюбів і союзів у Європі:
   Дозволені одностатеві шлюби
   Нереєстровані союзи де-факто
   Ніякі одностатеві союзи не визнаються
   Одностатеві шлюби конституцією не передбачені

12 грудня 1991 року Україна стала першою країною на пострадянському просторі визнаною ООН, яка почала шлях декриміналізації гомосексуальності. Одностатеві стосунки між особами, які досягли шістнадцятирічного віку, були легалізовані в рамках пострадянської реформи кримінального кодексу. Операції дорослих зі зміни статі були узаконеними з 1996 року. Зазвичай політики мають тенденцію ігнорувати ЛҐБТ-питання або використовує суспільні забобони, щоб отримати політичну підтримку у населення[18].

Як і в інших країнах, в Україні є ґеї та лесбійки. Їхня чисельність за різними соціологічними даними оцінюється від 450 тисяч до 1,2-5 мільйонів осіб, тобто від 0,9-1 до 2,6-3 % громадян України[19].

Активне відстоювання інтересів ЛГБТ стало однією з рис президентства Порошенка[джерело?]. Це стало ще однією підставою для критики Порошенка з боку націоналістів[20].

Конституційні права[ред. | ред. код]

Конституція України забороняє одностатеві шлюби. Конституція, прийнята 1996 року, явно не згадує сексуальну орієнтацію або ґендерну ідентичність. Натомість вона містить кілька пропозицій, що підтверджують права людини, в тому числі рівні права незалежно від таких речей, як «політичні, релігійні та інші переконання» або «інші характеристики». Такі положення можуть бути використані для просування прав ЛҐБТ, але українські суди в значній мірі уникають цього.

Політичні партії та політики[ред. | ред. код]

1999 році колишній президент України Леонід Кравчук, заявив, що є важливіші проблеми, ніж права ЛҐБТ, щоб обговорювати в парламенті, і що «гомосексуальність» обумовлена психічним захворюванням чи згубним впливом іноземних фільмів.[18]

2007 року лідер парламентського комітету з прав людини Леонід Грач закликав «геїв-збоченців», зупинитися. Інші депутати намагалися обмежити свободу вираження, маркіруючи ЛҐБТ-тематику публікацій, як порнографічну пропаганду.[21]

Кожен, хто волатиме, що дитині в дитбудинку краще, ніж в одностатевій родині, є ганебною людиною, яка заслуговує лише на те, аби померти в таких самих муках, які переживають нещасні безневинні діти в наших казарменних дитбудинках. Мій чоловік з 5 років ріс в дитбудинку, і якщо ви йому скажете, що там краще, ніж "з гоміками" - він і вдарити може, хоча є дуже спокійною та толерантною людиною, яка витримує навіть вихідки наших чотирьох синів.

Більшість політичних партій не підтримує права ЛҐБТ.[23] Однак, в Україні існує політична партія «Спільна дія»[24], яку очолює відома українська адвокатеса Тетяна Монтян, яке стверджує, що гомосексуальні пари мають мати такі ж самі права, як і гетеросексуальні: «Одностатеві пари мають право на укладання партнерських договорів, правовий режим яких прирівнюється до правового режиму традиційних родин». Партія виступає за легалізацію цивільних партнерств для одностатевих пар і право усиновлювати гей-парами дітей.[25]

Нардеп України Борислав Береза, який не входить до складу коаліції і є членом «Правого сектору» назвав порушення прав ЛҐБТ важливою проблемою в Україні[26]. В інтерв'ю єврейському порталу «Tablet[27]» він відповів на запитання про те, яким є його особисте ставлення до утисків прав ЛҐБТ в Україні:

«Порушення прав представників ЛҐБТ, як і антисемітизм, є реальною і важливою проблемою, але я не знаю жодної країни, де б не існувала гомофобія. Я не знаю жодної країни, де не було б ні гомофобів, ні ксенофобів. Такі люди є скрізь. Особисто у мене немає питань до представників ЛҐБТ-спільноти, і я вважаю, що це питання особистої свободи», — сказав позафракційний народний депутат і колега Дмитра Яроша.

