Правило де Валя
Правило де Валя (окц. Regul de Wahl) — правило, що впорядковує співвідношення основ презенсу і супіна у міжнародних похідних словах. Запропоновано Едгаром де Валем у 1911 році, пізніше стає характерною особливістю мови окциденталь (інтерлінгве).[1]
Початкове формулювання правила зазнавало змін; в останній редакції передається наступним чином.[2]
Дієслівні інфінітиви в інтерлінгве закінчуються на -ar, -ir або -er. Основа презенса утворюється видаленням -r або -er. Основа супіна утворюється від неї за таким алгоритмом:
- Якщо основа закінчується на голосну, додається закінчення -t: crea/r, crea/t-, crea/t/or; peti/r, peti/t-, peti/t/ion.
- Якщо основа закінчується на приголосні d або r, вони замінюються на s: decid/er, deci/s-, deci/s/ion; adher/er, adhe/s, adhe/sion; elid/er, eli/s-, eli/s/ion.
- В інших випадках, крім шести винятків, основи презенса та супіна збігаються: duct/er, duct-, duct/ion; emiss/er, emiss-, emiss/ion.
Винятки складають такі корені:
- ced/er, cess-
- sed/er, sess-
- mov/er, mot-
- ten/er, tent-
- vert/er, vers-
- veni/r, vent-
а також дієслова, утворені від них за допомогою префіксів.
Оскільки правило складається з трьох частин, воно також відоме як «три правила де Валя».
Правило стало широко відомо й отримало загальне визнання вже в 1930-ті роки (зокрема, знайшло місце в першому інтерлінгвістичному словнику 1931 року Д. Сіладьї).[3][4] Воно також використовується у мові Sambahsa[en]. Після можливої модифікації правило може бути застосоване до автономного словотворення, особливо в романських мовах або мовах, лексика яких запозичена з романських.
Від основи теперішнього часу утворюються слова з суфіксами -(e)nt, -(e)ntie, -(e)ment, -(i)bil, — (i)da, -age, від основи супіна — з суфіксами -ion, -or, -ori, -iv, -ura. Це дозволило включити в словник окциденталя велику кількість інтернаціоналізмів з зазначеними чергуваннями основ: varia-nte 'варіант' -variat-ion 'варіація';pretend-ente 'претендент' -pretens -ion 'претензія'.
Хоча Едгар де Валь протиставив своє правило недолікам ранніх натуралістичних проєктів, де фактично було відсутнє регулярне словотворення[5] (як і в пізній інтерлінгві-ІАЛА), правильніше сказати, що воно впорядковує в окциденталі не автономну деривацію, а правила відбору існуючих похідних і мотивуючих основ з національних мов.[6]
Так, не враховані правилом де Валя випадки чергування основ уніфікуються на базі презенса (indulg-/ indult → indulg-) або частіше на базі супіна (discut-/ discuss → discuss-; redig- / redact → redact-) — залежно від того, яка з основ продуктивніша в міжнародних словах. Проте навіть після цього довелося кодифікувати вищенаведені винятки, де зробити такий було вибір було неможливо без спотворення усталеної форми інтернаціоналізмів.
Така уніфікація критикується прихильниками максимального натуралізму (інтерлінгва), тоді як послідовники протилежного, автономістського спрямування (есперанто) взагалі заперечують необхідність збереження основ, що чергуються. Новолатинські ж проєкти (латино-сіне-флексіоне) керуються значно складнішими правилами співвідношення основ у латинській мові, які, втім, регулюють більшість випадків у міжнародній та романській лексиці, що не описуються правилом де Валя. Пропозиції розширити правило категорично відхилялися Валем та окциденталістами, які вважали недоречним ускладнювати його заради кількох міжнародних слів.[7] Попри це в 1927-1935 роках до літер d та r у ньому додавалася також g.[8]
- ↑ Henry Jacob. The Preparatory Work for an International Technical Terminology. geocities. Архів оригіналу за 27 жовтня 2009. Процитовано 23 березня 2024.
- ↑ Grammatica de Interlingue in Interlingue. panix.com. Архів оригіналу за 23 березня 2024. Процитовано 23 березня 2024.
- ↑ Szilagyi, D. (1931). Versus interlinguistica. Dictionario terminologico de interlinguistica. Schola et vita. Millano (4-5 (VI)): 118.; також окреме видання.
- ↑ Дуличенко, Александр (1987). Об интерлингвистической деятельности Э. Валя (с библиографическим приложением по данным "Kosmoglott" и "Cosmoglotta"). Interlinguistica Tartuensis (рос.). Tartu (4): 93—94.
- ↑ de Wahl, Edgar (1927). Interlinguistic reminiscentie. Cosmoglotta (інтерлінг.) (6): 60—61.
- ↑ Кузнецов С. Н. Краткий словарь интерлингвистических терминов // Проблемы международного вспомогательного языка. — Москва : Наука, 1991. — С. 213. — ISBN 5-02-016810-6.
- ↑ Ex epistol de Sr. Crux — Rue — Suisse. Resp. Kosmoglott (інтерлінг.) (4): 22—23. 1922.
- ↑ Berger, Ric (1946). Vive de Edgar de Wahl. Cosmoglotta (інтерлінг.) (2(130)): 25.