Правителі Галицького князівства

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рюрик, Володар і Василько Ростиславичі на чолі війська

Га́лицькі кня́зі — у Х — XІV століттях монархи Галицького князівства. Першими удільними князями були представники руського роду Ростиславичів з династії Рюриковичів (10841199). У період міжусобиць 12051245 років галицькими землями правили представники різних гілок Рюриковичів, а також Арпади, і один боярин. У середині ХІІІ століття їх змінили волинські Романовичі, які інкорпорували Галичину до складу Руського королівства, й носили титул галицьких князів (12381340). Після вигасання дому Романовичів Галицька земля була захоплена польським королем Казимиром ІІІ (1349). Правителі Польщі претендували на всю спадщину Руського королівства й носили титул «дідичів», «господарів» або «королів Русі». Галицьке князівство було скасоване 1387 року. 1434 року на базі Галицької землі постало польське Руське воєводство. Польські монархи залишалися титулярними «князями Руськими» до XVIII століття.

Князі до об'єднання Галичини і Волині (1084—1199)[ред. | ред. код]

Ростиславичі Галицькі (Перша Галицька династія)

Князі Перемишльські Князі Звенигородські Князі Теребовлянські
Князі Галицькі Князі Берладські

У 1141 році Володимирко переносить свою столицю з Перемишля у Галич. У 1144 він виганяє Івана Берладника із Звенигорода і стає єдиним князем Галицької землі.

Ізяславичі Волинські[ред. | ред. код]

Арпади[ред. | ред. код]

Ростиславичі Галицькі[ред. | ред. код]

Перше об'єднання Галицько-Волинського князівства (1199—1206)[ред. | ред. код]

Ізяславичі Волинські (Романовичі)

Князі Галицько-Волинські

Після смерті Володимира Ярославича Роман Мстиславич приєднав Галицьке князівство до Волинського, і таким чином створив Галицько-Волинську державу.

Правителі періоду політичної роздробленості (1205—1245)[ред. | ред. код]

Після раптової смерті Романа Мстиславича у 1205 р. за Галицько-Волинське князівство починається майже півстолітня боротьба між руськими князями з різних династій (Романовичами, Ольговичами, Ростиславичами Смоленськими) та правителями Польщі й Угорщини.

Князі Галицькі Князі Перемишльські Князі Звенигородські

Династія Романовичів (1238—1340)[ред. | ред. код]

Галицькі князі, з 1253 — Королі Русі


Правителі Галицької Русі після вигасання Романовичів (1340—1434)[ред. | ред. код]

Правителі Галицької землі в період польсько-литовсько-угорської боротьби за спадщину Романовичів[ред. | ред. код]

Після смерті Юрія ІІ Болеслава, який не залишив по собі спадкоємців, за Галицько-Волинське князівство розпочинається боротьба між сусідніми державами, правителі яких претендували на його землі.

  • Любарт-Дмитро 1340—1349, 1353—1354, 1376—1377
    • Дмитро Детько 1340—1349, намісник Любарта в Галичі, тутулувався у грамотах як «провізор або управитель землі Руської»
  • Казимир ІІІ Великий 1349—1370, король польський (1333-1370)
  • Людовик Угорський 1370—1382, король угорський (1342-1382) і польський (1370-1382)
    • Владислав Опольчик 1372—1378, намісник Людовіка, титулавав себе «Божою милостю пан і дідич Руської землі»
  • Марія 1382—1387, угорська королева (1382—1395)
    • Владислав Опольчик 1385—1387
  • Ядвіга 1387—1399, як спадкоємиця Людовіка І та дружина Ягайла, королева Польщі (1384—1399).
  • Владислав ІІ Ягайло 1387—1434, Великий князь литовський і руський (1377—1381, 1382—1401), король польський (1386—1434).

Генеральні старости Руські (Львівські)[ред. | ред. код]

Від захоплення Галичини Ядвігою у 1387 р., край був включений в польську корону на умовах близьких до персональної унії, деякий час тут функціонувало своє відмінне діловодство, судоводство, звичаї та закони. Намісником короля в Галицькій Землі, або Руському королівстві Польської корони був генеральний староста руський.

Список старост[ред. | ред. код]

У 1434 році в межах Галицької землі, яку зуміли зберегти Ягеллони, а також Холмщини, створено Руське воєводство

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908.
  • Войтович Л. В. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 2000. — 649 с. — ISBN 966-02-1683-1.
  • Котляр М. Ф. Галицько-Волинська Русь / М. Ф. Котляр ; [Ін-т історії України НАН України]. - Київ : Альтернативи, 1998. - 336 с.
  • Майоров, А. В. Галицко-Волынская Русь: Очерки социально- политических отношений в домонгольский период : Князь, бояре и городская община : монография / А. В. Майоров ; Санкт-Петербург. гос. ун-т ; под ред И. Я. Фроянова. - СПб. : Унив. кн., 2001. - 640 с.
  • Волощук М. М. «Русь» в Угорському королівстві (XI - друга половина XIV ст.): суспільно-політична роль, майнові стосунки, міграції / Відп. ред. Л. В. Войтович. - Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2014. - 496 с.