Президентські вибори у США 2016

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
2012 США 2020
Президентські вибори у США 2016
8 листопада 2016
538 виборників у Колегії
270 голосів виборників потрібні переможцю
Donald Trump August 19, 2015 3 by 2.jpg
Hillary Clinton by Gage Skidmore 2.jpg
Кандидат Дональд Трамп Гілларі Клінтон
Партія Республіканська партія США Демократична партія (США)
Домашній штат Нью-Йорк Нью-Йорк
Віце-кандидат Майк Пенс Тім Кейн
Голосів виборників 306[1][2] 232[1][2]
Виграно штатів 30 + ME-02 20 + DC
Голосів виборців 62 979 636 65 844 610
Відсоток 46,0 % 48,1 %
Президентські вибори у США 2016

Мапа виборів 2016 року, складена на основі пропорційного розподілу за даними перепису 2010 року

Президентські вибори у США 2016 року відбулися у вівторок 8 листопада, і стали 58-ми виборами президента США[en]. Виборці обрали президентських виборників, які, своєю чергою, оберуть нового президента і віце-президента США через колегію виборників. Кандидат від Республіканської партії Дональд Трамп отримав 306 голосів колегії при необхідних 270 та став 45-м президентом [3].

Обмеження термінів президентства, встановлене Двадцять другою поправкою до Конституції США, не дозволяє чинному президентові від Демократичної партії Бараку Обамі бути обраним на третій термін. Припускається, що президент Обама і віце-президент Джо Байден відбудуть залишки своїх термінів і в 2016 році вибори визначать 45-го президента і 48-го віце-президента Сполучених Штатів.

Серія президентських праймеріз і кокусів[en] відбулася в період з лютого по червень 2016 в шаховому порядку серед 50 штатів, в окрузі Колумбія і на територіях США. Цей процес відомий як непрямі вибори, коли виборці голосують за делегата на з'їзд політичної партії, який потім, у свою чергу, обирає кандидата в президенти від своєї партії. Бізнесмен і телеперсона Дональд Трамп став кандидатом у президенти від Республіканської партії 19 липня 2016 року, після перемоги над сенатором від Техасу Тедом Крузом, губернатором Огайо Джоном Кейсіком, сенатором від Флориди Марко Рубіо і кількома іншими кандидатами на республіканських праймеріз[4]. Колишня держсекретар і сенатор від Нью-Йорку Гілларі Клінтон стала кандидатом у президенти[en] від Демократичної партії 26 липня 2016 року, після перемоги над сенатором від Вермонту Берні Сандерсом. Клінтон — перша жінка-кандидат у президенти, висунута великою політичною партією.

Різноманітні кандидати від третіх партій і незалежні кандидати також беруть участь у виборах. Двоє з них здобули право на висування[en] у такій кількості штатів, що математично дає їм шанс перемогти на президентських виборах за ознаками великих національних опитувань: кандидат від Лібертаріанської партії, колишній губернатор штату Нью-Мексико Гері Джонсон і кандидат від Партії зелених Джилл Стайн; вони обидва були присутніми у великих національних опитуваннях громадської думки[5][6]. Джонсон і Стайн також висувалися як кандидати в президенти від свої партій на виборах 2012 року.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Барак Обама, чинний президент, термін повноважень якого завершився в січні 2017 року

Стаття Друга Конституції передбачає, що Президент і Віце-Президент Сполучених Штатів повинні бути природженими громадянами США, принаймні 35-річного віку, і жити в країні протягом не менш ніж 14-ти років. Кандидати в президенти найчастіше висуваються від однієї з різних політичних партій США, і в цьому випадку кожна зі сторін розробляє метод (наприклад, праймеріз), щоб вибрати того, хто, на думку партії, найкраще підходить для висунення на цю посаду. Традиційно, праймеріз — це непрямі вибори, в яких виборці голосують за делегата, який зобов'язується підтримати певного кандидата. Члени партії офіційно номінують кандидата для висунення від імені партії. Загальні вибори в листопаді також є непрямими, коли виборці голосують за членів Колегії виборників; ці виборники, своєю чергою, безпосередньо обирають президента і віце-президента.

Чинний президент — демократ і колишній сенатор від Іллінойсу Барак Обама — не має права переобиратися на третій термін через обмеження, накладені Двадцять другою поправкою до Конституції; відповідно до розділу 1 Двадцятої поправки, його термін закінчується о 12:00 EST 20 січня 2017 року.

Президентські вибори 2008[ред. | ред. код]

На Президентських виборах 2008 року Обама переміг республіканського сенатора Джона Маккейна з Аризони, отримавши 52.9 % голосів виборців і 68 % голосів виборників[7][8]. Обама змінив республіканського президента Джорджа Буша, колишнього губернатора штату Техас, що відбув дві президентські каденції. З кінця 2009 року рейтингові компанії, такі як Gallup, реєстрували рейтинг схвалення президента Обами у межах від 40 до 50 відсотків[9][10]. Аналітики, наприклад Ларрі Сабато (Larry Joseph Sabato), відзначили, що рейтинг схвалення Обами може впливати на кампанію 2016 року, допомагаючи або несучи шкоду кандидату від демократів[11][12].

Проміжні вибори 2010[ред. | ред. код]

На проміжних виборах у 2010 році Демократична партія зазнала значних втрат в Конгресі; республіканці отримали 63 місця в Палаті представників (таким чином, взявши під свій контроль Палату) і шість місць у Сенаті, незважаючи на збереження демократами абсолютної більшості. У результаті повторного зайняття республіканцями Палати Джон Бейнер став 61-м спікером Палати представників. Це зробило Обаму першим президентом за 16 років, який втратив підтримку Палати представників у першій половині свого першого терміну, на виборах, упродовж яких повільно відновлювалася економіка і зростала популярність руху чаювання[13].

Президентські вибори 2012[ред. | ред. код]

На виборах 2012 року чинний Президент США Барак Обама переміг колишнього губернатора штату Массачусетс Мітта Ромні, набравши 51.1 % голосів виборців і 332 (61.7 %) з 538 голосів виборників[14]. Тим часом, республіканці зберегли більшість місць у Палаті представників, незважаючи на незначні втрати, у той час як демократи збільшили свою більшість у Сенаті[8].

Розмови про виборчу кампанію–2016 почалася майже відразу після кампанії–2012: журнал «New York Magazine» оголосив про фактичний початок перегонів у статті, опублікованій 8 листопада 2012, через два дні після чергових виборів[15]. Того ж дня у Politico вийшла стаття з передбаченням, що основне змагання 2016 року можуть розгорнутися між Гілларі Клінтон і колишнім губенатором Флориди Джебом Бушем, а Нью-Йорк Таймс випустила статтю, в якій потенційними кандидатами названі губернатор Нью-Джерсі Кріс Крістіта сенатор від того ж штату Корі Букер[16][17].

Проміжні вибори 2014[ред. | ред. код]

На проміжних виборах 2014 року явка виборців була найнижчою з 1942 року: проголосували всього 36 % виборців[18]. Республіканці зберегли контроль над Палатою представників, посиливши свою більшість до рівня, найбільшого з 4 березня 1929[19], а також отримавши більшість у Сенаті[20].

Демократична партія[ред. | ред. код]

Праймеріз[ред. | ред. код]

Колишня Держсекретар Гілларі Клінтон, яка також раніше працювала в Сенаті та була Першою леді Сполучених Штатів, стала першим демократом, хто формально запустив кампанію із висування на пост президента. Клінтон випустила відеозвернення про це 12 квітня 2015[21]. У той час як Національне опитування громадської думки до президентських праймеріз Демократичної партії, проведене 2015 року, показало, що Клінтон є найсильнішим претендентом на номінацію в кандидати від Демократичної партії на вибори–2016, вона стикнулася з проблемами зі сторони незалежного сенатора від Вермонту Берні Сандерса[22]. Сандерс став другим значним кандидатом, коли 30 квітня він зробив офіційну заяву про те, що претендуватиме на номінацію від Демократичної партії[23]. Дані вересневих опитувань показали звуження розриву між Клінтон і Сандерсом[22][24][25]. 30 травня 2015 у демократичні перегони третім зі значних політичних діячів увійшов колишній губернатор Меріленду Мартін О'Меллі[26]. Лінкольн Чейфі, колишній губернатор і незалежний сенатор-республіканець з Род-Айленду, висунув свою кандидатуру 3 червня 2015 і став четвертим значним демократом у перегонах[27][28]. Колишній сенатор від Вірджинії Джим Вебб оголосив про себе як про кандидата 2 липня 2015 і став п'ятим значним претендентом від демократів[29]. Колишній гарвардський професор права Лоуренс Лессіг став шостим і останнім значним претендентом від Демократичної партії, коди висунув свою кандидатуру 6 вересня 2015[30].

