Правове регулювання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Правове регулювання — це упорядкування суспіль­них відносин здійснюване державою за допомо­гою права і сукупності правових засобів, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.

Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використання влади, а право — через нормативне регулю­вання. Останнє споконвічне покликано бути стабілізуючим і заспокійливим фактором завдяки принципам волі і справедли­вості, які містяться у ньому.

Поняття «Правове регулювання» ширше від поняття «Законодавче регулювання», оскільки об'єм джерел права перевищує власне законодавчі джерела.

Ознаки правового регулювання[ред.ред. код]

  • правове регулювання — різновид соціального регулювання;
  • за допомогою правового регулювання відносини між су­б'єктами набувають певної правової форми, яка має споконвічно державно-владний характер, тобто в юридичних нормах дер­жава вказує міру можливої та належної поведінки;
  • правове регулювання має конкретний характер, тому що завжди пов'язане з реальними відносинами;
  • правове регулювання має цілеспрямований характер — спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права;
  • правове регулювання здійснюється за допомогою право­вих засобів, які забезпечують його ефективність;
  • правове регулювання гарантує доведення норм права до їх виконання.

Сфера правового регулювання[ред.ред. код]

Сфера правового регулювання — це сукупність суспільних від­носин, яку можна і необхідно впорядкувати за допомогою права і правових засобів. Інакше: сфера правового регулювання — галузь соціального простору, яка охоплена правом. Це, насамперед, суспільні відносини — економічні, політичні, соціально-культур­ні. Йдеться про ті суспільні відносини, функціонування яких неможливо без використання правових засобів.

Не все в суспільних відносинах урегульовано правом. На­приклад, не регулюються правом: в галузі економічних відносин — процеси виробництва; в галузі політичних відносин — розробка програм і статутів партій; в галузі духовно-культурних — релігійні відносини та ін. Скласти сферу правового регулювання можуть лише відносини, що піддаються правовому регулюванню. Право регулює конкретні, найсутнісніші, глобальні відносини, що про­ходять через волю і свідомість людей.

При встановленні сфери правового регулювання слід вихо­дити не стільки із класифікації суспільних відносин (економіч­них, політичних тощо), скільки із матерії самого права як норма­тивного регулятора, цілеспрямованість якого — порядок у суспі­льстві.

Ознаки сфери правового регулювання[ред.ред. код]

  • є соціальною, оскільки право регулює соціальні відносини, а не природні процеси (землетруси, тайфуни, фізико-хімічні явища та ін.);
  • є тією сферою соціального простору, де існують суспільні відносини, які можуть врегульовуватися правом, тобто можуть пройти через волю і свідомість людей (не можна регулювати дії, вчинені в стані неосудності або фізичного примусу);
  • містить у собі сукупність конкретних суспільних відно­син, які потребують врегулювання правом (а не суспільних про­цесів, що протікають за об'єктивними законами суспільного життя і не потребують регулювання правом);
  • охоплює найважливіші суспільні відносини, що у цей мо­мент найбільшим чином зачіпають інтереси суспільства, трудо­вих колективів, організацій, підприємств та ін. Тобто вона не є статичною, змінюється залежно від умов внутрішньої та зовніш­ньої обстановки, рівня економічного, соціального, духовно-куль­турного розвитку суспільства;
  • має обмежений обсяг охоплення (межі правової регламента­ції) і не може містити в собі ті соціальні явища, які об'єктивно не допускають формально-юридичного впорядкування (дружба, любов та ін.). Правом не може регламентуватися поведінка лю­дини, її розумова діяльність, особисте життя. Безпосередня пра­ця людини по створенню матеріальних або духовних благ також не регулюється правом, якщо при реалізації своїх інтересів, знань, навичок, умінь, здібностей вона не вторгається в сферу іншої людини, суспільства, держави.

Класифікації сфер правового регулювання[ред.ред. код]

За принципом співвідношення можливого і необхідного[ред.ред. код]

  • сфера можливого правового регулювання — галузь суспі­льних відносин, яка може бути врегульована правом;
  • сфера необхідного правового регулювання — галузь суспі­льних відносин, яка повинна бути врегульована правом.

