Праксеологія
Праксеологія та праксіологія (від грец. πράξις — дія та грец. λογία} — мова, вчення) — галузь досліджень, що вивчає людську діяльність, зокрема в аспекті її ефективності.
Термін вперше використав у 1890 році французький соціологі і філософ Альфред Еспінас.
Розвиток праксеології пов'язаний із австрійською школою економіки і, особливо, роботами Людвіга фон Мізеса. Основна робота Людвіга фон Мізеса має назву «Людська діяльність: Трактат з економічної теорії» («Human Action: A Treatise on Economics»), 1949 р., США. Завдяки цій фундаментальній праці найбільш розробленим розділом праксеології є економічна теорія в її «австрійському» варіанті.
Праксеологія інтенсивно розвивалася у Польщі завдяки зусиллям Тадеуша Котарбіньського.
В Україні праксеологією займався Євген Слуцький.
Однією з величезних переваг праксеології є те, що вона висвітлює не лише динамічну, цілеспрямовану та спекулятивну природу економіки, а й економічну природу всіх людських дій. Наприклад, це дозволяє нам проаналізувати всі інституції, включаючи державу, з економічної точки зору та визначити, чи створюють вони цінність чи ні.
Виникнення терміну "праксеологія" часто приписують Луї Бурдо (фр. Louis Bourdeau) (1824-1900) - французькому соціологу і філософу, автору класифікації наук, який у праці "Теорія наук: загальний план наук" (Théorie des sciences: Plan de Science intégrale) 1882 р. зазначає:
Через їх подвійну природу спеціальності та загальності ці функції мають бути предметом окремої науки. Деякі його частини вивчаються давно, тому що саме цей вид досліджень, основним предметом якого могла б бути людина, завжди викликав найбільший інтерес. Фізіологія, гігієна, медицина, психологія, історія тварин, історія людства, політична економія, мораль і т. д. представляють собою фрагменти науки, яку ми б хотіли заснувати, але як фрагменти, розрізнені й неузгоджені, залишилися дотепер лише частинами окремих наук. Їх потрібно з’єднати і зробити цілим, щоб підкреслити порядок цілого та його єдність. Тепер у вас є наука, поки що безіменна, яку ми пропонуємо називати праксеологією (від πραξις — дія) або, посилаючись на вплив середовища, мезологією (від μεσος — середовище).[1]
Однак цей термін був використаний принаймні один раз раніше (з невеликою різницею у написанні), у 1608 році, Клеменсом Тимплером у його Philosophiae Practicae systema methodicum. Людвіг фон Мізес про виникнення праксеології:
З політичної економії класичної школи виникла загальна теорія людської діяльності — праксеологія[2].
Людвіг фон Мізес розглядав економічну теорію як суб-дисципліну праксеології.
У 1951 р. Мюррей Ротбард виділив підрозділи праксеології наступним чином:
- A. Теорія ізольованого індивідуума (Економіка Робінзона Крузо, англ. Crusoe Economics)
- B. Теорія добровільного міжособистого обміну, каталактика (Catallactics, or the Economics of the Market)
- 1. Бартер
- 2. За допомогою засобів обміну
- a. На вільному ринку (On the Unhampered Market)
- b. Ефекти від насильницького втручання у ринок (Effects of Violent Intervention with the Market)
- c. Ефекти насильницького скасування ринку (соціалізм) (Effects of Violent Abolition of the Market)
- C. Теорія війни - ворожа діяльність (The Theory of War – Hostile Action)
- D. Теорія ігор (Джон фон Нейман, Оскар Морґенштерн)
- E. Невідомі.
У теперішній час теми C, D та E залишаються відкритими дослідницькими проблемами.
Теорію каталактики необхідно вибудувати на твердому фундаменті загальної теорії людської діяльності - праксеології. | ||
— Людська діяльність: трактат з економічній теорії, 1949 |
Вивчення власне економічних проблем не може не починатися з дослідження акту вибору; економічна теорія стала частиною, й яка на сьогоднішній день є найбільш розробленою, більш універсальної науки праксеології. | ||
— Людська діяльність: трактат з економічній теорії, 1949 |
- Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х . :Право, 2015
- ПРАКСЕОЛОГІЯ //Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Праксеологія // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 512. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- М. Хилько. Праксеологія політична // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.607 ISBN 978-966-611-818-2
- Австрійська школа
- Економічна свобода
- Каталактика
- Невидима рука ринку
- Спонтанний порядок
- Тимологія
- Я, Олівець
- ↑ Bourdeau, Louis (1882). "Théorie des sciences: Plan de Science intégrale". Lilliad - Université de Lille - Sciences et Technologies. Tome Second: 463. Retrieved 4 February 2017
- ↑ Фон Мизес, Людвиг (2016). Человеческая деятельность: Трактат по экономической теории (рос.) . Челябинск: Социум. ISBN 978-5-91603-093-8.
Це незавершена стаття з економіки.Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |