Правонаступництво України
Правонаступництво України — юридично-правові норми, що визначають перехід прав та зобов'язань від держав попередників до держави Україна.
Врегулювання юридично-правових норм правонаступництва здійснювали Верховна Рада УРСР, Верховна Рада України, інші державні установи в межах своїх повноважень. Крім того, Конституційний Суд України здійснював тлумачення окремих положень Конституції та Законів України в частині правонаступництва. Ці норми визначають Україну правонаступницею Української РСР та, частково, СРСР.
Формальне правонаступництво[ред. | ред. код]
Правонаступництво України як складова права України[ред. | ред. код]
Вперше юридично-правові норми правонаступництва України визначені в Декларації про державний суверенітет України[1] від 16 липня 1990 року. Декларація проголошує безперервність держави України та її територіальне наступництво в існуючих кордонах Української Радянської Соціалістичної Республіки. У Декларації оголошувалося правонаступництво в правах на частину в надбаннях СРСР (зокрема в алмазному і валютних фондах, золотому запасі). У Декларації проголошувалося "Українська РСР має право на свою частку в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, яка створена завдяки зусиллям народу Республіки.
Закон України від 12 вересня 1991 р. «Про правонаступництво»[2] визначав чинність органів державної влади та законів УРСР до, відповідно, утворення та прийняття нових органів влади та законів України.
Правонаступництво України як складова міжнародного права[ред. | ред. код]
При укладанні міжнародних договорів з різноманітних аспектів правонаступництва Україна виходила зі своїх національних інтересів та зобов'язань.
Угода про створення Співдружності Незалежних Держав від 21 грудня 1991 року містила гарантії держав-учасниць СНД з виконання міжнародних зобов'язань, визначені в договорах і угодах колишнього СРСР. Кожна держава СНД також визначала для себе право підтвердити дію того чи іншого договору СРСР.
Неформальне правонаступництво[ред. | ред. код]
Окремі документи містять неформальні визначення, що прямо або непрямо проголошують правонаступництво України від інших держав українського народу: Русі, Гетьманщини, Української Народної Республіки. Неформальність такого правонаступництва також підтверджується передачею Президентом УНР у вигнанні Миколою Плав'юком 22 січня 1992 року клейнодів новообраному Президенту України Леоніду Кравчуку та складання з себе повноважень Президента УНР.[3] Ця подія наразі вважається символічною, оскільки вона не мала жодних правових наслідків, хоча Кравчук запевнив делегацію УНР, що незабаром буде розроблено регламент використання державних символів, і, що важливо, наголосив:
"Цей акт має нагадати усім, що Україна веде свій родовід, свою політичну, державницьку біографію від історичних часів, які надають силу і велич нашому народові, – від часів Київської Русі, Козацько-Гетьманської держави й Української Народної Республіки".[4]
Разом з тим, 22 січня 2018 року у заходах присвячених 100-річчю проголошення незалежності Української Народної Республіки 5-ий Президент України під час виступів неодноразово наголосив на спадковості державної традиції.[5][6]
Сучасна Україна – спадкоємиця багатовікових державно-національних традицій, відроджених під час та внаслідок Української революції 1917 – 1921 років. Ідея державної самостійності, поставлена на порядок денний та загартована під час Революції, стала потужною матеріальною силою. Вона визначила увесь подальший перебіг історії України |
22 січня 2018 року групою депутатів (Ю.Іллєнко, Ю.Левченко, М.Головко, О.Осуховський, О.Марченко, А.Білецький, О.Петренко) до Верховної Ради України було подано проект закону №7521 «Про правонаступництво України щодо Української Народної Республіки». Суть цього документу зводиться до того, що сучасна українська держава повинна проголосити себе правонаступницею УНР, а не УРСР, як це є формально зараз, з усіма похідними від цього наслідками.[7][8][9]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Декларація про державний суверенітет Україн
- ↑ Закон України Про правонаступництво України // Закон України
- ↑ 1992: останній президент УНР передає Кравчуку клейноди. http://www.istpravda.com.ua/. Історична правда. 22 січня 2012. Процитовано 14 листопада 2017.
- ↑ Чи є сучасна Україна правонаступницею УНР?. Історична правда. Процитовано 14 лютого 2019.
- ↑ Сьогодні ми значно сильніші та об’єднані, загартовані століттям боротьби, спираємося на вагому міжнародну підтримку – Президент на відкритті виставки «Українське коло» до Дня Соборності України та 100-річчя проголошення незалежності УНР. http://www.president.gov.ua/. Адміністрація Президента України. 22 січня 2018. Процитовано 22 січня 2018.
- ↑ Виступ Президента України на урочистому зібранні з нагоди Дня Соборності України та 100-річчя проголошення незалежності УНР. http://www.president.gov.ua/. Адміністрація Президента України. 22 січня 2018. Процитовано 22 січня 2018.
- ↑ Олег Баган (31 січня 2018). Правонаступництво України щодо УНР – це кінець «легальної» українофобії. http://www.vgolos.com.ua/. Вголос. Процитовано 6 лютого 2018.
- ↑ Проект Закону про правонаступництво України щодо Української Народної Республіки. http://w1.c1.rada.gov.ua/. Верховна Рада України. 22 січня 2018. Процитовано 6 лютого 2018.
- ↑ Олег Тягнибок (22 січня 2018). Україна – правонаступниця УНР. Проект закону. https://blogs.pravda.com.ua/. Українська правда. Процитовано 6 лютого 2018.
Література[ред. | ред. код]
- Ю. О. Ноговіцина. Правонаступництво щодо державних кордонів // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Чи є сучасна Україна правонаступницею УНР?. http://www.istpravda.com.ua/. Історична правда. 22 серпня 2013. Процитовано 22 січня 2018.
- Перебування України у складі СРСР було окупацією, - В'ятрович. https://espreso.tv/. Еспресо TV. 7 січня 2018. Процитовано 22 січня 2018.
- День Відновлення Незалежності України і військовий парад 2017. https://porokhivnytsya.com.ua. Порохівниця. 24 серпня 2017. Процитовано 24 січня 2018.
- Віталій Гайдукевич (22 серпня 2016). Ідентифікація себе. https://porokhivnytsya.com.ua. Порохівниця. Процитовано 24 січня 2018.
- Віталій Гайдукевич (22 січня 2018). «100 років модерній Незалежності». https://porokhivnytsya.com.ua. Порохівниця. Процитовано 24 січня 2018.
- Богдан Нагайло (18 січня 2018). 100 років незалежності України: Чому така тиша на офіційному рівні?. http://www.istpravda.com.ua/. Історична правда. Процитовано 24 січня 2018.