20 жовтня Джим Вебб заявив про свій вихід з демократичних праймеріз, і що він вивчає потенційну перспективу незалежного висування[31]. Наступного дня Віце-президент Джо Байден вирішив не йти на перегони, поклавши край місяцям спекуляцій, але заявивши: «Незважаючи на те, що я не буду кандидатом, я не буду мовчати»[32][33]. Чафі зняв свою кандидатуру 23 жовтня, заявивши, що він сподівається «покласти край нескінченним війнам і на початок нової ери для Сполучених Штатів і всього людства»[34]. Лоуренс Лессіг знявся 2 листопада, не зумівши кваліфікуватися на другий офіційний раунд демократичних дебатів, і цим звузив демократичне поле до Клінтон, О'Меллі, і Сандерса[35].

1 лютого 2016, у надзвичайно впертій боротьбі, Гілларі Клінтон виграла демократичні кокуси в Айові з 0.2 % переваги. Мартін О'Меллі вийшов з президентської гонки, не вигравши того дня жодного делегата. Сандерс відігрався на праймеріз у Нью-Гемпширі з 60 % голосів. У двох останніх лютневих змаганнях Гілларі Клінтон перемогла з 53 % голосів у Неваді та здобула вирішальну перемогу з 73 % голосів у Південній Кароліні[36][37]. 1 березня одинадцять штатів брали участь у першому з чотирьох «супервівторкових» праймеріз. Клінтон виграла Алабаму, Арканзас, Джорджію, Массачусетс, Теннессі, Техас і Вірджинію, здобувши 504-х делегатів, у той час як Сандерс виграв Колорадо, Міннесоту, Оклахому і свій рідний штат Вермонт, забезпечивши підтримку 340 делегатів. У наступні вихідні Сандерс виграв кокуси в Канзасі, Небрасці та Мені з перевагою в 15-30 процентних пункти, у той час як Клінтон виграла праймеріз Луїзіани з 71 % голосів. 8 березня Сандерс виграв праймеріз Мічигану з невеликим відривом у 1.5 % (незважаючи на те, що ніколи не лідирував там раніше), випередивши опитування більш ніж 19 пунктів, у той час як Клінтон виграла праймеріз Міссісіпі із 83 % голосів[38]. 15 березня, на другому з чотирьох «супервівторків», Клінтон перемогла на праймеріз у Флориді, Іллінойсі, Міссурі, Північній Кароліні й Огайо. У період з 22 березня по 9 квітня 2016 Сандерс виграв шість кокусів у штатах Айдахо, Юта, Аляска, Гаваї, Вашингтон і Вайомінг, а також праймеріз Вісконсину, в той час як Клінтон виграла праймеріз Аризони. 19 квітня Клінтон виграла праймеріз Нью-Йорку з 58 % голосів. 26 квітня, у третьому з чотирьох «супервівторків», що його охрестили «Acela—праймеріз», вона виграла змагання в Коннектикуті, Делавері, Меріленді та Пенсільванії, в той час як Сандерс виграв Род-Айленд. Протягом травня Сандерс подарував ще один сюрприз, здобувши перемогу на праймеріз Індіани[39], а також виграв Західну Вірджинію й Орегон, у той час як Клінтон виграла кокуси острову Гуам і праймеріз штату Кентуккі.

4-5 червня Клінтон здобула дві перемоги на кокусах Віргінських островів і праймеріз Пуерто-Рико. 6 червня 2016 Associated Press і NBC News повідомили, що Клінтон стала гаданим кандидатом[en] після досягнення необхідної кількості делегатів, у тому числі гарантованих (pledged) і "суперделегатів"[en], для того, щоб забезпечити номінацію, ставши першою жінкою, яка коли-небудь висувалася на пост президента Сполучених Штатів від великої політичної партії[40]. 7 червня Клінтон забезпечила більшість гарантованих делегатів після перемоги на праймеріз у Каліфорнії, Нью-Джерсі, Нью-Мексико та Південній Дакоті, в той час як Сандерс виграв тільки Монтану й Північну Дакоту. 14 червня Клінтон також виграла заключні праймеріз у Вашингтоні, округ Колумбія. По завершенні цієї стадії виборчого процесу, Клінтон отримала 2204 гарантованих делегатів (54 % від загального числа), здобутих на преймеріз і кокусах, у той час як Сандерс отримав 1847 (46 %). Із 714 негарантованих делегатів (або «суперделегатів»), голоси яких розподілялися на Демократичних національних зборах у липні (2016 DNC), Клінтон отримала схвалення 560-ти (78 %), у той час як Сандерс отримав 47 (7 %)[41].

Хоча Сандерс офіційно не вибув з гонки, 16 червня 2016 він оголосив, що його головною метою в найближчі місяці буде працювати з Клінтон, щоб перемогти Трампа на загальних виборах[42]. 8 липня вибрані особи від штабів Клінтон, Сандерса і Національного комітету Демократичної партії погодили проект платформи партії[43]. 12 липня Сандерс офіційно підтримав Клінтон на зібранні в Нью-Гемпширі, куди він з'явився разом із Клінтон[44]. 22 липня, за три дні до початку Демократичних національних зборів, штаб Клінтон оголосив, що напарником Гілларі (кандидатом у віце-президенти) став сенатор від Вірджинії Тім Кейн. Клінтон першою жінкою-кандидатом у президенти, висунутою великою політичною партією.

Кандидати[ред. | ред. код]

Демократична партія (США)
Пара Демократичної партії, 2016
Гілларі Клінтон Тім Кейн
у Президенти у Віце-Президенти
Hillary Clinton by Gage Skidmore 2.jpg
Tim Kaine crop.jpg
67-ма
Державний секретар США
(2009—2013)
Сенатор від Вірджинії
(2013–до цього часу)
Виборча кампанія(англ.)
Clinton Kaine.svg
[45][46][47]

Інші значні кандидати[ред. | ред. код]

У наступних кандидатів часто брали інтерв'ю великі мережі мовлення і кабельні канали новин, а також вони згадувалися в оприлюднених на загал національних опитуваннях. Лессіг був запрошений на один форум, але відмовився від участі після зміни правил, які завадили йому брати участь в офіційно санкціонованих дебатах.

Клінтон отримала 16 849 779 голосів на праймеріз.

Кандидати в цьому розділі відсортовані за датою зняття з праймеріз
Берні Сандерс Мартін О'Меллі Лоуренс Лессіг Лінкольн Чейфі Джим Вебб
Bernie Sanders September 2015 cropped.jpg
Governor O'Malley Portrait.jpg
Lessig (cropped).png
Lincoln Chafee (14290233225) (cropped).jpg
Jim Webb official 110th Congress photo (cropped).jpg
сенатор від Вермонту (2007–до цього часу)
61-й
губернатор Меріленду
(2007—2015)
професор Гарвардської школи права
(2009—2016)
74-й
губернатор Род-Айленду
(2011—2015)
сенатор
від Вірджинії
(2007—2013)
Виборча кампанія(англ.)
Виборча кампанія(англ.)
Виборча кампанія(англ.)
Виборча кампанія(англ.)
Виборча кампанія(англ.)
До 26 липня 2016
13 167 848 голосів на праймеріз і 1846 делегатів
До 1 лютого 2016
110 423 голосів
До 2 листопада 2015
4 вписаних голоси у Нью-Гемпширі
До 23 жовтня 2015
0 голосів
До 20 жовтня 2015
2 вписаних голоси у Нью-Гемпширі
[48]
[49][50]
[35]
[51]
[52]

Добір кандидата у віце-президенти[ред. | ред. код]

У квітні 2016 штаб Клінтон склав початковий список з 15-20 осіб, яких розглядали на посаду напарника, хоча Сандерс продовжував змагатися з Гілларі у демократичних праймеріз[53]. У середині червня The Wall Street Journal повідомив, що до скороченого списку Клінтон включено члена Палати Представників Хав'єра Бесерра з Каліфорнії, сенатора Корі Букера з Нью-Джерсі, сенатора Шеррода Брауна з Огайо, міністра житлового будівництва і міського розвитку США Хуліана Кастро з Техасу, мера Лос-Анджелеса Еріка Гарсетті[en] з Каліфорнії, сенатора Тіма Кейна з Вірджинії, міністра праці Тома Переса з Меріленду, члена Палати Представників Тіма Райана[en] з Огайо, і сенатора Елізабет Воррен з Массачусетсу[54]. У наступних повідомленнях ішлося, що Клінтон також розглядає міністра сільського господарства Тома Вілсека, адмірала у відставці Джеймса Ставрідіса та губернатора Колорадо Джона Гікенлупера[55]. Під час обговорення вибору потенційного віце-президента, Клінтон заявила, що найбільш важливими атрибутами такого кандидата вона вважає спроможність (ability) і достатній досвід (experience), потрібні для того, щоб негайно виступити в ролі президента[55].

