Прапор України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прапор України
Прапор України
Використання
FIAV 111110.svg FIAV normal.svg
Пропорції 2:3
Затверджений 28 січня 1992 року
Дизайн Синьо-жовтий біколор
Кольори
Синій
Жовтий
Тип Державний
Приналежність Україна

Commons-logo.svg Прапор України у Вікісховищі

Держа́вний пра́пор Украї́ни — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Співвідношення ширини прапора до його довжини 2:3[1].

Жовтий (золотий) і синій кольори використовувалися на гербі Руського королівства 14 століття. Вони також вживалися на гербах руських земель, князів, шляхти і міст середньовіччя і раннього нового часу. У 18 столітті козацькі прапори Війська Запорозького часто вироблялися з синього полотнища із лицарем у золотих чи червлених шатах, із золотим орнаментом та арматурою. 1848 року українці Галичини використовували синьо-жовтий стяг як національний прапор. У 19171921 роках, під час української революції, цей стяг був державним прапором Української Народної Республіки й Української Держави. 1991 року, після розвалу СРСР, цей прапор де-факто використовувався як державний стяг незалежної України. 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим біколором статус офіційного прапора країни[2][3]. 23 серпня в Україні щорічно відзначають День державного прапора.

Стандартизація розміру та кольору[ред.ред. код]

Пропорції прапора
Схема Насичений блакитний Жовтий
Pantone Pantone Coated 2935 C Pantone Coated Yellow 012 C[4]
Lab 34.02, −2.19, −64.19[5] 85.29, 5.18, 109.8[5]
RAL 5005[6] 1023 Traffic yellow
RGB 0, 87, 184[6][7] 255, 215, 0[8]
CMYK 100, 47, 0, 0 0, 4, 100, 0
HEX #0057b8[6][7] #ffd500
Websafe #0066cc #ffcc00

Сучасний державний прапор України повинен мати співвідношення висоти до ширини 2:3 і дві смуги однакової ширини. Прапори флоту мають подібне співвідношення розміру (2:3). При вертикальному розміщенні прапора першою іде синя смуга, а потім жовта.[9]

Порядок смуг[ред.ред. код]

Плакат 1917 р. «Своїй хаті своя правда і сила, і воля»

За поширеними легендами, прапором УНР ніби був жовто-блакитний стяг (жовта смуга зверху). Однак насправді протягом 1917 року в Україні порядок кольорів на прапорі не був остаточно усталений і використовували обидва варіанти — і з верхньою блакитною смугою, і з жовтою. Однак в кінці 1917 та на початку 1918 року було затверджено низку морських і службових прапорів, на яких верхня смуга була блакитною.[10][11][12][13]

Жовто-синій прапор на плакаті УНР (1917 рік)

За часів гетьманату Павла Скоропадського 1918 року порядок кольорів не зазнав змін.[10] Іноді помилково Скоропадському приписується «перевертання кольорів».

Аналогічний порядок прийняла й ЗУНР, проголошена в листопаді 1918 року, але верхня смуга визначалася як «синя», а не «блакитна».[14]

Після повалення Гетьманату в грудні 1918 уряд УНР залишив прапор без змін, таким чином остаточно закріпивши теперішній порядок смуг. У 1920 верхню смугу, з огляду на низьку світлостійкість блакитного кольору, також почали вживати синьою.

Після поразки українських держав виникли непорозуміння між прихильниками синьо-жовтого і жовто-синього порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української Національної Ради від 27 червня 1949 року, яка відзначала, що до остаточного виготовлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде синьо-жовтий.

Карпатська Україна в березні 1939 року прийняла такий же порядок смуг — синя над жовтою.[15] Той самий порядок смуг був і на прапорі, який підняли у Львові 1941 року з ініціативи ОУН(б). Натомість протилежний порядок смуг використовували структури, ініційовані ОУН(м), у тому числі й дивізія «Галичина». а також Українське Визвольне Військо (УВВ).[16]

Зрештою саме синьо-жовтий порядок закріпився як основний і саме його було офіційно прийнято в незалежній Україні 28 січня 1992 року.

