Праксеологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Праксеологія (від грец. πράξις — дія та грец. λογία} — мова, вчення) — галузь досліджень, що вивчає людську діяльність, зокрема в аспекті її ефективності.

Розвиток праксеології пов'язаний із австрійською школою економіки і, особливо, роботами Людвіга фон Мізеса. Термін вперше використаний в 1890 році Альфредом Еспінас. Розвиток праксеології було продовжено Людвігом фон Мізесом. Найбільш розробленим розділом праксеології є економічна теорія в її «австрійському» варіанті. Праксеологія інтенсивно розвивалася у Польщі завдяки зусиллям Тадеуша Котарбіньського. В Україні праксеологією займався Євген Слуцький.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Праксеологія // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори) ; І. О. Покаржевська (художнє оформлення). — Київ : Абрис, 2002. — С. 512. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
  • М. Хилько. Праксеологія політична // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.607 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання[ред.ред. код]