22 липня Клінтон оголосила, що вона обрала сенатора від Вірджинії Тіма Кейна на роль свого напарника[56]. Делегати Національних зборів Демократичної партії, які пройшли 25-28 липня 2016, офіційно висунули цю пару.

Республіканська партія[ред. | ред. код]

Праймеріз[ред. | ред. код]

Загалом сімнадцять основних претендентів розпочали перегони з 23 березня 2015 року, коли перший із них, сенатор Тед Круз, оголосив свою кандидатуру; згодом доєдналися колишній губернатор Флориди Джеб Буш, відставний нейрохірург з Меріленду Бен Карсон, губернатор Нью-Джерсі Кріс Крісті, підприємець з Каліфорнії Карлі Фіоріна, колишній губернатор Вірджинії Джим Гілмор, сенатор від Південної Кароліни Ліндсі Грем, колишній губернатор Арканзасу Майк Хакабі, колишній губернатор Луїзіани Боббі Джиндал, губернатор Огайо Джон Кейсік, колишній губернатор штату Нью-Йорк Джордж Патакі, сенатор від Кентуккі Ренд Пол, колишній губернатор Техасу Рік Перрі, сенатор від Флориди Марко Рубіо, колишній сенатор від Пенсільванії Рік Санторум, нью-йоркський бізнесмен Дональд Трамп і губернатор Вісконсину Скотт Вокер. Це було найбільше поле президентських праймеріз серез усіх політичних партій в американській історії[57].

Вже до кокусів в Айові 1 лютого 2016 Перрі, Вокер, Джиндал, Грем і Патакі вийшли через низькі показники підтримки в опитуваннях. Незважаючи на численні опитування, проведені в Айові, Трамп посів друге місце після Круза, після чого Хакабі, Пол і Санторум вийшли через невдалі результати на виборчих дільницях. Після впевненої перемоги Трампа на праймеріз у Нью-Гемпширі, Крісті, Фіоріна і Гілмор відмовилися від перегонів. Буш пішов їхніми стопами після того, як посів четверте місце після Трампа, Рубіо і Круза в Південній Кароліні. 1 березня 2016, у перший з чотирьох «супервівторкових» праймеріз, Рубіо виграв своє перше змагання у штаті Міннесота, Круз виграв Аляску, Оклахому і його домашній Техас, а Трамп виграв інші сім штатів, які голосували. Будучи не в змозі тягатися з ними, Карсон полишив свою кампанію декілька днів потому[58]. 15 березня 2016, у другий «супервівторок» з чотирьох, Кейсік виграв своє єдине змагання в рідному штаті Огайо, а Трамп виграв п'ять праймеріз — в тому числі Флориду. Рубіо полишив свою кампанію після програшу свого домашнього штату[59], але утримав більшу частину своїх делегатів на національному з'їзді, яких він передав Трампу[59].

У період з 16 березня по 3 травня 2016 лише три кандидати залишалися в перегонах: Трамп, Круз і Кейсік. Круз виграв більшість делегатів у чотирьох змаганнях на Заході країни і в штаті Вісконсин, зберігаючи цілком вірогідну можливість не допустити номінації Трампа на першому голосуванні партії (для чого потрібна більшість у 1237 делегатів). Згодом Трамп довершив своє лідерство лавиноподібними перемогами в Нью-Йорку та п'ятьох північно-східних штатах у квітні, забронювавши всіх 57 делегатів на праймеріз Індіани 3 травня 2016. Тим самим Трамп не залишив Крузу і Кейсіку жодних шансів позмагатися на національному з'їзді, і вони обидва полишили свої кампанії[60][61]. Трамп залишився єдиним активним кандидатом і був оголошений гаданим кандидатом від республіканців головою Республіканського національного комітету[en] Райнсом Прібусом увечері 3 травня 2016[62].

Це перші вибори після 1944 року, в яких обидва кандидати від основних партій були з одного штату. В обох випадках, вони були з Нью-Йорка.

Кандидати[ред. | ред. код]

Республіканська партія (США)
Пара Республіканської партії, 2016
Дональд Трамп Майк Пенс
у Президенти у Віце-Президенти
Donald Trump August 19, 2015 3 by 2.jpg
Mike Pence February 2015 cropped color corrected 2 by 3.jpg
Очільник The Trump Organization
(1971–до цього часу)
50-й
губернатор Індіани
(2013–до цього часу)
Виборча кампанія(англ.)
Trump-Pence 2016.svg
[63][64][65]

Інші значні кандидати[ред. | ред. код]

Значні кандидати визначалися різними засобами масової інформації на основі загального консенсусу. Наступних кандидатів запросили на санкціоновані теледебати, керуючись їх рівнем підтримки за даними опитувань.

Трамп загалом отримав 14 010 177 голосів на праймеріз. Він, Круз, Рубіо і Кейсік виграли, принаймні, по одному праймеріз кожен.

Кандидати в цьому розділі відсортовані за датою зняття з праймеріз
Джон Кейсік Тед Круз Марко Рубіо Бен Карсон Джеб Буш Джим Гілмор Карлі Фіоріна Кріс Крісті
Governor John Kasich.jpg
Ted Cruz, official portrait, 113th Congress (cropped 2).jpg
Marco Rubio, Official Portrait, 112th Congress.jpg
Ben Carson by Skidmore with lighting correction.jpg
Jeb Bush Feb 2015.jpg
Jim Gilmore 2015.jpg
Carly Fiorina NFRW 2015.jpg
Chris Christie April 2015 (cropped).jpg
69-й
губернатор Огайо
(2011–до цього часу)
сенатор
від Техасу
(2013–до цього часу)
сенатор
від Флориди
(2011–до цього часу)
директор клініки дитячої хірургії
в Госпіталі Джона Гопкінса[en], Балтимор
(1984—2013)
43-й
губернатор Флориди
(1999—2007)
68-й
губернатор Вірджинії
(1998—2002)
CEO Hewlett-Packard
(1999—2005)
55-й
губернатор Нью-Джерсі
(2010–до цього часу)
Виборча кампанія(англ.)
Виборча кампанія(англ.)
Виборча кампанія(англ.)
Виборча кампанія(англ.)
Виборча кампанія(англ.)
Виборча кампанія(англ.)
Виборча кампанія(англ.)
Виборча кампанія(англ.)
До 4 травня
4 287 479 голосів
До 3 травня
7 811 110 голосів
До 15 березня
3 514 124 голоси
До 4 березня
857 009 голосів
До 20 лютого
286 634 голоси
До 12 лютого
18 364 голоси
До 10 лютого
40 577 голосів
До 10 лютого
57 634 голоси
[66]
[67][68][69]
[70][71][72]
[73][74][75]
[76][77]
[78][79]
[80][81]
[82][83]
Ренд Пол Рік Санторум Майк Хакабі Джордж Патакі Ліндсі Грем Боббі Джиндал Скотт Вокер Рік Перрі
Rand Paul, official portrait, 112th Congress alternate (cropped).jpg
Rick Santorum by Gage Skidmore 8 (cropped2).jpg
Mike Huckabee by Gage Skidmore 6 (cropped).jpg
George Pataki FP University 2015.jpg
Lindsey Graham by Gage Skidmore 3.jpg
Bobby Jindal 26 February 2015.jpg
Scott Walker March 2015.jpg
Rick Perry February 2015.jpg
сенатор
від Кентуккі
(2011–до цього часу)
сенатор
від Пенсильванії
(1995—2007)
44-й
губернатор Арканзасу
(1996—2007)
53-й
губернатор штату Нью-Йорк
(1995—2006)
сенатор
від Південної Кароліни
(2003–до цього часу)
55-й
губернатор Луїзіани
(2008—2016)
45-й
губернатор Вісконсину
(2011–до цього часу)
47-й
губернатор Техасу
(2000—2015)
Виборча кампанія(англ.)
Виборча кампанія(англ.)
Виборча кампанія(англ.)
Виборча кампанія(англ.)
Виборча кампанія(англ.)
Виборча кампанія(англ.)
Виборча кампанія(англ.)
Виборча кампанія(англ.)
До 3 лютого
66 781 голос
До 3 лютого
16 622 голоси
До 1 лютого
51 436 голосів
До 29 грудня 2015
2036 голосів
До 21 грудня 2015
5666 голосів
До 17 листопада 2015
222 голоси
До 21 вересня 2015
0 голосів
До 11 вересня 2015
0 голосів
[84][85][86]
[87][88]
[89][90]
[91]
[92][93]
[94][95]
[96][97]
[98][99]

Добір кандидата у віце-президенти[ред. | ред. код]

Дональд Трамп зосередив увагу на виборі політичного партнера потому, як 4 травня 2016 він став гаданим кандидатом[100]. У середині червня Елі Стоколс і Бьорджесс Еверетт з Politico повідомили, що штаб Трампа розглядає губернатора Нью-Джерсі Кріса Крісті, колишнього спікера Палати представників Ньюта Гінгріча з Джорджії, сенатора від Алабами Джеффа Сешнса та губернатора Оклахоми Мері Феллін[101]. У доповідь Washington Post від 30 червня також включені сенатори Боб Коркер (Теннессі), Річард Берр (Північна Кароліна), Том Коттон (Арканзас), Джоні Ернст (Айова), і губернатор Індіани Майк Пенс. Їх кандидатури, як зазначалося, на той час розглядалися у пару з Дональдом[102]. Трамп, крім того, заявив, що він розглядає на посаду двох військових генералів, у тому числі генерал-лейтенанта у відставці Майкла Флінна[103].