В Україні періодично порушують питання порядку кольорів на прапорі, закликаючи «перевернути» його. Зокрема, ця тема набула відносно більшого поширення під час Євромайдану, коли деякі громадські організації та звичайні громадяни використовували саме жовто-сині прапори. Основними аргументами прихильників цієї ідеї є посилання на перший прапор УНР (як було сказано вище, протягом 1917 року порядок кольорів на прапорі не був усталений), на вигадані «геральдичні правила», а також езотеричні ідеї, які до становлення прапора не мають жодного відношення.[17][10] У відповідь на це в серпні 2014 року історики-дослідники цієї теми та низка інших науковців опублікували відкритого листа із осудом подібних дій, вказавши їх безпідставність і назвавши «провокаціями».[18][19]

Тлумачення символіки[ред.ред. код]

Прапор ГВК

Кольори прапору походять від герба Галицько-Волинської держави.

Існує популярне тлумачення, за яким синій колір символізує небо, а жовтий — пшеничне колосся.[10][20] Саме таке пояснення і сприяло поширенню прапора в Наддніпрянщині на початку ХХ ст.

Історія[ред.ред. код]

Київська Русь[ред.ред. код]

Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми.

Польсько-литовська доба[ред.ред. код]

На зламі XIII–XIV століття з'явилися чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. Найбільш вживаними кольорами були червоний, далі білий, блакитний, зрідка жовтий. Були і кольорові сполучення. Найуживанішими прапорними зображеннями були хрести, небесні світила та княжо-родові тризуби-двозуби. Древка були завершені наконечниками. Прапор Руської землі (Київської держави) був переважно червоний із золотим тризубом-двозубом, того чи іншого великого князівства, а пізніше корогва Галицько-Волинського князівства — блакитна з золотим левом. Прапор Великого князівства Литовського у XV столітті був червоний з золотим тризубоподібним родовим знаком Гедиміновичів, а з XV століття — червоний з зображенням білого лицаря на такому ж коні з золотою упряжкою, з мечем у правій руці і з блакитним щитом з подвійним золотим хрестом на лівому плечі.

1410 року руські війська брали участь у битві під Грюнвальдом на боці Королівства Польського і Великого князівства Литовського (ВКЛ) проти свого давнішнього союзника часів Галицько-Волинського князівства — Тевтонського Ордену. Польський хроніст Ян Длугош залишив опис хоругов військ із руських земель, які з'явилися на рать із хрестоносцями.

Козацька доба[ред.ред. код]

Традиційний мотив полкових прапорів Гетьманщини
Прапор Сенчанської сотні Лубенського полку

За козацько-гетьманської доби з'являється новий характерний прапорний колір, так званий малиновий (червоний). Найчастіше вживані полотнища були прямокутними, або так звані скошені згори вниз або навпаки. Найвищими державними прапорними емблемами були дві гетьманські корогви: перша — червона з зображенням білого Архістратига Михаїла і друга — з зображенням герба того чи іншого гетьмана. Завідував прапором генеральний хорунжий.

Особистий прапор Богдана Хмельницького був із традиційними козацькими символами — зірками та срібним хрестом над місяцем — аналогам якоря, ранньохристиянського знаку надії. На прапорі присутня абревіатура Б.ХГ. В. З. Е. К.МЛС. — Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорозького, його королівської милості.

Загальний військовий прапор Війська Запорозького часів Хмельниччини, що був дарований козакам королем Яном Казиміром, був червоного кольору з Архістратигом Михаїлом, що попирає списом змія з одного боку, і коронованим білим орлом з двома православними хрестами з другого.

Гетьманщина користувалась у XVII столітті різнокольоровими прапорами, однак переважав червоний колір. У XVIII столітті стали переважати блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів та частково інші ознаки, як небесні світила, зброя, постаті святих Михаїла, Юрія та інші. Лицева сторона полкових і сотенних корогв і знамен була національною емблемою з зображенням козака у золотому чи жовтому щитовому полі на блакитному полотнищі, а зворотна — полковою чи сотенною емблемою відповідного кольору з встановленим зображенням. Великий прапор Запорізької Січі був червоним. На лицевій стороні — білий Архістратиг Михаїл, а на зворотній — білий грецький хрест, оточений золотими сонцем, півмісяцем, зірками. Прапори куренів і паланок були переважно малинові з зображенням Архістратига Михаїла або білого хреста і жовто-блакитні. Запоріжжя дало також початок українському морському прапорництву. Корогва для морських походів була біла з зображенням святого Миколи. Із занепадом Гетьманщини та приєднанням Центральної і Західної України до Росії та Австрії український прапор зник.

Збереглося три гетьманських прапори: Богдана Хмельницького — у Стокгольмі (Військовий музей), Данила Апостола — в Москві (Збройова палата Московського Кремля), і Івана Мазепи — в Харкові (Харківський історичний музей). Прапор гетьмана Мазепи був пошитий із білої та жовтої шовкової тканини — камки — та пофарбований і позолочений з обох боків. У центрі полотнища зображений двоголовий орел із символами влади в кігтях та гербом на грудях: у щиті вершник, що списом б'є змія. Поруч намальовано три картуші з різними текстами. Посередині верхньої ділянки видніється напівпостать Ісуса Христа. Цей прапор почали виготовляти у 1686 році для гетьмана Івана Самойловича, але поки тривала робота, його було усунуто від влади, і в 1688 році штандарт передали гетьману Івану Мазепі.

Після ліквідації російською імператрицею Катериною ІІ Війська Запорозького і Січі у 1775 році, з частини українських запорожців було утворено 1787 року Чорноморське козацьке військо, яке з 1860 року склало основу Кубанського козацтва. 27 лютого 1788 року ліквідаторка Січі жалувала чорноморцям двустроннє військове знамено з російським орлом і андріївською зіркою та 7 курінних значків. Пізніше, 24 лютого і 30 березня 1803 року, військо отримало від Олександра І 2 нових блакитно-помаранчевих знамена.

Імперська доба[ред.ред. код]

Під час революційної «Весни народів» 1848 р. Головна Руська рада у Львові відновлює використання герба Руського королівства (Галицько-Волинської держави) ХІІІ-XIV століття з зображенням золотого лева, що спинається на скелю у синьому полі, а як національні прапори широко вживаються стяги з поєднанням синього і жовтого кольорів. На початку ХХ ст., під впливом поширеної в Німеччині практики для створення місцевих прапорів (згідно яких кольором верхньої смуги на прапорі є колір основної гербової фігури), певного поширення набув жовто-синій прапор (тобто, верхня смуга жовта). Тому до початку 1918 р. вживалися обидва варіанти прапорів.[10]


Доба визвольних змагань[ред.ред. код]

Шеврон УВВ
Солдати Української Галицької армії з синьо-жовтим прапором (синій колір на чорно-білих фото з поч. ХХ ст. відображався світлішим від жовтого)

З березня 1917 р. було проголошено про організацію Української Центральної Ради, що мала перетворитися на орган тимчасового державного правління незалежної України.

27 (14 старого стилю) січня 1918 Мала Рада затвердила проект українського морського прапора, вироблений Українською Морською Радою (складався з двох смуг, вгорі блакитна, внизу жовта; на верхній — золотий знак князя Володимира — Тризуб із хрестом угорі)[21][11][12][13].

За гетьмана Скоропадського порядок кольорів на прапорі не змінюється — блакитна смуга вгорі, жовта — внизу.

13 листопада 1918 був затверджений синьо-жовтий прапор Західно-Української Народної Республіки.

У 1919 році прийнято синьо-жовті прапори для підрозділів Дієвої Армії УНР[22] та Української Галицької армії[23].

15 березня 1939 року державним прапором Карпатської України став синьо-жовтий стяг. Однак у 1930-х в Галичині, а після Другої світової війни вже в еміграції виникли непорозуміння між прихильниками синьо-жовтого і жовто-синього порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української Національної Ради від 27 червня 1949, яка відзначала, що до остаточного виготовлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде синьо(блакитно)-жовтий.

