Празозин
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
 | |
|---|---|
Празозин
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| [4-(4-Amino-6,7-dimethoxy-2-quinazolinyl)-1-piperazinyl](2-furyl)methanone | |
| Класифікація | |
| ATC-код | C02 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C19H21N5O4 |
| Мол. маса | 383,401 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 50-85% |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 2-4 год. |
| Екскреція | Жовч |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | ПРАЗОЗИН-РАТІОФАРМ, «Меркле ГмбХ»,Німеччина UA/3946/01/01 05.03.2010-05/03/2015 |
Празозин (англ. Prazosin, лат. Prazosinum) — синтетичний антигіпертензивний препарат, що належить до групи альфа-адреноблокаторів[1][2], та є похідним піперазину і хіназоліну. Празозин застосовується перорально.[1] Празозин уперше запатентований компанією «Pfizer» у 1969 році[3], та застосовується у клінічній практиці з 1972 року.[4]
Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]
Празозин — синтетичний лікарський препарат, що належить до групи альфа-адреноблокаторів. Механізм дії препарату полягає у селективному блокуванні постсинаптичних α1-адренорецепторів, що призводить до усунення дії α-адреностимулюючих гормонів (катехоламінів) на судини. Наслідком цього є розширення периферичних судин, зниження периферичного опору судин та зниження артеріального тиску.[1][4] Празозин також зменшує переднавантаження на серце, а унаслідок розширення під час його дії периферичних вен зменшує також післянавантаження на серце. Препарат також зменшує тиск у малому колі кровообігу. Усі вищеперераховані ефекти празозину призводять до покращення як внутрішньосерцевої, так і загальної гемодинаміки у хворих із хронічною серцевою недостатністю. Празозин також знижує потребу міокарду в кисні, зменшує ударний об'єм крові при фізичному навантаженні, а також знижує опір судин нирок. Разом із вазодилятуючим ефектом при застосуванні препарату спостерігається рефлекторна тахікардія. При тривалому застосуванні застосуванні празозину спостерігається зниження ліпопротеїнів низької щільності.[1][4] Празозин початково застосовувався для лікування артеріальної гіпертензії[2][1][4], проте натепер він вважається лише препаратом другої лінії для лікування гіпертензії.[5] Празозин також спричинює розслаблення гладеньких м'язів простати і її капсули, а також шийки сечового міхура, наслідком чого є зменшення опору і тиску в сечових шляхах.[1][4] Унаслідок цього празозин застосовується при гіперплазії передміхурової залози[1][4], проте застосовується виключно у випадках поєднання гіперплазії простати й артеріальної гіпертензії.[5] Празозин також застосовують у випадку тривоги та посттравматичного стресового розладу[6][7] Проводяться клінічні дослідження застосування празозину при алкоголізмі.[8][9] Також досліджується можливість застосування празозину при різних злоякісних пухлинах, зокрема гліобластомі, колоректальному раку, раку печінки і раку підшлункової залози.[10][11]
Фармакокінетика[ред. | ред. код]
Празозин швидко та добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті, біодоступність препарату складає 50—85 %.[1] Препарат розпочинає діяти за 30 хвилин після застосування[12], максимальна концентрація празозину в крові спостерігається за 1—3 години після прийому препарату.[1] Препарат майже повністю (на 97 %) зв'язується з білками плазми крові.[4][1] Празозин проникає через гематоенцефалічний бар'єр[4], плацентарний бар'єр та в незначній кількості виділяється в грудне молоко.[2] Метаболізується препарат у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться празозин із організму переважно із жовчю, незначна частина препарату виводиться із сечею. Період напіввиведення празозину становить 2—4 години, при нирковій недостатності та в осіб похилого віку цей час може збільшуватися.[1][4]
Покази до застосування[ред. | ред. код]
Празозин застосовують для лікування гіпертонічної хвороби, хвороби Рейно, феохромоцитоми. у складі комбінованої терапії при хронічній серцевій недостатності, при отруєннях алкалоїдами ріжків, та при доброякісній гіперплазії передміхурової залози.[1][4]
Побічна дія[ред. | ред. код]
При застосуванні празозину найчастішими побічними ефектами є ортостатична артеріальна гіпотензія, яка виникає при прийомі препарату в стоячому положенні, тахікардія, задишка, набряки нижніх кінцівок.[1][4] Іншими побічними ефектами препарату є[1][4]:
- Алергічні реакції — шкірний висип, свербіж шкіри, закладеність носа, гарячка, бронхоспазм, задишка, алопеція. підвищена пітливість.
- З боку травної системи — нудота, діарея або запор, блювання, сухість у роті.
- З боку нервової системи — часто (1—10 %) головний біль, запаморочення, швидка втомлюваність, парестезії, депресія, галюцинації, сонливість або безсоння, тривожність, порушення сприйняття, шум у вухах, порушення зору, гіперемія кон'юнктиви та рогівки.
- З боку сечостатевої системи — почащення сечопуску, пріапізм, зниження потенції.
- Інші побічні ефекти — носова кровотеча, артралгії, поява антинуклеарних антитіл.
Протипоказання[ред. | ред. код]
Празозин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату; артеріальній гіпотензії; серцевій недостатності на фоні констриктивного перикардиту, тампонади серця або вад сеця із погіршенням наповнення лівого шлуночка; вагітності та годуванні грудьми; дітям у віці до 12 років.[1]
Форми випуску[ред. | ред. код]
Празозин випускається у вигляді таблеток по 0,001; 0,002 і 0,005 г.[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с https://www.vidal.ru/drugs/molecule/871 (рос.)
- ↑ а б в Ліки і вагітність. Празозин
- ↑ Prazosin (нім.)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Prazosin Hydrochloride (англ.)
- ↑ а б Shen, Howard (2008). Illustrated Pharmacology Memory Cards: PharMnemonics. Minireview. с. 13. ISBN 1-59541-101-1. (англ.)
- ↑ Minipress Prescribing Information (PDF). United States Food and Drug Administration. Pfizer. Лютий 2015. Процитовано 3 червня 2016. (англ.)
- ↑ Prazosin: Clinical data. IUPHAR. International Union of Basic and Clinical Pharmacology. Процитовано 3 червня 2016. (англ.)
- ↑ Simpson, TL; Saxon, AJ; Meredith, CW; Malte, CA; McBride, B; Ferguson, LC; Gross, CA; Hart, KL; Raskind, M (2009). A pilot trial of the alpha-1 adrenergic antagonist, prazosin, for alcohol dependence. Alcoholism: Clinical and Experimental Research. 33 (2): 255—63. doi:10.1111/j.1530-0277.2008.00807.x. PMID 18945226. (англ.)
- ↑ Study of the Medication Prazosin for Alcohol Dependence (англ.)
- ↑ S. Assad Kahn, S. L. Costa, S. Gholamin, R. T. Nitta, L. G. Dubois, M. Feve, M. Zeniou, P. L. C. Coelho, E. El-Habr, J. Cadusseau, P. Varlet, S. S. Mitra, B. Devaux, M.-C. Kilhoffer, S. H. Cheshier, V. Moura-Neto, J. Haiech, M.-P. Junier, H. Chneiweiss. (2016). The anti-hypertensive drug prazosin inhibits glioblastoma growth via the PKC -dependent inhibition of the AKT pathway. EMBO Molecular Medicine, DOI:10.15252/emmm.201505421 (англ.)
- ↑ Recycling an anti-hypertensive agent to fight brain tumors (англ.)
- ↑ Артеріальна гіпертензія та її ускладнення — гіпертонічний криз: стратегії лікування та можливості застосування окремих препаратів