У липні 2016 року було повідомлено про те, що Трамп звузив список можливих кандидатів на пост віце-президента до трьох: Крісті, Гінгріча і Пенса[104].

14 липня 2016 кілька великих ЗМІ повідомили, що Трамп вибрав Пенса як свого напарника. Дональд підтвердив ці повідомлення у Twitter 15 липня 2016 й офіційно зробив заяву наступного дня в Нью-Йорку[105][106][107][108][109]. 19 липня, на другий вечір Національних республіканських зборів, Пенс виграв республіканську віце-президентську номінацію шляхом акламації[110].

Основні треті партії[ред. | ред. код]

Партії, перелічені в цьому розділі, отримали право на висування[en] в достатній кількості штатів, щоб теоретично отримати мінімальну кількість голосів виборників (270 з 538), необхідних для перемоги на виборах. Особи, включені до цього розділу, отримали президентську номінацію від третьої партії[en], чи офіційно балотуються як незалежні кандидати. Усередині кожної партії кандидати перераховані в алфавітному (англ.) порядку за прізвищем.

Лібертаріанська партія[ред. | ред. код]

Отримано доступ до всіх 538-ми голосів виборників[111].

Кандидати[ред. | ред. код]

Пара Лібертаріанської партії, 2016
Гері Джонсон Вільям Велд
у Президенти у Віце-Президенти
Gary Johnson campaign portrait.jpg
Bill Weld campaign portrait.jpg
29-й
губернатор Нью-Мексико
(1995—2003)
68-й
губернатор Массачусетсу
(1991—1997)
Виборча кампанія(англ.)
Johnson Weld 2016.svg
[112][113]

Партія зелених[ред. | ред. код]

Право на висування від Партії зелених
   Висунули кандидата
   Вписали кандидата від цієї партії
   Поданий позов
   Не висунули кандидата

Отримано доступ до 480 (разом з уписаними[en] — 522) голосів виборників[114][115]

  • Вписані голоси у штатах: Джорджія, Індіана, Північна Кароліна[114][116]
  • Поданий позов з приводу доступу до висунення: Оклахома[117]
  • Штати без права висунення кандидата: Невада, Південна Дакота[118][114].

Кандидати[ред. | ред. код]

Green Party of the United States New Logo.png
Пара Партії зелених, 2016
Джилл Стайн Аджаму Барака
у Президенти у Віце-Президенти
Jill Stein by Gage Skidmore.jpg
Ajamu-Baraka.jpg
Лікар
із Лексингтону, штат Массачусетс[en]
Активіст
із Вашингтону, округ Колумбія
Виборча кампанія(англ.)
SteinBaraka.png
[119][120]

Конституційна партія[ред. | ред. код]

Право на висування від Конституційної партії
   Висунули кандидата
   Вписали кандидата від цієї партії
   Не висунули

Отримано доступ до 202 (разом з уписаними — 329) голосів виборників[121][122]

  • Вписані голоси у штатах: Алабама, Делавер, Джорджія, Індіана, Мен, Меріленд, Нью-Гемпшир, Огайо, Орегон, Род-Айленд, штат Техас, Вермонт[121][123][124]
  • Очікується, що впишуть голоси: Аризона, Каліфорнія, Коннектикут, Іллінойс, Канзас, Кентуккі, Массачусетс, Монтана, Небраска, Нью-Йорк, Північна Кароліна, Теннессі, Вірджинія[121]
  • Поданий позов з приводу доступу до висунення: Західна Вірджинія[125][126]
  • Штати без права висунення: Оклахома[121]

Кандидати[ред. | ред. код]

Пара Конституційної партії, 2016
Даррелл Касл Скотт Бредлі
у Президенти у Віце-Президенти
DCastle08.jpg
Адвокат
із Мемфісу, штат Теннессі
Бізнесмен
із Юти
Виборча кампанія(англ.)
[127]

Інші треті партії та незалежні кандидати[ред. | ред. код]

Партії та кандидати в цьому розділі досягли права на висування в одному або декількох штатах, але не отримали доступ до мінімального числа голосів, теоретично необхідних для перемоги на виборах. Якщо не вказано інше, особи, включені до цього розділу, отримали президентську номінацію від малої партії[en], чи офіційно запустили кампанію як незалежні кандидати.

Право на висування кандидатів від Американської партії Дельта та Партії реформ
Право на висування кандидатів від Партії за соціалізм і звільнення, Партії миру та свободи та Партії "Союз Свободи"
Право на висування незалежного кандидата Івана МакМулліна
Партія Кандидат у Президенти Кандидат у Віце-Президенти Виборники
(вписані голоси)
Штати, які дали доступ до висунення
(вписані голоси)
Незалежні
Американська партія Дельта (American Delta Party[en])
Партія реформ (Reform Party of the United States of America[en])
Рокі де ла Фуенте (Rocky De La Fuente[en])
Бізнесмен з Сан-Дієго, Каліфорнія
Майкл Стейнберг (Michael Steinberg)
Юрист з Флориди
147
(176)
Аляска, Колорадо, Флорида, Айдахо, Айова, Кентуккі, Міннесота, Міссісіпі, Монтана, Невада, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Нью-Мексико, Північна Дакота, Род-Айленд, штат Теннессі, Юта, Вермонт, Вісконсин, Вайомінг[128][129][122][130][131][132][133]

(Алабама, Пенсильванія)[134]

Партія за соціалізм і звільнення (Party for Socialism and Liberation[en])
Партія миру і свободи (Peace and Freedom)
Партія «Союз Свободи» (Liberty Union Party[en])
Глорія ла Ріва (Gloria La Riva[en])
Видавець газет, активіст із Каліфорнії
Євген Пур'єр (Eugene Puryear[en])
Активіст із Вашингтону
112
(157)
Каліфорнія, Колорадо, Айова, Луїзіана, Нью-Джерсі, Нью-Мексико, Вермонт, Вашингтон[135][136]
(Алабама, Делавер, Нью-Гемпшир, Пенсильванія, Род-Айленд, Західна Вірджинія)[134][137][138]
Незалежні
«Краще для Америки» (Better for America[en])
Партія незалежності Міннесоти (Independence Party of Minnesota[en])
Партія незалежності Південної Кароліни (Independence Party of South Carolina)
Івен Макмюллін (Evan McMullin[en])
з Юти[139][140]
Натан Джонсон (Nathan Johnson)
з Каліфорнії[141][142]
86
(246)
Арканзас, Колорадо, Айдахо, Айова, Кентуккі, Луїзіана, Міннесота, Нью-Мексико, Південна Кароліна, Юта, Вірджинія[128][143]

(Алабама, Делавер, Джорджія, Мен, Меріленд, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Огайо, Орегон, Пенсильванія, Род-Айленд, Теннессі, Техас, Вермонт, Вайомінг)[144][123][145][137][124][146]