23 лютого[24] 1919 року кубанською Радою разом з останньою державною символікою був затверджений синьо-малиново-зелений державний прапор. Ширина двох його крайніх смуг дорівнювала ширині середньої смуги (кожна крайня — 1/4 ширину прапора, середня — 1/2). Є версія, що допускалося використання прапора, в якому ширина кожної смуги дорівнювала 1/3 ширини середньої (кожна крайня — 1/5 ширини прапора, середня — 3/5), або ж прапора, де всі три смуги були рівновеликими, проте офіційних даних про подібні модифікації прапора немає.

Значення кольорів прапора і їхнього розташування не були закріплені документально. Проте існують різні неофіційні версії значень символіки кубанського прапора. За однією з них малиновий колір символізував козаків-чорноморців, нащадків запорожців, синій — козаків-лінійців, спадкоємців донців, зелений — адигів (або всіх горців-мусульман). За іншою версією малиновий колір символізував всіх казаків Кубані, нащадків як запорожців, так і донців, синій — іногороднє (некозаче) населення («гамселів»), зелений — адигів (або всіх горців-мусульман).

Розташування кольорів, за неофіційними даними, теж несло в собі символізм. За однією з версій, малинова смуга в центрі символізувала «центральне», державоутворююче населення Кубані — казаків-черноморців (або всіх козаків Кубані), зелена знизу символізувала автохтонне населення Кубані — адигів, синя зверху символізувала «пізніше» (полярне «початковому») останнє населення Кубані. Всі кольори разом символізували єдиний «народ Кубані», створюючим кубанську державу.

Кольори і дизайн прапора Кубанської народної республіки використані в прапорі сучасного Краснодарського краю.


Радянська доба[ред.ред. код]

Першим прапором УРСР, за керування Леніна, став червоний стяг з жовто-блакитним прапором у верхньому лівому куті. Та в 1919 році, з ідеологічних міркувань, прапор УСРР став мати тільки червоний колір з абревіатурою назви республіки, облямованою золотою рамкою.[25]

Перший офіційно затверджений прапор УСРР (прийнятий на III Всеукраїнському з'їзді рад у березні 1919 р., коли було ухвалено першу конституцію УСРР) був червоний з золотими ініціалами «УРСР» у горішньому червоному накутнику з золотим обрамуванням. Потім обрамування зникло, а абревіатура періодично змінювалася на УССР (1923), УСРР (1927). 1937 року для республіки створено новий прапор, червоний з золотими схрещеннями серпом і молотом, супроводженими ініціалами «УРСР». 21 листопада 1949 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила стяг із горизонтально розташованими смугами: верхньою — червоного кольору (2/3 ширини прапора), і нижньою — лазурного кольору з зображенням у верхній частині золотих серпа і молота і над ними — червоної п'ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою. Торговим, морським і військовим прапором УСРР (ст. 35 Конституції 1919 року) стало червоне полотнище з написом в кантоні золотими літерами: «Українська Соціалістична Радянська Республіка» або абревіатурою «УСРР». Відомі кілька варіантів назви українською (або російською) мовами, що відмінні правописом.


Інші визвольні змагання[ред.ред. код]


Прапор у діаспорі[ред.ред. код]

Д. Мигаль з українським прапором на полі під час гри збірних НДР і СРСР. Монреаль, 1976

Національна символіка в діаспорі з’явилась з початком масової еміграції українців наприкінці ХІХ ст. до США, Канади та інших країн. Емігранти у виданнях та на урочистостях постійно використовували тризуб та синьо-жовтий прапор.

22 липня 1976 року в Монреалі на XXI Олімпійських іграх під час змагань гандбольних команд СРСР і Румунії студент із Торонто Любомир Шух вимахував українським прапором, за що був видалений з арени. Речник Організаційного комітету Олімпійських ігор пояснив, що дії студента мали ознаки політичного протесту, а «потенційно небезпечний» прапор «міг призвести до заворушень».[26]

27 липня 1976 року так само у Монреалі під час півфіналу з футболу між збірними НДР і СРСР, у складі якої переважали гравці з київського «Динамо», 150 українців вивісили плакат із надписом: «Свобода Україні!» За матчем спостерігало від 50 до 57 тис. вболівальників і десятки тисяч телеглядачів. У другому таймі двадцятирічний Данило Мигаль із Тандер-Бей (Онтаріо) вибіг на поле у вишиванці та із синьо-жовтим прапором, вигукуючи слова «Свобода Україні!» і танцюючи гопака. Акція тривала 15 секунд, після чого поліція вивела його зі стадіону[27][28][29][30]

Час від часу в містах Канади та США на флагштоках українці офіційно здіймають прапор України, як наприклад, 21 серпня 2015 року на центральній площі Чикаго до Дня Незалежності України[31], у Воррені у березні 2015 року, під час російсько-української війни.

