Прахов Адріян Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Адріян Вікторович Прахов
Adrian Prakhov by I. Kramskoy.jpg
А. Прахов. Портрет роботи І. Крамського.
Народження 4 (16) березня 1846(1846-03-16)
  Мстиславль, Російська імперія (нині — (Білорусь)
Смерть 1 (14) травня 1916(1916-05-14) (70 років)
  Ялта, Російська імперія
Навчання Петербурзький університет
Автограф Adrian Prakhov Signature 1884.png

Прахов Адріян Вікторович у Вікісховищі?

Пра́хов Адрія́н Ві́кторович (4 (16) березня 1846(18460316), Мстиславль, Російська імперія — 1 (14) травня 1916, Ялта, Російська імперія) — російський мистецтвознавець, археолог та художній критик, професор Київського Імператорського університету Св. Володимира, керівник групи художників (Віктор Васнецов, Михайло Врубель, Михайло Нестеров, Павло Сведомський[ru] і Вільгельм Котарбінський), що здійснювала розпис Володимирського собору у в 18841896 роках. Був також автором проектів ряду деталей інтер'єру, зокрема бронзових вхідних дверей. Відомий археологічними дослідженнями пам'яток архітектури. Член Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.

Біографія[ред.ред. код]

Навчався у Санкт-Петербурзькому університеті, в Німеччині, вивчав мистецтво у Франції, Англії, Австрії та Італії. Викладав в університеті та Академії мистецтв.

У 1880–1882, 1886, 1887 роках досліджував оздоблення Софійського собору і фрески Кирилівської церкви в Києві, займався дослідженням Успенського собору в Володимир-Волинському і інших древніх храмів Волині.

Прахов є автором однієї з перших публікацій про мистецьку спадщину Тараса Шевченка.

У 1887–1897 роках викладав у Київському університеті.

Помер 1 (14) травня 1916 року в Ялті[1]. Панахиду за покійним відслужили 4 (17) травня у Володимирському соборі в Києві, до оздоблення якого Прахов приклав чимало зусиль[2].

Праці[ред.ред. код]

Головні праці:

  • Критические исследования по истории греческого искусства. I. Описание древних памятников из Ксанфа, в Ликии. II. О композиции фронтонных групп Эгинского храма Афины. — СПб., 1872. (рос.)
  • Критические наблюдения над памятниками древнего искусства. Зодчество древнего Египта. — СПб., 1879. (рос.)
  • Киевское искусство X, XI и XII вв. Каталог выставки копий с памятников искусства в Киеве X, XI и XII вв., исполненных Праховым, СПб., 1883. (рос.)
  • Доклад о Киевских работах и о значении изучения греческих церквей для христианской археологии (в «Трудах Московского Археологического Общества», 1885 г. (рос.)

Родина[ред.ред. код]

Був одружений на французькій підданій Емілії Львівні (уроджена Емілія Марія Клементина Лестель). Старша їхня донька Олена — художниця-вишивальниця, син Микола — художник і мистецтвознавець[3].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]