Соціалістична робітнича партія (Socialist Workers Party) Елісон Кеннеді (Alyson Kennedy[en])
шахтар і робітничий лідер з Іллінойсу
Осборн Гарт (Osborne Hart[en])
з Пенсільванії
70
(124)
Колорадо, Луїзіана, Міннесота, Нью-Джерсі, Теннессі, Юта, Вашингтон[135]
(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]
Світова робітнича партія (Workers World Party[en]) Моніка Мургед (Monica Moorehead[en])
постійний кандидат[en] і політичний активіст з Алабами[147]
Ламонт Ліллі
з Північної Кароліни[148]
30
(130)
Нью-Джерсі, Юта, Вісконсин[149]
(Алабама, Індіана, Айова, Нью-Гемпшир, Пенсильванія, Род-Айленд, Техас, Вермонт, Західна Вірджинія)[134][150][151][138]
Соціалістична партія США (Socialist Party USA[en])
Партія природного права (Natural Law Party)
Мімі Солтисік (Mimi Soltysik[en])
колишній співголова Соціалістичної партії США з Каліфорнії[152]
Анджела Вокер (Angela Walker[en])
з Вісконсину
25
(140)
Колорадо, Мічиган[153]
(Алабама, Індіана, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Техас, Юта, Вермонт)[134][150][151][154]
Партія Америки (America's Party) Том Хефлінг (Tom Hoefling[en])
активіст із Айови[155]
Стів Шулін (Steve Schulin)
з Південної Кароліни
23
(154)
Арканзас, Колорадо, Луїзіана[156][157][158]
(Алабама, Джорджія, Індіана, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Техас, Юта, Вермонт)[134][123][150][151][154]
Партія Сухого закону (Prohibition Party[en]) Джеймс Геджс (James Hedges[en])
колишній податковий чиновник містечка Томпсон, графство Фултон, Пенсильванія[159][160]
Білл Баєс (Bill Bayes)
з Міссісіпі[159]
21
(96)
Арканзас, Колорадо, Міссісіпі[161][162]
(Алабама, Айова, Меріленд, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт, Західна Вірджинія)[134][124][138]
Незалежні Майк Сміт (Mike Smith)
Юрист, Колорадо
Денієл Вайт (Daniel White) 20
(102)
Колорадо, Теннессі[161]
(Алабама, Джорджія, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Юта, Вермонт)[134][154]
Незалежні Річард Дункан (Richard Duncan)
з Огайо
Ріккі Джонсон (Ricky Johnson) 18
(136)
Огайо[163]
(Алабама, Делавер, Флорида, Індіана, Айова, Меріленд, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт, Західна Вірджинія)[134][137][136][150][124][138]
Незалежні Лоуренс Котлікофф (Laurence Kotlikoff[en])
Професор економіки Бостонського університету, Массачусетс
Едвард Е. Лімер (Edward E. Leamer[en])
Професор економіки Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі
17
(192)
Колорадо, Луїзіана[161]
(Алабама, Флорида, Джорджія, Індіана, Айова, Меріленд, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Техас, Юта, Вермонт, Західна Вірджинія)[134][136][164][150][124][151][154][138]
Партія ветеранів Америки (Veterans Party of America[en]) Кріс Кеністон (Chris Keniston[en])
інженер з Техасу[165]
Дікон Тейлор (Deacon Taylor)
з Невади[166]
17
(77)
Колорадо, Луїзіана[167][168]
(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]
Партія за негайну легалізацію марихуани (Legal Marijuana Now Party[en]) Ден Вацек (Dan Vacek)
з Міннесоти
Марк Елворт (Mark Elworth Jr.)
з Небраски
16
(70)
Айова, Міннесота[135]
(Алабама, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]
Незалежні Лінн Кан (Lynn Kahn)
Доктор клінічної психології з Меріленду
Кетлін Монахан
з Флориди
12
(71)
Арканзас, Айова[135][129]
(Алабама, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт, Західна Вірджинія)[134][138]
Американська партія солідарності (American Solidarity Party[en]) Майк Матюрен (Mike Maturen[en])
спеціаліст із продажів і чарівник з Мічигану
Хуан Муньйос (Juan Muñoz)
із Техасу
9
(135)
Колорадо[169]
(Алабама, Джорджія, Айова, Меріленд, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, штат Техас, Вермонт)[134][123][124][151]
Незалежні Джозеф Аллен Мальдонадо (Joseph Allen Maldonado)
з Оклахоми
Дуглас К. Терранова (Douglas K. Terranova) 9
(98)
Колорадо[169]

(Алабама, Делавер, Індіана, Айова, Меріленд, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт, Західна Вірджинія)[134][137][150][124][138]

Незалежні Райан Алан Скотт (Ryan Alan Scott) Брюс Кендалл Барнард (Bruce Kendall Barnard) 9
(69)
Колорадо[169]

(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]

Партія ствердженого голосування (Approval Voting Party) Френк Етвуд (Frank Atwood)
з Колорадо
Блейк Губер (Blake Huber)
з Колорадо
9
(69)
Колорадо[169]

(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]

Незалежна американська партія (Independent American Party) Кайл Кенлі Копітке (Kyle Kenle Kopitke)
з Мічигану
Натан Р. Соренсон (Narthan R. Sorenson) 9
(69)
Колорадо[169]

(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]

Партія харчування (Nutrition Party[en]) Род Сільва (Rod Silva)
ресторатор з Нью-Джерсі[170][171]
Річард Сільва (Richard Silva) 9
(69)
Колорадо[161]
(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]
Партія пацифістів США (United States Pacifist Party[en]) Бредфорд Літтл (Bradford Lyttle[en])
антивоєнний активіст із Іллінойсу
Ганна Волш (Hannah Walsh) 9
(69)
Колорадо[169]
(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]
Американська партія (Південна Кароліна) (American Party of South Carolina[en]) Пітер Ск'ювс (Peter Skewes[en])
професор зоології університету Клемсон[en], Південна Кароліна
неоголошений 9
(69)
Південна Кароліна[172]
(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]
Незалежні Прінцесс Хадіджа Джейкоб-Фамбро (Princess Khadijah Jacob-Fambro)
з Каліфорнії
Мілтон Фамбро (Milton Fambro)
з Каліфорнії
8
(68)
Луїзіана[173]

(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]

Соціалістична партія рівності (Socialist Equality Party) Джеррі Вайт (Jerry White)
антивоєнний активіст із Мічигану
Нільс Німут (Niles Niemuth)
журналіст із Вісконсину
8
(68)
Луїзіана[174]
(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]
Партія незалежності Америки (Independent American Party[en]) Рокі Джордані (Rocky Giordani)
з Каліфорнії
Ферлі Андерсон (Farley Anderson)
активіст із Юти
6
(66)
Юта[175]
(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]
Конституційна партія Айдахо (Constitution Party of Idaho) Скотт Коупленд (Scott Copeland)
з Айдахо
Дж. Р. Майерс (J.R. Meyers) 4
(64)
Айдахо[176]

(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]

Штати, що вагаються[ред. | ред. код]

Докладніше: :en:Swing state
Частка виборників на президентських виборах у США, які не належать до расових або етнічних меншин. Період вибірки — з 2000 до 2012 року, з прогнозованими даними 2016 року

Президентські кампанії у США зосереджують свої ресурси на відносно невеликому числі конкурентоспроможних штатів, які називаються такими, що вагаються, або полями битви (англ. swing state, battleground state)[177]. Потенційними полями битви цих виборів можуть стати штати Флорида, Пенсильванія, Мічиган, Огайо, Північна Кароліна, Колорадо, Вірджинія, Вісконсин, Невада, Айова і Нью-Гемпшир[178][179]. Флорида є найбільшим штатом, що вагається, і щоразу з 1992 року його виграє абсолютний переможець виборів. Огайо є ще одним штатом, що вагається, і з 1960 року він постійно слугує провідником трендів на виборах президента. Штат може ставати конкурентноспроможним час від часу, в залежності від коливань громадської думки.

Спільна думка щодо зазначеного вище сформувалася, коли сезон праймеріз досягнув штатів, що вагаються. На неї вплинули, в тому числі, політичні оглядачі Ларрі Сабато і Нейт Сільвер[180]. Аналіз результатів президентських виборів з 2004 по 2012 роки дав основу для узагальненого висновку про те, що Демократична і Республіканська партії розпочнуть із початкового рахунку 191:191 (за голосами виборників від "своїх" штатів)[181][182]. Результати попередніх виборів є недостатнім підґрунтям для впевненості у тому, які штати будуть вагатися цього разу, до того ж і місцеві фактори можуть набрати значення[183][184]. Традиційно ліві штати "іржавого поясу" можуть стати більш консервативними, оскільки Трамп звертається, в основному, до "синіх комірців"[185]. Останні становлять значну частину американського населення і вони ж були основним фактором в остаточному вирішенні питання про висунення Трампа. Переважно, його кампанія просувалася перемогами в «демократичних» штатах, при чому прихильники Дональда зазвичай не ідентифікують себе як республіканці.

У штатах Мен і Небраска голоси двох виборників відходять до того, хто отримав найбільшу підтримку за результатами прямого голосування, а переможець кожного виборчого округу отримує один виборчий голос[186]. У всіх інших штатах кандидат, що набрав найвищий відсоток голосів на прямих виборах, нагороджується всіма голосами виборників того штату[187]. За повідомленнями ЗМІ, обидва кандидати планують зосередитися на Флориді, Пенсильванії, Вісконсині, Огайо і Північній Кароліні[188][189].