Сучасність[ред.ред. код]

Прапор України з Державним гербом
Вертикальне розташування прапора у вигляді стягу (банера). Їх використання для закладів нічим не регламентовано[32]
Український прапор, внесений у сесійний зал Верховної Ради 24.08.1991. Музей ВРУ
Найбільш поширена асоціація прапора: стигле золоте колосся під блакитним небом

Питання національної символіки (зокрема прапора) неодноразово порушувалося демократичними силами наприкінці 1980-х. 12 грудня 1989 воно піднімалося на II З'їзді народних депутатів СРСР.

26 квітня 1989 Юрко Волощак, активіст Товариства Лева вперше в Україні підняв національний прапор на мітингу на честь річниці Чорнобильської катастрофи на пл. Ринок у Львові[33]; пошила його художниця Галя Дмитришин, він був з нашитим золотим тризубом. Відразу після цього підняв прапор і хтось з членів Українського Християнсько-Демократичного Фронту, керованого Петром Січком. Це був перший за радянських часів прецедент публічного підняття українського національного прапора в УРСР[34].

14 березня 1990 року у Стрию, першому з українських міст, підняли національний прапор над будівлею міської ради. Це був перший прецедент публічного підняття українського національного прапора над офіційною радянською установою[35][36][37][34].

23 березня 1990 перша сесія Тернопільської міської Ради народних депутатів XXI скликання прийняла постанову про національну символіку, один із пунктів містив рішення про встановлення українського національного прапора на будівлі міської ради поруч з державним прапором УРСР.

3 квітня Львівська міська рада прийняла ухвалу про використання синьо-жовтого прапора у Львові. Того ж дня він був встановлений на вежі львівської ратуші[34].

8 квітня 1990 депутати Івано-Франківської обласної ради першого демократичного скликання прийняли рішення про встановлення синьо-жовтих прапорів над міською і обласною радою. 15 квітня 1990 р. прапор замайорів в Івано-Франківську над ратушею — однією з найвищих споруд Івано-Франківська.

28 квітня 1990 аналогічні рішення були прийняті Львівською обласною Радою народних депутатів.

13 червня 1990 — Житомир став першим за межами Галичини містом, де теж офіційно вивісили прапор[38].

24 липня 1990 року на Хрещатику біля будинку Київради було піднято синьо-жовтий прапор.

16 липня 1991 року на Святих Горах на Донбасі над Сіверським Дінцем активістами Донецької Крайової організації НРУ М. А. Тищенком та В. С. Білецьким було піднято синьо-жовтий прапор.

За офіційною версією, 23 серпня 1991 року — після провалу путчу в Москві — група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійний зал Верховної Ради. Освячення Національного прапора було проведено священиком священиком УАПЦ Петром Бойком. Якраз до цієї події і прив'язаний Указ Президента України, Л.Кучми, «Про День Державного Прапора України» № 987/2004. Цей прапор, як реліквія, урочисто зберігається під склом в музеї ВРУ. Наступного дня Україна проголосила незалежність.

Проте учасники тих подій називають іншу дату внесення прапора до зали засідань. Це підтверджує стенограма засідання позачергової сесії Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року:

Лубківський Р. М.: «Шановні народні депутати, український народ! Сьогодні завершується торжество історичної справедливості. Ми повертаємося в лоно цивілізованих держав, опираючись на багатовікову традицію нашої державності – демократичної, миролюбивої і відкритої для всього світу. Виходячи з цієї традиції і з традиції пошани до національних святинь, а також традицій боротьби за незалежну Українську соборну демократичну державу, пропоную внести національний український жовто-синій прапор і встановити в приміщенні і на куполі Верховної Ради України…