Дмитро Ярош, лідер політичної партії «Правий сектор» та депутат ВРУ сказав на запитання, чи буде він ініціювати закон, який забороняє «пропаганду гомосексуальних стосунків» таке:

«Зараз це не на часі, іде війна і треба займатись військовими питаннями. Я не виступаю активно проти сексуальних меншин. Ради Бога, хай сплять з ким хочуть, не про те ідеться. Ідеться про те, щоб вони не нав'язували свої правила людям нормально орієнтованим і все»[28]

Законодавство 2012—2013 років[ред. | ред. код]

Проект закону, який заборонив би «розмови про гомосексуальність в суспільстві і ЗМІ», а також імпорт і трансляцію відео, фото та аудіопродукції, що «пропагує гомосексуальність», було прийнято в першому читанні ВРУ 2 жовтня 2012 року.

Він передбачав до п'яти років тюремного ув'язнення та штраф до 5000 грн (616$ за тодішнім курсом)[29][30]. 16 жовтня його мав підписати тодішній президент Янукович.[7][31][nb 2] Закон вважався гомофобним і різко засуджувався в Amnesty International, ЄС та ООН.[7] Венеціанська комісія в червні 2013 року дійшла висновку, що законопроект був «несумісним з Європейською конвенцією з прав людини та міжнародними стандартами щодо прав людини».[33]

На початку лютого 2013 року міністр закордонних справ України Леонід Кожара заявив, що планується до прийняття закон щодо заборони дискримінації геїв.[34]

Одностатеві стосунки[ред. | ред. код]

Стаття 51 Конституції України конкретно визначає шлюб як добровільний союз між чоловіком і жінкою. Суд України поки не виносив вироку щодо дозволу або заборони юридичного визнання цивільних союзів.[35]

Утвердження й планування родини[ред. | ред. код]

Окремі особи, які є громадянами України незалежно від сексуальної орієнтації, можуть усиновлювати дітей. Проте, одностатевим парам явно заборонено усиновлення (п. 211 Сімейного кодексу України).[36][37] Крім того, усиновитель повинен бути не менше 15 років старший усиновлюваної дитини, або на 18 років старший, якщо усиновлюється підліток. Закон також згадує, що людина, «чиї інтереси суперечать інтересам дитини», не може бути усиновителем.

Додаткові обмеження накладаються на іноземних усиновлювачів. Тільки пари в зареєстрованому шлюбі, можуть усиновляти дітей з України.[37][38] Лесбійським парам надано більш широкий доступ до виховання дітей, ніж чоловікам.

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Відповідно до Конституції, охорона здоров'я є правом кожного громадянина України. Однією з основних проблем в країні — висока кількість людей, інфікованих ВІЛ/СНІД.[39] У той час як більша частина зусиль з профілактики була спрямована на наркоманів і проституцію, недавні зусилля були зроблені для розробки спеціальних програм для ЛҐБТ-спільноти.

Дискримінація та переслідування правозахисників[ред. | ред. код]

В Україні немає антидискримінаційного закону, що охоплював би сексуальні орієнтації або гендерну ідентичність, конституція забороняє юридичне визнання одностатевих шлюбів. Пропонований закон № 2342 (що забороняв роботодавців від відхилення працівників залежно від їх сексуальної орієнтації) був відкладений на невизначений термін за векселем 14 травня 2013 року.[40][41]

Існує національний закон щодо злочинів на ґрунті ненависті, що може бути тлумачений як включаючий сексуальну орієнтацію та переслідування гендерної ідентичності.[42] 25 вересня 2016 року європейські дослідження виявили, що українці показують більш високий рівень гомофобії, ніж албанці та італійці, підтверджуючи центральну роль культурних відмінностей в гомофобних настроях. Рівень гомофобії HS (homophoby scale) усереднений, в Італії становив 22.26 ± 16.73 згідно з дослідженнями, в Албанії 38.15 ± 17.28 та в Україні 59.18 ± 16.23.[43]

Рух за права ЛҐБТ в Україні[ред. | ред. код]