Серед штатів, що традиційно прихильні до республіканців, потенційні цілі Демократичної партії включають ІІ виборчий округ Небраски, Міссурі, Індіану, Джорджію, Аризону[190]. Відносно невисокі результати опитувань на підтримку Трампа в деяких традиційно республіканських штатах, таких як Юта, підвищили вірогідність того, що вони проголосують за Клінтон, незважаючи на те, що останнім часом республіканські кандидати здобували там легкі перемоги[191]. З іншого боку, численні аналітики стверджують, що Юта не є життєздатною ціллю демократів[192][193].

Сайти і приватні особи публікують передвиборчі прогнози. Вони зазвичай оцінюють ймовірність виграшу того чи іншого штату однією з двох основних партій. У таблиці, поданій нижче, рейтинги штатів класифіковані за даними авторитетних політичних доповідей.

Умовні позначення:
  R — Республіканська партія
  D — Демократична партія
  Tossup — жодна з партій не має переваги у цьому штаті
  Favored — (партія) є фаворитом
  Lean — (партія) має невелику перевагу
  Likely — (партія) має виражену перевагу
  Safe — (партія) значною мірою може розраховувати на перемогу
  Solid — (партія) має тверду підтримку
  Tilt — перевага схиляється до (партії).

State Голоси
виборників
Результат
виборів 2012
Cook PVI Cook
15 серпня
2016
[194]
RCP
15 вересня
2016
[195]
Roth.
16 вересня
2016
[196]
Sabato
19 вересня
2016
[197]
Останнє
коливання
[198]
Аризона 11 9.1 R R+7 Lean R Tossup Lean R Lean R 1996
Колорадо 9 5.4 D D+1 Likely D Tossup Lean D Lean D 2004
Флорида 29 0.9 D R+2 Tossup Tossup Tossup Tossup 2004
Джорджія 16 7.8 R R+6 Lean R Tossup Lean R Lean R 1992
Iowa 6 5.8 D D+1 Tossup Tossup Tilt D Lean R 2004
ІІ виборчий
округ Мену
1 8.6 D D+2 Tossup Tossup Н/д Lean R 1988
Мічиган 16 9.5 D D+4 Lean D Tossup D Favored Lean D 1988
ІІ виборчий
округ Небраски
1 7.2 R R+4 Tossup Lean R Н/д Tossup 2008
Невада 6 6.7 D D+2 Tossup Tossup Tilt D Tossup 2004
Нью-Гемпшир 4 5.6 D D+1 Lean D Tossup Lean D Lean D 2000
Північна Кароліна 15 2.0 R R+3 Tossup Tossup Tossup Tossup 2008
Огайо 18 3.0 D R+1 Tossup Tossup Tossup Lean R 2004
Пенсильванія 20 5.4 D D+1 Lean D Tossup Lean D Lean D 1988
Вірджинія 13 3.9 D Even Likely D Tossup Lean D Lean D 2004
Вісконсин 10 6.9 D D+2 Lean D Tossup Tilt D Lean D 1984

Партійні з'їзди[ред. | ред. код]

Конституційна партія
Лібертаріанська партія
Республіканська партія
Демократична партія
Партія зелених

Фінансування виборчих кампаній[ред. | ред. код]

Це огляд коштів, використовуваних штабами кандидатів, у відповідності до того, як вони інформували Федеральну виборчу комісію[en] (FEC) станом на липень 2016. Категорія «Зовнішні кошти» включає незалежне фінансування, акумульоване комітетами політичної дії[en] (PACs, SuperPACs). Заборгованість штабу кампанії показана червоним кольором, якщо він є неплатоспроможним. Джерелом всіх чисел є американський Центр відповідальної політики (CRP)[207]. Деякі підсумкові витрати є недоступними до дедлайну FEC. Станом на кінець липня 2016 загалом вісім кандидатів з правом на висування подали до FEC відомості щодо збору коштів на їх кампанії.

Штаб кампанії (на 31 липня) Зовнішні кошти (на 12 вересня) Загальні витрати
Отримано Витрачено Готівкою Заборгованість Отримано Витрачено Готівкою
Гілларі Клінтон[208] $315 353 001 $256 881 068 $58 471 932 $501 263 $120 108 804 $81 815 823 $38 292 980 $338 696 891
Дональд Трамп[209] $125 220 911 $86 778 265 $38 442 646 $0 $35 347 440 $24 386 344 $10 961 096 $111 164 609
Рокі де ла Фуенте[210] $6 707 521 $6 688 243 $19 278 $6 690 522 $0 $0 $0 $6 688 243
Гері Джонсон[211] $2 953 292 $1 747 937 $1 205 355 $0 $0 $0 $0 $1 747 937
Джилл Стайн[212] $1 876 899 $1 454 173 $422 726 $40 000 $0 $0 $0 $1 454 173
Даррелл Касл[213] $10 289 $7313 $2976 $2500 $0 $0 $0 $7313
Глорія Ла Ріва[214] $25 234 $10 092 $15 140 $0 $0 $0 $0 $10 092
Пітер Ск'ювс[215] $6994 $3399 $7189 $8000 $0 $0 $0 $3399

Дебати[ред. | ред. код]

Дебати під час праймеріз[ред. | ред. код]

Дебати під час прямих виборів[ред. | ред. код]

Комісія з президентських дебатів (CPD)[en], некомерційна організація, планує провести дебати[en] між офіційно висунутими кандидатами у президенти та кандидатами у віце-президенти. За даними сайту комісії, для того, щоб мати право на участь в очікуваних дебатах, «крім того, щоб відповідати вимогам згідно з Конституцією, кандидати повинні набрати достатню кількість підтримки у штатах, щоб мати математичні шанси на перемогу більшістю голосів у колегії виборників, і повинні мати рівень підтримки щонайменше 15 відсотків національного електорату, що визначається п'ятьма відібраними загальнодержавними установами дослідження громадської думки, які використовують результати недавно проведених і публічно оприлюднених досліджень»[216].

23 вересня 2015 були оголошені три місця, які прийматимуть президентські дебати, та одне місце, обране для проведення віце-президентських дебатів. Місце перших дебатів спочатку було визначене у Державному університеті Райта[en] у Дейтоні, Огайо; проте, у зв'язку з ростом витрат і безпекових проблем, захід був перенесений до Університету Гофстра[en] в Гемпстеді, штат Нью-Йорк[en][217].

19 серпня керівник штабу Трампа підтвердив, що він братиме участь у серії з трьох дебатів[218][219][220][221]. Трамп поскаржився, що два з запланованих дебатів, один на 26 вересня, а інший на 9 жовтня, повинні будуть конкурувати за телеглядача з грою Національної футбольної ліги, посилаючись на аналогічні скарги, подані зі сторони Демократичної партії щодо дат із низькими очікуваними телерейтингами[222].

Фонд вільних і рівних виборів планує провести відкриті дебати серед усіх кандидатів у президенти, які мають право на висування, достатнє для отримання більшості голосів виборців[223]. Вони будуть проходити в Університеті Колорадо Боулдер 25 жовтня 2016 року[224]. Станом на травень 2016 взяти участь були запрошені кандидати від Демократичної, Республіканської, Лібертаріанської і Зеленої партій[224].

Дебати кандидатів на виборах Президента США 2016 року
Дата Час Місце Місто Модератор(и) Учасники
П1 26 вересня 2016 9:00 ET Університет Гофстра Гемпстед, штат Нью-Йорк[en] Лестер Голт Гілларі Клінтон
Дональд Трамп
ВП 4 жовтня 2016 TBA Університет Лонгвуд[en] Фармвіль, Вірджинія[en] Елейн Квіджано Тім Кейн
Майк Пенс
П2 9 жовтня 2016 TBA Університет Вашингтона у Сент-Луїсі[en] Сент-Луїс, Міссурі Андерсон Купер[en]
Марта Раддац
TBD
П3 19 жовтня 2016 TBA Університет Невади[en] Лас-Вегас, Невада Кріс Волланс TBD
П4 25 жовтня 2016 16:00 MT Колорадський університет у Боулдері Боулдер, Колорадо TBA TBD
       = Фінансується CPD[en];        = Фінансується Фондом Free & Equal[en]

Скандали[ред. | ред. код]

Як правило, вибори президента відбуваються із скандалами. Найбільшими з них стали зламування поштових скриньок кількох партій і публікації їх змісту в інтернеті, а також було повідомлення про зламування поштової скриньки Гілларі Клінтон. ЦРУ та ФБР небезпідставно вважають це справою російських спецслужб. Американські високопосадовці заявили, що у відповідь нанесуть кіберудар у відповідь, у час і спосіб, зручний для США.