За характером юридичної ді­яльності[ред.ред. код]

  • сфера законодавчого регулювання — галузь суспільних від­носин, фактично регламентована правовими нормами (законо­давча діяльність);
  • сфера регулювання, що реалізує право — галузь громадсь­кого життя, в якій фактично здійснюються правові норми (діяль­ність, що реалізує право).

За певними блоками суспіль­них відносин[ред.ред. код]

  • сфера економічних, головним чином майнових, відносин: виробництво, обмін, розподіл. Ці відносини (власності, розпо­ділу, обміну, оплати праці тощо) складають економічну основу суспільства, його каркас і потребують упорядкування;
  • сфера політичних, головним чином управлінських, відно­син усередині країни і на міжнародній арені. Ці відносини (управ­ління справами суспільства і держави з боку громадян, держави, її органів) складають політичну основу суспільства, охоплюють три гілки державної влади — законодавчу, виконавчу, судову. Управління суспільством здійснюється за допомогою механізму субординації (панування — підкорення). У тій частині, де управ­лінські відносини збігаються з майновими (управління економі­кою), вони належать до першого блоку;
  • сфера соціально-культурних, у тому числі особистих немайнових, відносин належить до галузі, охорони здоров'я, освіти, культури, науки, соціального забезпечення. Її складають відно­сини (з приводу освіти, медичної допомоги, наукової діяльнос­ті, заняття спортом тощо), що регулюються правом і не входять до сфери економічних і політичних відносин, випливають із охо­рони і захисту особистих прав і гідності громадян;
  • сфера судових і правоохоронних відносин, тобто відносин, пов'язаних з охороною (відверненням і припиненням порушень) су­спільного порядку. Боротьбу з правопорушеннями насамперед ведуть такі органи держави, як органи внутрішніх справ, проку­ратура, суд.

Сфера правового регулювання піддається зміні: залежно від завдань змінюється зміст правового регулювання, звужується або розширяється його сфера.

Урегульованість правом поведінки людей відбувається через впровадження правових відносин у певну сферу людської діяль­ності.

Основні напрямки правового регулювання[ред.ред. код]

  • закріплення і охорона нових суспільних відносин. Наприклад, в Україні на конституційному рівні закріплені право на свободу об’єднання в політичні партії і громадські організації, право на підприємницьку діяльність, право приватної власності; охорона довкілля, винаходу, авторства тощо;
  • заборона певних суспільних відносин і поведінки, наприклад, посягання на конституційний лад, шлюб між родичами, засну­вання комерційних банків посадовими особами правоохорон­них органів, створення партій у військових формуваннях та ін.;
  • зміна характеру відносин у певній сфері, наприклад, розви­ток фермерського господарства поряд з колгоспами і радгоспа­ми та ін.;
  • стимулювання розвитку певних суспільних відносин, напри­клад, стимулювання державою індивідуального будівництва бу­динків за допомогою кредитів;
  • сприяння (за допомогою нових законів) виникненню і форму­ванню нових відносин і суспільних явищ. Наприклад, Законом Укра­їни про референдум уводиться нове суспільне явище — ініціати­вна група всеукраїнського референдуму. Вона створюється на зборах громадян України, в яких беруть участь не менше ніж 200 осіб, що мають право на участь у референдумі.

Пріоритетні напрямки правового регулювання в сучасній Ук­раїні[ред.ред. код]

  • у сфері економічних, майнових відносин — сприяння роз­витку ринкових відносин, додержання рівності форм власності (державної, приватної, комунальної);
  • у політичній сфері — сприяння розвитку в цивілізованій формі політичного плюралізму за умови додержання громадянсь­кого миру і злагоди;
  • у сфері управлінських відносин — сприяння ефективній роботі управлінського апарату без збільшення його штату;
  • у сфері охорони суспільного порядку — боротьба з коруп­цією та іншими правопорушеннями, охорона і захист прав і сво­бод людини і громадянина.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]