Пратюркська мова
| Пратюркська мова | |
|---|---|
| Поширені: | |
| Класифікація: | Алтайські Пратюркська мова |
| Групи: | |
Пратюркська мова — лінгвістична реконструкція спільного предка тюркських мов, якою розмовляли прототюрки до їхнього розподілу на різні тюркські народи. Пратюркська мова поділилася на огурську (західну) та загальнотюркську (східну) гілки. Передбачувана прабатьківщина пратюркської мови варіюється від західної Центральної Азії до Маньчжурії,[1] однак більшість дослідників погоджується, що тюркські міграції почалися зі східної частини центральноазійського степу.[2] Один із дослідників висунув гіпотезу, що пратюркська мова сформувалася близько 2500 років тому у Східній Азії.[3]
Найдавніші пам’ятки тюркських мов — давньотюркські орхонські написи VII століття Гоктюркського каганату — вже демонструють риси східної загальнотюркської гілки. Протягом тривалого часу реконструкція пратюркської мови ґрунтувалася на порівнянні давньотюркської з ранніми джерелами західних гілок, зокрема огузьких і кипчацьких, а також із власне огурськими мовами (булгарська, чуваська, хозарська). Через обмеженість ранніх писемних пам’яток цих мов реконструкція пратюркської й надалі значною мірою спирається на давньотюркську мову гоктюрків, хоча нині враховуються всі доступні письмові та усні форми.[4]
Пратюркська мова зазнала впливу кількох сусідніх мовних груп, зокрема східноіранських, тохарських та давньокитайської.[5]
Серед лінгвістів і істориків існує загальна згода, що пратюркська мова сформувалася в регіоні Центрально-Східної Азії.[6] Найімовірнішою прабатьківщиною вважається сучасна Східна Монголія.[7] Починаючи приблизно з 1200 року до н. е., кочовий спосіб життя сприяв поширенню пратюркської мови на ширші території — від Саяно-Алтаю в Південному Сибіру до Східної Внутрішньої Монголії.[6] Розпад пратюркської мови, ймовірно, відбувся наприкінці I тисячоліття до н. е.
Прабатьківщина пратюркської мови в Східній Монголії перебувала в безпосередній близькості до ареалів прамонгольської мови в Південній Маньчжурії та пратунгуської мови на стику сучасних територій Китаю, Росії та КНДР, що пояснює мовну близькість цих груп.[6]
Пратюркська мова характеризувалася чітко вираженою аглютинативною морфологічною структурою, у межах якої граматичні значення передавалися за допомогою послідовного приєднання суфіксів до незмінної основи. Морфологічна система пратюркської мови реконструюється на основі порівняльного аналізу давніх і сучасних тюркських мов і демонструє високий рівень регулярності.
Іменники в пратюркській мові не мали категорії граматичного роду. Відмінкові відношення виражалися системою суфіксів, які додавалися до основи слова. Реконструюється наявність кількох відмінків, зокрема називного (нульове маркування), родового, давального, знахідного, місцевого та вихідного, функції яких загалом відповідають відмінковим системам пізніших тюркських мов.
Категорія множини в пратюркській мові була складнішою, ніж у більшості сучасних тюркських мов. Реконструюється кілька суфіксів множини, зокрема *-(I)ŕ, *-(I)t та *-(A)n, які мали різні функціональні та, ймовірно, семантичні відтінки. Загальнотюркський суфікс множини *-lAr, поширений у сучасних мовах, або ще не існував у пратюркський період, або був втрачений в огурській гілці.
У пратюркській мові реконструюються присвійні суфікси для позначення особи власника: 1SG *-m, 2SG *-ŋ та 3SG *-(s)i. Форми множини власника в загальнотюркських мовах утворювалися за допомогою суфікса *-z. Присвійні суфікси приєднувалися після основи і перед відмінковими показниками.
Дієслівна система пратюркської мови включала часові, особові та модальні значення, що передавалися суфіксально. Реконструюються такі основні граматичні показники: аорист (*-Vr), минулий час (*-dI) та заперечний суфікс *-mA. Особові закінчення відрізнялися залежно від часу й аспекту та походили від давніх займенникових форм.
Пратюркська мова також мала розвинену систему словотвірних і граматичних суфіксів дієслівного стану, зокрема каузативні, пасивні, зворотні та взаємні форми (наприклад, реконструйовані *körül — пасив, *körün — зворотна форма, *körtkür — каузатив). Це свідчить про високий рівень морфологічної продуктивності дієслівної системи.
Лексика пратюркської мови реконструюється на основі порівняльно-історичного аналізу сучасних і давніх тюркських мов, передусім давньотюркської, а також матеріалів огурської та загальнотюркської гілок. Відновлений словниковий склад відображає базові сфери життя носіїв пратюркської мови, зокрема кочове скотарство, соціальну організацію, родинні зв’язки, природне середовище та елементарні абстрактні поняття.
До найстійкішого шару пратюркської лексики належать особові та вказівні займенники (наприклад, *bẹn «я», *sẹn «ти»), основні числівники (*bīr «один», *ẹkki «два», *üč «три»), а також лексеми, пов’язані з тілом, родиною та базовими діями. Ці елементи демонструють високу спадковість у більшості тюркських мов.
Значну частину реконструйованої лексики становлять терміни, пов’язані з господарською діяльністю, зокрема скотарством, полюванням і кочовим способом життя, що узгоджується з археологічними та історичними даними про ранні тюркські спільноти. Водночас словниковий склад містить і запозичення або лексичні впливи з боку сусідніх мовних груп, зокрема східноіранських, тохарських та давньокитайської, що свідчить про інтенсивні мовні контакти.
Лексичні відповідності між огурськими та загальнотюркськими мовами, зокрема відомі чергування типу r/z і l/š, відіграють ключову роль у реконструкції пратюркських форм і дозволяють відновлювати як фонетичний вигляд, так і семантику давніх слів. Таким чином, лексика є одним із центральних джерел для вивчення історії пратюркської мови та ранніх етапів формування тюркських мов.
- ↑ Yunusbayev, Bayazit; Metspalu, Mait; Metspalu, Ene; Valeev, Albert (21 квітня 2015). The Genetic Legacy of the Expansion of Turkic-Speaking Nomads across Eurasia. PLOS Genetics. 11 (4) e1005068. doi:10.1371/journal.pgen.1005068.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Robbeets, Martine; Savelyev, Alexander (21 грудня 2017). Language Dispersal Beyond Farming. John Benjamins Publishing Company. с. 127.
- ↑ Janhunen, Juha (2013). Shared Grammaticalization. с. 223.
- ↑ Róna-Tas, 1998, pp. 69.
- ↑ Róna-Tas, 1998, pp. 78.
- ↑ а б в Uchiyama та ін., 2020, p. 11.
- ↑ Uchiyama та ін., 2020, p. 11