29 жовтня ФБР поновило розслідування[en], пов'язане з використанням Гілларі Клінтон особистого поштового сервера для робочого листування на посаді Держсекретаря США[225]

5 листопада низка ЗМІ повідомила про те, що американські хакери зламали урядові та військові комп'ютерні мережі Росії.[226][227]

29 грудня США вирішили вислати з країни 35[228] російських дипломатів і закрити 2 дипломатичні установи Росії в США.[229] Також Мінфін США ввів санкції проти російських чиновників і хакерів, що були причетні до хакерських атак.[230] Перед цим на сайті Комп'ютерної команди екстреної готовності США (US-CERT) було опубліковано звіт про кібератаки Росії.[231]

У червні 2017 р. ЗМІ опублікували секретну доповідь АНБ про втручання РФ у вибори в США[232][233]

Опитування[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Presidential Results. NBC. Процитовано November 9, 2016. 
  2. а б Election results 2016. CNN. Процитовано November 9, 2016. 
  3. Дональд Трамп переміг на виборах президента США. Європейська правда. 9 листопада 2016. Процитовано 9 листопада 2016. 
  4. Collinson, Stephen; Kopan, Tal (July 19, 2016). It's official: Trump is Republican nominee. CNN. Процитовано July 19, 2016. 
  5. Dr. Jill Stein secures Green Presidential nomination, rises to 5% in national poll. Jill 2016. Процитовано June 15, 2016. 
  6. Green Party candidate Jill Stein says Bernie Sanders should make a 3rd party run. June 1, 2016. Процитовано June 10, 2016. 
  7. United States House of Reдо цього часуatives floor summary for Jan 8, 2009. Clerk.house.gov. Процитовано January 30, 2009. 
  8. а б Federal elections 2008. Federal Election Commission. Процитовано May 11, 2015. 
  9. Presidential Approval Ratings -- Barack Obama. Gallup. Gallup. Процитовано January 19, 2016. 
  10. Election Other – President Obama Job Approval. RealClearPolitics. Процитовано December 24, 2015. 
  11. Sabato, Larry J. (April 17, 2015). Clinton’s Real Opponent: Barack Obama. Politico. Процитовано May 11, 2015. 
  12. Cohn, Nate (January 16, 2015). What a Rise in Obama’s Approval Rating Means for 2016. The New York Times. Процитовано May 11, 2015. 
  13. Mid-term Electons 2010: Democrats lose the House in Republican tsunami. Daily Mail. 
  14. President Map. The New York Times. November 29, 2012. Процитовано May 11, 2015. 
  15. Amira, Dan (November 8, 2012). Let the 2016 Campaign Season Begin!. New York. Процитовано July 5, 2015. 
  16. Martin, Johnathon; Haberman, Maggie (November 8, 2012). 2016 election: Hillary Clinton vs. Jeb Bush?. Politico. Процитовано July 5, 2015. 
  17. Barbaro, Micharl (November 8, 2012). After Obama, Christie Wants a G.O.P. Hug. The New York Times. Процитовано July 5, 2015. 
  18. 2014 midterm election turnout lowest in 70 years | PBS NewsHour. PBS NewsHour (en-US). Процитовано December 5, 2015. 
  19. Sullivan, Sean (December 17, 2014). McSally win gives GOP historic majority in House. The Washington Post. Процитовано April 1, 2016. 
  20. Collinson, Stephen (November 5, 2014). Republicans seize Senate, gaining full control of Congress. CNN.com. Процитовано August 25, 2016. 
  21. Keith, Tamara; Montanar, Domenico (April 10, 2015). Hillary Clinton Expected To Go Small With Big Announcement. NPR. Процитовано April 12, 2015. 
  22. а б Second straight poll shows Bernie Sanders leading in New Hampshire. Boston Globe. Процитовано August 26, 2015. 
  23. Merica, Dan (April 30, 2015). Bernie Sanders is running for president. CNN. Процитовано July 6, 2015. 
  24. Bernie Sanders surpasses Hillary Clinton in New Hampshire polls. The Huffington Post. August 25, 2015. Процитовано August 25, 2015. 
  25. Huffpost Pollster. The Huffington Post. October 1, 2015. Процитовано October 1, 2015. 
  26. Jackson, David & Cooper, Allen (May 30, 2015). Martin O'Malley jumps into presidential race. USA Today. Процитовано May 30, 2015. 
  27. DelReal, Jose A. (June 3, 2015). Lincoln Chafee announces long-shot presidential bid. The Washington Post. Процитовано June 3, 2015. 
  28. Rhode Island's Chafee enters 2016 Democratic contest. Boston Herald. Associated Press. June 3, 2015. Процитовано June 3, 2015. 
  29. Catanese, David (July 2, 2015). Jim Webb Announces For President. U.S. News & World Report. Процитовано July 2, 2015. 
  30. Meyer, Theodoric (September 6, 2015). Lessig: I'm running for president. Slate. Процитовано September 7, 2015. 
  31. Jim Webb to consider running as an independent. Politico. Процитовано October 25, 2015. 
  32. Biden says he's not running in 2016. OnPolitics. Процитовано 2015-10-25. 
  33. Joe Biden Not Running for President. ABC News. October 21, 2015. Процитовано October 25, 2015. 
  34. Wagner, John; Weigel, David (October 23, 2015). Lincoln Chafee ends Democratic bid for president. The Washington Post. ISSN 0190-8286. Процитовано October 25, 2015. 
  35. а б Strauss, Daniel (November 2, 2015). Lessig drops out of presidential race. Politico. Процитовано November 2, 2015. 
  36. Nevada Caucus Results. New York Times Online. Процитовано February 28, 2016. 
  37. South Carolina Primary Results. New York Times Online. Процитовано February 28, 2016. 
  38. Why The Polls Missed Bernie Sanders's Michigan Upset. FiveThirtyEight. March 9, 2016. Процитовано May 1, 2016. 
  39. Roberts, Dan; Jacobs, Ben (May 4, 2016). Bernie Sanders pulls off shock victory over Hillary Clinton in Indiana. The Guardian. Процитовано May 4, 2016. 
  40. Dann, Carrie (June 6, 2016). Clinton hits ‘magic number’ of delegates to clinch nomination. NBC News. Процитовано June 7, 2016. 
  41. Democratic Convention 2016. thegreenpapers.com. Процитовано May 14, 2016. 
  42. Sanders vows to help Clinton beat Trump, but keeps campaign alive. Reuters. June 17, 2016. Процитовано June 20, 2016. 
  43. Sentinel, Orlando. Sanders backers frustrated by defeats at Orlando platform meeting. Процитовано 2016-07-25. 
  44. Reily, Molly (July 12, 2016). Bernie Sanders Endorses Hillary Clinton For President. Huffington Post. Процитовано July 13, 2016. 
  45. Chozick, Amy. Hillary Clinton Announces 2016 Presidential Bid. The New York Times. Процитовано April 12, 2015. 
  46. Karni, Annie (April 12, 2015). Hillary Clinton formally announces 2016 run. Politico. Процитовано April 18, 2015. 
  47. Hillary Rodham Clinton FEC filing. FEC. April 13, 2015. Процитовано April 13, 2015. 
  48. Bernie Sanders endorses Hillary Clinton. 
  49. Yglesias, Matthew (February 1, 2016) «Iowa Results: Martin O'Malley drops out after third place finish», Vox.com. Retrieved February 1, 2016.
  50. Fritze, John (June 9, 2016). Martin O'Malley endorses Hillary Clinton. Baltimore Sun. Процитовано June 20, 2016. 
  51. Merica, Dan; LoBianco, Tom (October 23, 2015) «Lincoln Chafee drops out of Democratic primary race», CNN.com. Retrieved October 23, 2015
  52. Walsh, Michael (October 20, 2015) «Jim Webb drops out of Democratic primary race», Yahoo! Politics. Retrieved October 23, 2015.
  53. Healy, Patrick (April 23, 2016). Hillary Clinton's Campaign, Cautious but Confident, Begins Considering Running Mates. New York Times. Процитовано April 23, 2016. 
  54. Matthews, Dylan (June 16, 2016). Hillary Clinton's VP shortlist has leaked. Here are the pros and cons of each. Vox. Процитовано July 23, 2016. 
  55. а б Gearan, Anne (19 July 2016). Two names emerge від Clinton's VP deliberations: Kaine and Vilsack. Washington Post. Процитовано July 20, 2016. 
    Клінтон: англ. “So for me there is nothing more important than my rock-solid conviction that the person I choose could literally get up one day and be the president of the United States”.