Чорновіл В. М.: «Шановні колеги! Я хочу запропонувати невеличке доповнення. Мені сказали, що на вулиці є той прапор, з яким українці стояли на барикадах біля Верховної Ради Росії. Я прошу, щоб саме цей прапор був встановлений у нашому залі. І ще я пропоную, щоб до того, коли приймемо рішення про національну символіку, про національний прапор, наш прапор був піднятий над куполом верховної Ради».[39]

Однак до зали внесли інший прапор, про що згадував народний депутат Микола Поровський:

«23 серпня, вранці, у будинку Спілки письменників зібралась Велика Рада Руху за участю всіх депутатів Народної Ради...

Напередодні я розіслав у всі краєві організації Руху телефонограму із наказом негайно організувати масовий приїзд до Києва під стіни Верховної Ради членів Руху та наших прихильників. Переважна більшість організацій наказ виконала. Поїздами і автобусами до Києва виїхали десятки тисяч маніфестантів.

Тож рано-вранці 24 серпня, я заїхав до Секретаріату, щоб пересвідчитись, чи підготовили прапори, транспаранти та гасла для маніфестантів і все інше необхідне згідно з розробленим планом цієї маніфестації. Віктор Бурлаков, який вже чотири дні днював і ночував у Секретаріаті, організовуючи акції спротиву ГКЧП, у залі засідань розгладжував праскою складки тканини величезного синьо-жовтого прапора. Це знамено пошили напередодні членкині жіночої громади Руху…

Від Софіївського майдану надійшла маніфестація, котра принесла під стіни Верховної Ради величезне полотнище синьо-жовтого прапора. На майдані його освятив єпископ УАПЦ Володимир (Романюк). Процесія передала прапор нам, народним депутатам.

Всі ми клякнули на коліна і поцілували край знамена. Я тримав правий край прапора, а протилежний його кінець ніс В’ячеслав Чорновіл. Ми рушили із знаменом до Верховної Ради».[40][41]

Отже, 24 серпня група депутатів занесла до сесійної зали прапор, розміром 8х4 метри, і накрила ним трибуну. Цей момент за ініціативою Івана Плюща закарбував художник Олексій Кулаков на картині «Державотворення», розміром 2х5 метрів, яку 22 серпня 2001 року урочисто відкрили на другому поверсі будівлі Верховної Ради України.[42]

Після проголошення незалежності України, 4 вересня 1991 — після триразового голосування і погрози Кравчука, що він подасть у відставку, якщо питання не буде вирішено, синьо-жовтий національний прапор урочисто піднято над будинком парламенту.

18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України»[2] фактично надала синьо-жовтому біколору статус офіційного прапора країни. З цього дня під цим прапором починають зустрічати іноземних гостей, приймати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, він вивішується в ООН.

28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про затвердження державним прапором України Національного прапора» (хоча і далі діяла стара Конституція, де як державні описувалися символи колишньої УРСР). В ній зазначається: Державний Прапор України «являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3»[1].

На морському торгівельному судні український прапор був вперше піднятий 12 лютого 1992 року в іспанському порту Валенсія за ініціативою капітана т/х «Кременчук» (ЧМП) В'ячеслава Кисловського. Боцман з двох сигнальних прапорів зшив синьо-жовтий прапор, який і був урочисто піднятий над судном[43].

Рішення про піднімання на судах українського прапора було прийняте пізніше. 11 вересня 1992 року відбулося його перше офіційне урочисте піднімання на пасажирському теплоході «Іван Франко» в Одеському порту[43].

Державний Прапор України визначається чинною Конституцією України (прийнята 28 червня 1996 року) як «стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів» (Стаття 20, Розділ І).

Українська революція 2013–2014 років перетворила український прапор та синьо-жовту атрибутику на символ боротьби України з «Русским Миром», Кремлем, російським імперіалізмом та іншими противниками української державності та незалежності.

День державного прапора[ред.ред. код]

Державний Прапор України

23 серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 987/2004 «Про День Державного Прапора України». Цим Указом «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» встановлено в Україні нове свято — День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня. Відповідно до цього Указу Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації повинні забезпечити здійснення комплексу заходів щодо святкування Дня Державного Прапора України.