LGBT flag map of Ukraine.svg

У 1998 році була створена група із захисту прав першого ЛҐБТ. «Наш світ» — це ЛҐБТ-спільнота, центр переслідування прав людини правозахисної організації. У 2008 році українські правові ЛҐБТ-організації зібралися разом, щоб створити коаліцію, Союз гей-організацій України.[44]

Перші спроби організації українського ЛҐБТ-руху мали місце у 1993-95 роках. (створення та реєстрація у 1994 р. Всеукраїнської асоціації «Ганімед»), хоча вони через ряд суб'єктивних обставин були не досить вдалими[45]. З 1996 р. (фактично, бо до цього року існував у вигляді самвидаву) почав виходити перший український ЛҐБТ-журнал «Один з нас».

За даними Ґей-Форуму України, в Україні діє три координаційні структури із ґей-лесбійських питань, 19 ЛҐБТ-організацій, щонайменше 14 неформальних ЛҐБТ-об'єднань і більше 20 організацій, які надають соціальні послуги для людей, що практикують одностатеві сексуальні контакти або підтримують розвиток ЛҐБТ-руху[46].

У 2008 р. три з них — «Ґей-альянс», Центр «Наш світ» та «Ґей-альянс Черкаси» — створили Союз ґей-організацій України. Головною метою його проголошено об'єднання зусиль організацій-учасників у справі відстоювання прав і свобод ґеїв, мобілізацію ґей-спільноти на побудову громадянського суспільства в Україні та підвищення ефективності профілактики ВІЛ-інфекції серед гомосексуалів. Учасники Союзу здійснюють спільні проекти в інтересах ЛҐБТ-спільноти України і надають інформаційні, правозахисні, соціальні послуги, а також послуги з охорони здоров'я. Серед інших цілей Союзу — підтримка молодих ґей-організацій та навчання ґей-активістів[47].

У лютому 2011 р. були зареєстровані громадська організація ЛҐБТ-християн «Центр святого сотника Корнілія» та Всеукраїнська спілка «Рада ЛГБТ-організацій України». Засновниками Ради були чотири організації: Інформаційно-освітній центр «Жіноча Мережа», Всеукраїнська громадська організація «Ґей-альянс України», Регіональний інформаційний і правозахисний Центр для геїв і лесбіянок «Наш світ» та Міжрегіональний центру ЛҐБТ-досліджень «Донбас-СоцПроект». Станом на березень 2011 р. Рада об'єднує 17 організацій ЛГБТ.

Загалом станом на початок серпня 2014 р. в Україні легалізовано 44 ЛҐБТ-організації.

У 2016 році в Україні було засновано першу премію для журналістів, що пишуть про ЛҐБТ — Charlie Award[48].

Прайди та мітинги[ред. | ред. код]

У вересні 2003 року, перший, нехай і невеликий, громадський парад був проведений в місті Київ.[49]

У травні 2008 року українські спілки ЛҐБТ завадили маркуванню Міжнародного дня боротьби з гомофобією після останньої хвилині втручання влади у приватне життя українців, які сказали організаторам, що у зв'язку з імовірністю протистояння програма заходів повинна бути скасована. Католики, Християни євангелістської віри, адвентисти сьомого дня, єпархія християнства і Хрестителя і Союз Незалежних православних церков попросили місцеву владу заборонити будь-які дії представників сексуальних меншин.[50]

У травні 2012 року (парад, що мав відбутися в Києві) був скасований його учасниками, тому що вони побоювалися за свою безпеку через анонімні погрози і бездіяльність влади та правозахисних органів.[8] Два активіста за права геїв були побиті з використанням сльозогінного газу групою молодих людей і після заходу були евакуйовані конвоєм.[2][8][51]

За оцінками, 20 громадських активістів, що представляють кілька організацій протестували за межами Верховної Ради під час жовтня 2012, коли відбувалося голосування у «анти-гомосексуального» законопроекту.[30]

