Прахов Адріян Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Адріян Вікторович Прахов
Adrian Prakhov by I. Kramskoy.jpg
А. Прахов. Портрет роботи І. Крамського.
Народження 4 (16) березня 1846(1846-03-16)
Мстиславль, Російська імперія (нині — (Білорусь)
Смерть 1 (14) травня 1916(1916-05-14) (70 років)
  Ялта, Російська імперія
Навчання Петербурзький університет
Діяльність письменник
Автограф Adrian Prakhov Signature 1884.png

Прахов Адріян Вікторович у Вікісховищі?

Пра́хов Адрія́н Ві́кторович (4 (16) березня 1846(18460316), Мстиславль, Російська імперія — 1 (14) травня 1916, Ялта, Російська імперія) — російський мистецтвознавець, археолог та художній критик, професор Київського Імператорського університету Св. Володимира, керівник групи художників (Віктор Васнецов, Михайло Врубель, Михайло Нестеров, Павло Свєдомський та Вільгельм Котарбінський), що здійснювала розпис Володимирського собору у в 18841896 роках. Був також автором проектів ряду деталей інтер'єру, зокрема бронзових вхідних дверей. Відомий археологічними дослідженнями пам'яток архітектури. Член Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.

Біографія[ред.ред. код]

Навчався у Санкт-Петербурзькому університеті, в Німеччині, вивчав мистецтво у Франції, Англії, Австрії та Італії. Викладав в університеті та Академії мистецтв.

У 1880–1882, 1886, 1887 роках досліджував оздоблення Софійського собору і фрески Кирилівської церкви в Києві, займався дослідженням Успенського собору в Володимир-Волинському і інших древніх храмів Волині.

Прахов є автором однієї з перших публікацій про мистецьку спадщину Тараса Шевченка.

У 1887–1897 роках викладав у Київському університеті.

Помер 1 (14) травня 1916 року в Ялті[1]. Панахиду за покійним відслужили 4 (17) травня у Володимирському соборі в Києві, до оздоблення якого Прахов приклав чимало зусиль[2].

Праці[ред.ред. код]

Головні праці:

  • Критические исследования по истории греческого искусства. I. Описание древних памятников из Ксанфа, в Ликии. II. О композиции фронтонных групп Эгинского храма Афины. — СПб., 1872. (рос.)
  • Критические наблюдения над памятниками древнего искусства. Зодчество древнего Египта. — СПб., 1879. (рос.)
  • Киевское искусство X, XI и XII вв. Каталог выставки копий с памятников искусства в Киеве X, XI и XII вв., исполненных Праховым, СПб., 1883. (рос.)
  • Доклад о Киевских работах и о значении изучения греческих церквей для христианской археологии (в «Трудах Московского Археологического Общества», 1885 г. (рос.)

Родина[ред.ред. код]

Був одружений на французькій підданій Емілії Львівні (уроджена Емілія Марія Клементина Лестель). Старша їхня донька Олена — художниця-вишивальниця, син Микола — художник і мистецтвознавець[3].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]