Праведник Бабиного Яру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Праведник Бабиного Яру — почесне звання, що привласнюється людям, які під час окупації Києва вкривали євреїв, яких нацисти та їхні поплічники знищували. Такі дії загрожували смертю тим, хто переховував євреїв.

Звання засноване фондом «Пам'ять Бабиного Яру» та присвоєно більш ніж 4 500 нагородженим[1].

Історія[ред. | ред. код]

Дане почесне звання стало присвоюватися з 1989 після того, коли з'явилися перші відомості про рятівників людей, приречених на смерть.

У квітні 1989 затверджено звання «Праведник Бабиного Яру». Першими праведниками стали члени родини священика О. Глаголєва. Перші свідчення були від людей, які вціліли під час розстрілу: Геня Баташова, Марія Пальто, Раїса Дашкевич, Йосип Гусарєв, Василь Михайлівський, Людмила Бородянський, Шеля Поліщук, Роман Штейн. Перша зустріч киян з врятованими від розстрілу і їх рятівниками пройшла у Київському «Будинку вчителя» у листопаді 1989, в ній взяли участь більше 600 осіб. З ініціативи фонду міськими головами Києва Олександром Омельченком та Леонідом Черновецьким щорічно проходять урочисті прийоми Праведників, а також були встановлені щоквартальні стипендії.

Нагородження[ред. | ред. код]

Нагороджені отримують:

  • Диплом Праведника Бабиного Яру
  • Медаль Праведника Бабиного Яру
  • Довічну пенсію
  • На їх честь будуть саджати дерева на Алеї Праведників з табличкою, на якій зазначено ім'я та країну
  • З 2009 всі Праведники отримують надбавку до пенсії[2].

Алея праведників[ред. | ред. код]

У 2011 на території Бабиного Яру передбачалося відкриття Алеї праведників, проте відкриття відкладається[3].

Неповний список Праведників Бабиного Яру[ред. | ред. код]

А[ред. | ред. код]

 


П. І. Б. праведника Врятовані Місце порятунку Дата присвоєння звання Примітки
Олександр Андрійович Агєєв -
Марія Іванівна Агеєва -
Андрій Юхимович Агєєв -
Єлизавета Андріївна Агєєва -
Юрій Сергійович Асєєв -
Євгенія Василівна Андрієвська -
Інна Іванівна Шаповалова (Андрієвська) -

Література[ред. | ред. код]

  • Ілля Левітас. Праведники Бабиного Яру (2001)
  • Ілля Левітас . Праведники Бабиного Яру (укр.) (2008)
  • Ілля Левітас . Праведники Бабиного Яру (англ.) (2009)

За ініціативою президента України ця книга, крім російської була перевидана на українською й англійською мовами для іноземних дипломатів[4].

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі
Джерела

Посилання[ред. | ред. код]