На 23 травня 2013 року український суд задовольнив клопотання київських міських властей заборонити проведення будь-яких заходів, крім тих, що передбачено програмою для святкування Дня Києва (у центральній частині міста); при цьому де-факто заборонивши гей-парад в Києві, який був запланований на 25 травня.[52] Тоді формат заходу був змінений на «окремому ділянку за межами центральної частини міста Київ».[53] В цей день на вузькій стежці поблизу Парку Пушкіна та Станція метро Шулявська, більше 50 осіб зібралися та рушили.[2][54] Серед них, принаймні 10 були з Мюнхену (Німеччина), в тому числі віце мер Мюнхена Hep Монатзедерс, і деякі зі Швеції.[55] Вони пройшли під захистом 1500 співробітників міліції, 13 з приблизно 100 анти-геїв (березень) протестувальників були заарештовані і ніякого фізичного[nb 3] насилля не сталося.[2][54][56] Через годину мітингувальники, які брали участь у параді, були евакуйовані з району.[2] У спробі уникнути помсти у формі нападів вони потім переодягнулися і перейшли через різні види транспорту кілька разів.[2]

Хода, організована активістами за права геїв пройшла в центрі Києва 11 січня 2014 року; серед протестів Євромайдану.[16]

5 липня 2014 року хода, яка мала відбутися в Києві, була скасована після того, як міліція не гарантувала її захист, хоча активісти вимагали захистити своє мирне зібрання відповідно до закону.[57] Відбувся невеликий, закритий марш в декількох кілометрах за межами Києва.[16][58] На 7 липня 2014 року київський міський голова Віталій Кличко попросив скасувати ЛҐБТ-ходу: «Я думаю, що в даний час, коли відбуваються бойові дії і багато людей вмирають, розважальні заходи не відповідають ситуації, що склалася. І я закликаю всіх цих людей не робити цього. Я думаю, що це буде неправильно на тлі цих обставин».[58] Під «Бойовими діями» Кличко мав ті, що є АТО.[59] Однак, активісти були дуже засмучені словами Кличка, оскільки це був не «карнавал» чи будь-який інший розважальний захід, а Хода рівності, яку влада міста не тільки не підтримала, але і відмовилася захищати, попри погрози організаторам і учасникам, більшість з яких були учасниками Євромайдану[60].

4 червня 2015 року голова Києва Кличко знову просив скасувати парад через «небезпеку провокацій». З іншого боку, президент України Петро Порошенко заявив 5 червня 2015 року, що не має ніяких причин, щоб запобігти маршу.
6 червня 2015 року відбувся другий парад в Україні. Марш був закінчений у менше, ніж півгодини. Кількість міліції для захисту значно перевершувала учасників параду. Місце проведення ходи розкривалося лише тим учасникам маршу, які зареєструвалися на сайті. Під час маршу п'ять міліціонерів отримали поранення у сутичках з невідомими, які напали на мітинг з димовими шашками та камінням. Один міліціонер був у важкому стані. 25 активістів-гомофобів були заарештовані. Члени парламенту Світлана Заліщук і Сергій Лещенко брали участь у марші разом з послом Швеції в Україні Андреасом фон Бекератом та іншими західними дипломатами. Організатори закликали учасників параду збиратися у малі групи, а не використовувати Київський метрополітен.

Громадська думка[ред. | ред. код]

Опитування в масштабах усієї країни, проведеного Інститутом соціології у 2007 році, 16,7 % сильно не згодні і 17,6 % не погоджуються з такою заявою: Ґеї та лесбійки повинні мати можливість вільно жити своїм власним життям, яке вони хочуть. 30,2 % дуже згодні з цим твердженням і згодні із тезою. Це був найнижчий рейтинг дуже згодних і згодних із даних досліджень проведених серед 24 країн..[61]

В опитуванні Angus Reid Global Monitor, у грудні 2007 року 81,3 % українців, опитаних сказали, що гомосексуальні стосунки «ніколи не будуть для них прийнятними», 13 % відповіли, що «іноді вони для них прийнятні» і 5,7 % «прийнятні»[62]. З усіх перерахованих тез, гомосексуальність розглядалася як третя найгірша справа після крадіжки в магазинах і водіння в нетверезому вигляді. Примітно те, що більшість українців розглядають це абсолютно неприйнятним, ніж переглядання статевого зношення гетеросексуалів на вулиці (61,5 % ніколи, 29,3 % іноді), порушення правил дорожнього руху (70,2 % ніколи, 25,6 % іноді), сміття на вулиці (73,3 % ніколи, 22,4 % іноді), ухилення від сплати податків (48,5 % ніколи, 37,5 % іноді), обман заради прибутку (48,3 % ніколи, 41,6 % іноді), а також список інших речей, зокрема аборти, дошлюбний секс, чи скарга владі на друга, крадіжку тощо.