Найбільші Державні прапори України[ред.ред. код]

Найбільшим прапором України 30 на 45 метрів (1350 м²), занесений в Книгу рекордів України, є «Донецький прапор», пошитий вдовою донецького шахтаря, пенсіонеркою Марією Бєлятковою з ініціативи Союзу творчої молоді Донбасу[44]. Вперше його розгорнули в Донецьку, 23 серпня 2007 року. Прапор побував у всіх обласних центрах, на Говерлі, під Крутами, в Хусті, під Берестечком та інших історичних місцях України. 20 серпня 2011 року під час розгортання гігантських державних прапорів на площі Свободи у Харкові стався конфлікт між прихильниками Партії регіонів і націонал-патріотичних сил.[45] Проводячи репетицію до Дня Державного Прапора України, активісти УНП, ВО «Батьківщина» й інших націонал-патріотичних сил розгортали донецький прапор. Під час розгортання прапора на перешкоді став намет, який саме ставили активісти Партії регіонів, що також збиралися провести репетицію з розгортання свого прапора. Посунути свій намет регіонали відмовились. Згодом вчинилася бійка й, урешті-решт, намет таки вдалося посунути. Після чого активісти Партії регіонів кинулися на людей, що розгортали прапор, й у результаті бійки регіонали порвали Державний прапор України у двох місцях. Присутня на місці міліція на такі дії жодним чином не реагувала.[45]

12 жовтня 2009 року Запорізькі швачки фабрики «Селена» пошили 100-метровий прапор України. Спонсором створення прапора виступив Благодійний фонд «Патріот Запоріжжя». Ширина прапора становить 16 м, довжина — 100 м. Прапор розмістили на лівому березі Дніпра у Запоріжжі. Прапор складається з 4 частин, одну з яких залишать як експонат музею Запорізького козацтва, іншу відправлять до Херсонської області, де була розташована остання Кам'янська козацька січ.

22 серпня 2010 року, напередодні Дня Державного Прапора України та з нагоди відзначення Дня незалежності України, в Тернополі була проведена акція «Ровесник Незалежності». На цій акції було розгорнуто найдовший прапор України завдовжки 9,5 км та завширшки 0,75 км. Цієї довжини вистачило, щоби оточити весь Тернопільський став. Акція була ініційована Тернопільською обласною державною адміністрацією. До акції було залучено 2010 учасників — ровесників Незалежності України, тобто 12% усіх, хто народився в 1991 році в Тернопільській області, а це — 16 498 осіб. Рекорд було занесено до Книги рекордів України. В подальшому прапор має бути поділений на майже 7 тисяч прапорів. Частина його буде передана в обласний краєзнавчий музей, а інші сегменти прапора будуть розповсюджені серед різних закладів області: закладів культури, органів влади, навчальних та медичних закладів.[46]

2 липня 2011 року на Херсонщині виготовили Державний Прапор України розмірами 150×50 м спеціально для 9-го фестивалю «Купальські зорі».

Схожі прапори[ред.ред. код]

