Правила візуальних польотів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Типова карта для візуальних польотів

Правила візуальних польотів (ПВП), англ. Visual flight rules (VFR) ― зведення норм і правил, згідно яких пілот керує повітряним судном за погодних умов і видимості достатніх, щоб бачити рух борта відносно землі. Властиво погода повинна бути кращою за базові ПВП погодні мінімуми, тобто відповідати погоднім вимогам для ПВП (visual meteorological conditions (VMC), як зазначено у відповідних правилах авіаційної влади даної країни. Пілот повинен бути здатним керувати літак в постійному візуальному контакті із землею і мати можливість візуально уникати перешкод та інших бортів.[1]

Якщо погода гірша за VMC, екіпаж зобов'язаний послуговуватись правилами польотів за приладами (ППП), англ. instrument flight rules (IFR), відповідно керування літаком здійснюватиметься головним чином відповідно до показів авіоніки, а вже потім ― візуально. В зоні повітряного контролю політ за правилами ПВП може потребувати дозволу від диспетчерської служби для набуття статусу Особливий ПВП (Special VFR).

Вимоги[ред. | ред. код]

ПВП вимагає від пілота бути здатним бачити поза межами кабіни, щоб контролювати висоту літака, здійснювати навігацію, уникати перешкод та інших літаків.[2] Урядові організації встановлюють особливі вимоги для ПВП польотів, включаючи мінімальну видимість, відстань до хмар з метою переконаності пілота в тому, що повітряне судно в режимі ПВП видиме з достатньої відстані з метою безпеки.

В умовах, що гірші за погодні вимоги для ПВП, мінімальна видимість, відстань до хмар, вимоги допуску польотів за умови хмарності міняються в залежності від юрисдикції та належності до повітряного простору поточного місцезнаходження літака.

В деяких країнах дозволений нічний ПВП. Даний режим польоту дозволений виключно за умов більш суворого дотримання чітких вимог, наприклад, дотримання мінімальної безпечної висоти і може вимагати від пілота додаткового тренування, оскільки в нічний час здатність бачити та уникати перешкоди суттєво погіршується.

Пілот в режимі ПВП зобов'язаний «бачити та уникати» перешкоди та інші борти, нести відповідальність за дотримання безпечних інтервалів з іншими учасниками повітряного руху, оскільки в більшості випадків літаки в режимі візуального польоту не отримують вказівки про висоту та маршрут від авіадиспетчерської служби. Залежно від категорії повітряного простору, де проходить політ, літак ПВП може потребувати мати на борту транспондер для полегшення контролю з боку диспетчера і ідентифікації літака на екрана радара.

Дорадчий режим контролю[ред. | ред. код]

В США, Канаді та Австралії пілот ПВП поза повітряним простором B/C/D може затребувати від диспетчера «супровід польоту» (traffic advisory). Така послуга доступна в тому разі, що диспетчер має таку можливість в зв'язку з основними обов'язками, але і в такому разі супровід буде здійснюватись у дорадчому режимі. Відповідальність за дотримання ешелонів та інтервалів з іншими бортами залишатиметься за пілотом. У Великій Британії така послуга відома під назвою «Traffic Service», в інших країнах ― «Flight Information Service».

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Section 91.155 14 CFR Part 91 - General Operating and Flight Rules - FAA
  2. Annex 11 of the Convention on International Civil Aviation, 1/11/01, chap. 1, p. 6

Посилання[ред. | ред. код]