В іншому опитуванні Angus Reid Global Monitor, в червні 2007 року, з довгого списку можливих соціальних реформ в країні, легалізація одностатевих шлюбів отримала тільки 4,7 % голосів, найнижчий показник (наступного найнижча зверху це — легалізація легких наркотиків, 7,1 %)[63].

У грудні 2010 року Інститут Горшеніна заявив про результати опитування, щодо «Ставлення українців до сексуальних меншин» було «Повністю негативним» для 57,5 % респондентів, «скоріше негативно» для 14,5 %, «скоріше позитивним» для 10 % і «Досить позитивним» для 3 %.

Згідно опитування у 2015 році, 50 % опитаних українців вважають, що в Україні не існує дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації. Це дані опитування, проведеного інформаційно-аналітичним центром «Rating Pro»[64].

Опитування «ФАКТІВ» на сайті та у соціальних мережах, про те, чи потрібно легалізувати одностатеві шлюби в Україні свідчить, що 59,3 % українців підтримують легалізацію одностатевих шлюбів в Україні[65].

Правові умови життя ЛҐБТ України[ред. | ред. код]

Одностатеві сексуальні відносини увійшли у зону прав Yes (у 1991 році[30])
Однаковий вік згоди для сексуальних стосунків Yes[66]
Прийнято Антидискримінаційне законодавство в сфері зайнятості праці Yes[67]
Антидискримінаційне законодавство в наданні товарів і послуг Yes[67]
Антидискримінаційне законодавство в усіх інших областях (вкл. Непряма дискримінація, розпалювання ненависті) Yes[67]
Одностатеві шлюби No[68] (конституційно заборонені з 1991 року)
Визнання одностатевих пар, як зареєстрованих партнерів No[68]
Дозвіл брати прийомну дитину у родини одностатевих пар No (самотні особи, які є громадянами України незалежно від сексуальної орієнтації можуть бути прийомними батьками)
Суспільне прийняття одностатевих пар No (іноземним парам в шлюбі в зареєстрованому вигляді одностатевих шлюбів дозволено усиновлювати дітей з України; самотні особи, які є громадянами України незалежно від сексуальної орієнтації можуть також це робити)
Геям та жінкам дозволено відкрито служити в армії Depends (залежить від регіональної призовної комісії[69])
Право на зміну статі Yes (СРС допускається тільки для тих, хто старше 25 років[70])
Доступ до ЕКЗ лесбійкам Yes[джерело?]
Комерційне сурогатне материнство для гомосексуальних пар чоловіків Yes (комерційне сурогатне материнство є незаконним для всіх пар, незалежно від сексуальної орієнтації, і в різних країнах амбасади можуть відмовити в наданні новонародженим громадянства і проїзних документів в країну (передбачуваного) батька[71])

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Мультимедія:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. [1][недоступне посилання з 01.01.2011]
  2. а б в г д е ж Ukraine's gays fear coming out of the closet // Al Jazeera English (31 May 2013)
  3. а б в Kiev court cancels Ukraine's first-ever gay pride rally, en:The Washington Post (23 May 2013)
  4. RRT RESEARCH RESPONSE UKRAINE, Refugee Review Tribunal Australia[en] (10 July 2008)
  5. Feminists Contest Politics and Philosophy (Philosophy and Politics), Peter Lang, 2005, ISBN 978-90-5201-252-0 (page 199)
  6. New Ukraine, Old Homophobia. Thegully.com. Процитовано 20 January 2011. 
  7. а б в Gays attacked during human rights march, six detained, Kyiv Post (8 December 2012)
  8. а б в Kiev's first Pride marred by threats and violence, Bay Area Reporter[en] (24 May 2012)
  9. Violence in Ukraine, Bay Area Reporter[en] (13 December 2012)
  10. а б Fearing scandal for being different, politicians keep themselves, nation in closet, Kyiv Post (14 October 2010)
  11. Аксёнов: Гей-парадов в Крыму не будет. MK.RU. 2014-09-02. Процитовано 2014-09-14. 
  12. Аксенов: Гей-парадов в Крыму не будет. Харьков, новостное агентство. 2019-09-02. Процитовано 2014-09-14. 
  13. Монро розповіла про кардибалети можновладців на гей-курортах у Криму. TCH.ua. 2014-09-12. Процитовано 2014-09-14. 
  14. Ukraine News One: Donetsk gay club attacked by separatists (VIDEO). Kyiv Post. 10 June 2014. Архів оригіналу за 10 June 2014. Процитовано 12 June 2014. 
  15. У «ЛНР» почали розстрілювати геїв // Патріоти України — Листопад 14, 2014
  16. а б в http://america.aljazeera.com/articles/2014/7/5/despite-a-move-towardeuropelgbtukrainiansfacenewhurdles.html
  17. Активістка, яку катували бойовики "ДНР", розповіла про весь час перебування в полоні батальйону "Восток". TCH.ua. 2014-09-02. Процитовано 2014-09-14. 
  18. а б PDF
  19. В Украине насчитывается до 1,2 млн геев и лесбиянок.
  20. Дмитро Сулима: І Богові свічка, і дідькові гендер | POKROV: Правий рух в Україні: новини та ідеологія. {:uk}POKROV: Правий рух в Україні: новини та ідеологія{:}{:en}POKROV{:} (uk). 2017-04-18. Процитовано 2017-07-04. 
  21. Gay Ukraine News & Reports. Globalgayz.com. Процитовано 20 January 2011. 
  22. «Публічний запис за 19 вересня 2014 року»
  23. Gay Ukraine News & Reports. Globalgayz.com. Процитовано 20 January 2011. 
  24. «В Україні з'явилася партія, що відкрито виступає за легалізацію одностатевих відносин»
  25. Політична партія «Спільна дія», яку очолює Монтян, виступає за легалізацію одностатевих партнерств і усиновлення гей-парами дітей Національний ЛГБТ-портал України — 2 грудня 2014
  26. Депутат Береза з «Правого сектору» назвав порушення прав ЛГБТ важливою проблемою в Україні // lgbt.org.ua
  27. Right-Wing Ukrainian Leader Is (Surprise) Jewish, and (Real Surprise) Proud of It/A Q&A with the Right Sector Parliamentarian Borislav Bereza // tabletmag.com By Vladislav Davidzon|December 1, 2014 (англ.)
  28. Дмитро Ярош: «Я не активний противник сексменшин» Національний ЛГБТ-портал України — 1 грудня 2014
  29. Convert United States Dollar to Ukraine Hryvnia, The Money Converter[en] (8 December 2012)
  30. а б в Ukraine vote on anti-gay bill sparks outrage, Bay Area Reporter (4 October 2012)
  31. European Voice: Ukraine seeks to revive EU talks, Kyiv Post (7 February 2013)
  32. а б The interns of the Program of Internship at the Verkhovna Rada of Ukraine and Central Executive Bodies for 2012-2013 learned the procedure of submission and passage of bills in the Verkhovna Rada, Верховна Рада України (14 December 2012)
    Ukraine: Energy Policy Review 2006, International Energy Agency, 24 October 2006, ISBN 9264109919 (page 130)
  33. Venice Commission says Ukrainian bill banning promotion of homosexuality contradicts international standards, Інтерфакс-Україна (18 June 2013)
  34. Ukraine to ban discrimination against gays, says foreign minister, Gay Star News[en] (8 February 2013)
  35. Constitution of Ukraine. Rada.gov.ua. Процитовано 20 January 2011. 
  36. Austrian couple wins landmark adoption case, Bay Area Reporter (21 February 2013)
  37. а б Family Code of Ukraine (in Ukrainian)
  38. Elton 'cannot adopt in Ukraine', BBC News (14 September 2009)
  39. Ukraine - Ukraine fights rising HIV/AIDS infection rate. UNICEF. Процитовано 20 January 2011. 
  40. Ukraine shelves gay rights vote amid protests, Channel NewsAsia (14 May 2013)
  41. Офіційний портал Верховної Ради України (ua). W1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2014-04-11. 
  42. http://www.legislationline.org/topics/country/52/topic/4 [недоступне посилання з 01.04.2014]
  43. Cross-cultural and socio-demographic correlates of homophobic attitude among university students in three European countries, Legal Journal of Endocrinological Investigation
  44. [2][недоступне посилання з 01.01.2011]
  45. Взлёты и падение // Один из нас. — 1995. — № 0. — С. 3.
  46. Украинское движение секс-меньшинств разрабатывает стратегию.
  47. Создан Союз гей-организаций Украины.
  48. Charlie Award. Charlie Award. Процитовано 2016-04-23. 
  49. Trembling in Ukraine, The World Congress of Gay, Lesbian, Bisexual, and Transgender Jews: Keshet Ga'avah (2008)
  50. Stars back gay-bashing campaign for «traditional love» in Ukraine, Pink news[en] (18 November 2008)
  51. Ukraine takes aim against 'gay propaganda', BBC News (11 October 2012)
  52. Court bans gay pride parade in Kyiv on May 25, Interfax-Ukraine (23 May 2013)
  53. Equality March to be held as a private event, not in central Kyiv, say organizers, Interfax-Ukraine (24 May 2013)
  54. а б Gay-Pride Activists Briefly March In Kyiv, Radio Free Europe/Radio Liberty (25 May 2013)
  55. Despite interruptions, Kyiv holds first ever gay pride, Kyiv Post (25 May 2013)
  56. Гей парада в Киеве - 2013. Кому это надо?. YouTube. 2013-06-06. Процитовано 2014-04-11. 
  57. http://www.huffingtonpost.com/brian-dooley/wheres-ukrainian-far-righ_b_5564680.html
  58. а б http://www.interfax-religion.com/?act=news&div=11379
  59. Ukraine crisis timeline, BBC News
  60. У Києві скасували гей-ходу, а його організаторам погрожували
  61. Evhen Golovakha, Andriy Gorbachyk, Natalia Panina, «Ukraine and Europe: Outcomes of International Comparative Sociological Survey», Kiev, Institute of Sociology of NAS of Ukraine, 2007, ISBN 978-966-02-4352-1, pp. 133—135 in Section: «9. Social discrimination and migration» (pdf)
  62. Ukrainians Decry Shoplifting, Drunk Driving, Angus Reid Global Monitor[en] (18 December 2007)
  63. (06/29/07) (18 June 2007). Ukrainians Endorse Status Quo on Social Issues. Angus-reid.com. Процитовано 20 January 2011. 
  64. «Rating Pro» (15 липня 2015). Rating Pro. lgbt.org.ua. 
  65. «ФАКТИ» (2 липня 2015). Rating Pro. lgbt.org.ua. 
  66. The No-nonsense Guide to Sexual Diversity by en: Vanessa Baird, en: New Internationalist, 2007, ISBN 1904456642 (page 139)
  67. а б в Дискриминация гомосексуалов в Украине запрещена по решению Высшего специализированного суда (Russian). 
  68. а б Legal Report: Ukraine, COWI[en] (2010)
  69. [3][недоступне посилання з 01.01.2011]
  70. Integrating Transsexual and Transgendered People (Part 2 of 3), Press for Change[en] (December 1999)
  71. Ukraine Surrogacy Boom Not Risk-Free, Radio Free Europe/Radio Liberty (4 June 2011)

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. Former Minister of Justice Сергій Головатий has never denied being a homosexual.[10]
  2. Bills are usually considered by the Верховна Рада України (Ukraine's Parliament) following the procedure of three readings; the Президент України must sign a law before it can be officially promulgated.[32] The Verkhovna Rada can take the decision on final adoption of the bill after the first or second reading if the bill is considered as such that does not require refinement.[32]
  3. A few religious anti-gay protesters, disguised as press, attempted to rip banners and placards of the paraders.[2]