Не слід плутати прапор України з нижчеподаних прапорами, схожими на нього до ступеня змішання:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Постанова Верховної Ради України «Про Державний прапор України».
  2. а б Постанова Президії Верховної Ради України «Про прапор України».
  3. Загадки «прапорних» постанов Верховної Ради
  4. Свірко, В.; А. Рубцов; А. Горпинченко; В. Синельнікова; Г. Доценко; О. Купко; І. Потапенко; Е. Єршова (вересень 2006). Державний прапор України. ДСТУ 4512:2006. Київ: Держспоживстандарт України. с. 7. 
  5. а б Colour fans, cards and swatches
  6. а б в Pantone Coated 2935 C
  7. а б All Pantone C colors with HEX and RGB codes
  8. Pantone Coated Yellow 012 C
  9. Цвета Государственного флага Украины в соответствии с цветовой системой Pantone® Matching System // Государственный флаг Украины // Информация о стране Україна © U-kraina.com — Веб-визитка Украины
  10. а б в г д Андрій Гречило. Синьо-жовтий чи жовто-блакитний? Міфи про «перевернутий» прапор
  11. а б Наказ про оголошення тимчасового закону про фльоту Народної Української Республіки. 13 березня 1918 р. № 8. // Вістник Ради Народних Міністрів УНР (Київ). — 1918. — № 16 (7 квітня). — С. 1.
  12. а б Постанова Ради Народних Міністрів про встановлення знака-емблєми на прапорах пароплавів Міністерства Шляхів // Вістник Ради Народних Міністрів УНР. — 1918. — № 22 (20 квітня). — С. 1.
  13. а б Морський прапор // Відродження (Київ). — 1918. — Ч. 89 (18 (5) липня). — С. 3.
  14. «Артикул V. Герб і прапор: Гербом Західно-Української Народної Республики є: золотий лев на синiм полi, обернений у свою праву сторону. Державний прапор є синьо-жовтий. Державна печать має довкола гербу напись: Західно-Українська Народна Республика» [Українське слово (Львів). — 1918. — Ч. 257 (14 падолиста). — С. 2.]
  15. Закон, прийнятий Першим Сеймом Карпатської України 15 березня в Хусті: «§ 5. Барва державного прапора Карпатської України є синя і жовта, причому барва синя є горішня, а жовта є долішня»
  16. Назва Української Дивізії має свою власну історію.
  17. Жити по-новому чи сім причин перевернути прапор
  18. Відкритий лист до громадян щодо спроб нищення та фальсифікації державних символів України.
  19. Науковці кажуть, що «перевертати прапор» — провокація або неуцтво.
  20. «Натомість Дмитро Дорошенко пише про цю ж маніфестацію (в якій також брав участь): „Гордо маяли в повітрі жовто-блакитні прапори (колір — символ нашого блакитного неба і золотої пшениці на полях)“.»
  21. http://www.history.org.ua/JournALL/journal/1999/4/10.pdf
  22. Прапори Армії УНР (1919 р.)
  23. «Командні хоругви» Галицької Армії (серпень 1919 р.)
  24. Кубанське козацтво в 1917–1920 рр.
  25. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле. — Львів, 1923. — Ч. 2. — С. 66.
  26. Арешт за український прапор. «Свобода» (Канада). — 1976. — ч. 142. — С. 3.
  27. Український прапор і гопак на олімпійському стадіоні // The Ukrainian Weekly «Свобода» (Канада). — 1976. — ч. 142.
  28. Данило Мигаль на відео (1:15:44). ДР – СРСР: повна трансляція матчу 1976.
  29. НДР – СРСР: Перший стрікер на матчі Збірної СРСР. Відео.
  30. Dublanycia Roman. Ukrainian Issue at the Olympics // The Ukrainian Weekly «Свобода» (Канада). — 1976. — 19.09. У статті Д. Мигаля назвали Danylo Hybral.
  31. У центрі Чикаго в честь Дня Незалежності урочисто підняли український прапор. ТСН. — 2015. — 22.08.
  32. http://www.president.gov.ua/ru/gallery/2376.html#40167
  33. Олександр Кривенко: редактор від Бога і «вічний революціонер» // Історична правда
  34. а б в Андрій Квятковський. Прапор на вежі // Zbruch, 03.04.2015
  35. Гаврош Олександр Вуйко Стрий. Старовинне галицьке місто очима закарпатського подорожувальника. // «Україна Молода» № 121 за 8 липня 2009 року
  36. Основні історичні події, що відбулися на шляху до незалежності України в 1986–1990 рр
  37. Все про прапор над Стриєм
  38. День Прапора
  39. Стенограма засідання позачергової сесії (24 серпня 1991 р.)
  40. Поровський Микола. Тільки Рухом життя і обіймеш… – Рівне, 2009
  41. Назаренко Костянтин. «Забуті» історії перших прапорів.
  42. «Недобудована» Верховна Рада
  43. а б Вперше прапор України був піднятий в іспанському порту (рос.)
  44. Найбільші прапори України
  45. а б У центрі Харкова порвали державний прапор
  46. В Тернополі розгорнули найдовший державний прапор України на Інформаційна агенція GolosUA.com

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]