  56. Gearan, Anne; Wagner, John (July 22, 2016). Sen. Timothy M. Kaine of Virginia chosen as Hillary Clinton's VP. Washington Post. Процитовано July 23, 2016. 
  57. Linshi, Jack. More People Are Running for Presidential Nomination Than Ever. Time. Процитовано February 14, 2016. 
  58. Ben Carson Suspends 2016 Campaign at CPAC. NBC News. Процитовано March 9, 2016. 
  59. а б Peters, Jeremy; Barbaro, Michael (March 16, 2016). Marco Rubio Suspends His Presidential Campaign. The New York Times. Процитовано March 16, 2016. 
  60. Rosenfeld, Everett. Ted Cruz suspends presidential campaign. CNBC. Процитовано May 4, 2016. 
  61. Kaplan, Thomas (May 4, 2016). John Kasich Drops Out of Presidential Race. The New York Times. ISSN 0362-4331. Процитовано May 4, 2016. 
  62. https://twitter.com/Reince/status/727665447684820992
  63. Donald Trump is running for president. Business Insider. June 16, 2015. Процитовано June 16, 2015. 
  64. Donald Trump announces presidential bid. The Washington Post. June 16, 2015. Процитовано June 16, 2015. 
  65. Donald Trump FEC filing. FEC.gov. June 22, 2015. Процитовано June 24, 2015. 
  66. John Kasich FEC Filing. FEC.gov. July 23, 2015. Процитовано July 28, 2015. 
  67. Mascaro, Lisa and David LauteР (March 22, 2015). Texas Republican Sen. Ted Cruz Launches Presidential Bid. Los Angeles Times. Процитовано March 23, 2015. 
  68. Zezima, Katie (March 23, 2015). Ted Cruz Announces He's Running for President. The Washington Post. Процитовано March 23, 2015. 
  69. Ted Cruz FEC filing. FEC.gov. March 23, 2015. Процитовано April 1, 2015. 
  70. Parker, Ashley (April 13, 2015). Marco Rubio Announces 2016 Presidential Bid. The New York Times. Процитовано April 13, 2015. 
  71. Nelson, Rebecca (April 13, 2015) «Marco Rubio Makes His Pitch as the Fresh Face of the GOP in 2016», National Journal. Retrieved April 14, 2015.
  72. Marco Rubio FEC Filing. FEC.gov. April 13, 2015. Процитовано May 7, 2015. 
  73. Terris, Ben (May 3, 2015). Ben Carson announces presidential campaign. The Washington Post. Процитовано May 4, 2015. 
  74. Rafferty , Andrew (May 4, 2015). Ben Carson Announces 2016 Run. NBCNews.com. Процитовано May 4, 2015. 
  75. Ben Carson FEC Filing. FEC.gov. May 4, 2015. Процитовано May 7, 2015. 
  76. Rafferty, Andrew (June 15, 2015). Jeb Bush Makes 2016 Run Official. NBC News. Процитовано June 15, 2015. 
  77. Jeb Bush FEC Filing. FEC.gov. June 15, 2015. Процитовано June 16, 2015. 
  78. Allen, Cooper (July 30, 2015). Jim Gilmore formally joins GOP presidential race. USA Today. Процитовано July 30, 2015. 
  79. Jim Gilmore FEC Filing. FEC.gov. July 29, 2015. Процитовано July 29, 2015. 
  80. Gass, Nick (May 4, 2015). Carly Fiorina: 'Yes, I am running for president'. Politico. Процитовано May 4, 2015. 
  81. Carly Fiorina FEC Filing. FEC.gov. May 4, 2015. Процитовано May 7, 2015. 
  82. Barbaro, Michael (June 30, 2015). Chris Christie Announces Run, Pledging ‘Truth’ About Nation's Woes. New York Times. Процитовано June 30, 2015. 
  83. Christopher J. Christie FEC Filing. FEC.gov. July 1, 2015. Процитовано July 6, 2015. 
  84. Lambert, Lisa (April 7, 2015). Republican Rand Paul announces 2016 presidential run on website. Reuters. Процитовано 7 April 2015. 
  85. Killough, Ashley (April 7, 2015). Rand Paul: 'I am running for president'. CNN. Процитовано 7 April 2015. 
  86. Rand Paul FEC filing. FEC.gov. April 8, 2015. Процитовано April 9, 2015. 
  87. Jackson, David (May 27, 2015). Santorum officially begins 2016 presidential campaign. USA Today. Процитовано May 28, 2015. 
  88. Rick Santorum FEC filing. FEC.gov. May 27, 2015. Процитовано June 1, 2015. 
  89. Trip, Gabriel (May 5, 2015). Mike Huckabee Joins Republican Presidential Race. New York Times. Процитовано May 5, 2015. 
  90. Mike Huckabee FEC Filing. FEC.gov. Процитовано May 10, 2015. 
  91. George Pataki FEC filing. FEC.gov. June 2, 2015. Процитовано June 4, 2015. 
  92. Jaffe, Alexandra (June 1, 2015) «Graham bets on foreign experience in White House bid announcement», CNN. Retrieved June 1, 2015.
  93. Lindsey Graham FEC Filing. FEC.gov. June 1, 2015. Процитовано June 2, 2015. 
  94. Fahrenthold, David A.; Hohmann, James (June 24, 2015). Bobby Jindal announces entry into 2016 presidential race. The Washington Post. Процитовано June 24, 2015. 
  95. Bobby Jindal FEC Filing. FEC.gov. June 29, 2015. Процитовано June 30, 2015. 
  96. Burlij, Terence; Lee, MJ; LoBianco, Tom (July 13, 2015). Wisconsin Gov. Scott Walker officially enters 2016 presidential race. CNN.com. Процитовано July 13, 2015. 
  97. Scott Walker FEC filing. FEC. FEC.gov. Процитовано July 13, 2015. 
  98. Beckwith , Ryan Teague; Rhodan, Maya (June 4, 2015). Rick Perry Announces Presidential Bid. Time. Процитовано June 4, 2015. 
  99. Rick Perry FEC filing. FEC.gov. June 19, 2015. Процитовано June 22, 2015. 
  100. Keneally, Meghan (May 4, 2016). Donald Trump Teases Possible VP Requirements. ABC News. Процитовано May 4, 2016. 
  101. Stokols, Eli; Everett, Burgess (June 17, 2016). Trump's performance raises hard question: Who'd want to be his VP?. Politico. Процитовано June 21, 2016. 
  102. Costa, Robert (June 30, 2016). Gingrich, Christie are the leading candidates to be Trump's running mate. Washington Post. Процитовано July 1, 2016. 
  103. Zurcher, Anthony (July 8, 2016). US election: Who will Trump pick as his vice-president?. BBC. Процитовано July 8, 2016. 
  104. O'Donnell, Kelly (July 12, 2016). Team Trump Plans Public Event Friday With VP Pick. NBC News. Процитовано July 12, 2016. 
  105. Bash, Dana; Acosta, Jim; Lee, MJ (July 14, 2016). Donald Trump selects Mike Pence as VP. CNN.com. Процитовано July 14, 2016. 
  106. Holland, Steve; Stephenson, Emily (July 14, 2016). Trump expected to pick Indiana Governor Pence for running mate: sources. Reuters.com. Процитовано July 14, 2016. 
  107. Holly Bailey. Donald Trump picks Indiana Gov. Mike Pence as VP [Video]. Yahoo.com. Процитовано July 16, 2016. 
  108. Ivan Levingston. Donald Trump officially names Mike Pence as his VP. Cnbc.com. Процитовано July 16, 2016. 
  109. Mike Pence Is Donald Trump's Vice President Pick. Fortune.com. Процитовано July 16, 2016. 
  110. Cook, Tony (19 July 2016). Gov. Mike Pence formally nominated as the Republican Party's vice presidential candidate. The Indianapolis Star. Процитовано July 20, 2016. 
  111. Stanek, Becca (September 14, 2016). Gary Johnson becomes first third-party candidate in 20 years to qualify for the ballot in all 50 states. The Week. Процитовано September 15, 2016. 
  112. Collins, Eliza (January 6, 2016). Libertarian Gary Johnson launches presidential bid. Politico. Процитовано January 6, 2016. 
  113. «Gary Johnson FEC filing», FEC.gov.
  114. а б в Ballot Access. gp.org. Процитовано June 19, 2016. 
  115. New Hampshire Secretary of State Says Jill Stein Petition is Valid. ballot-access.org. Процитовано September 2, 2016. 
  116. Jill Stein Qualifies for Write-in Status in North Carolina; No Other Write-in Presidential Candidate Does So | Ballot Access News. ballot-access.org. Процитовано 2016-08-20. 
  117. Winger, Richard (August 10, 2016). Rocky De La Fuente and Jill Stein File Oklahoma Ballot Access Case. ballot-access.org. Ballot Access News. Процитовано September 10, 2016. 
  118. Nevada Green Party Loses Ballot Access Lawsuit. ballot-access.org. Процитовано September 2, 2016. 
  119. Exclusive: Green Party's Jill Stein Announces She Is Running for President on Democracy Now!. Democracy Now!. June 22, 2015. Процитовано May 18, 2016. 
  120. Green Party candidate Jill Stein announces VP running mate. August 1, 2016. Процитовано August 1, 2016. 
  121. а б в г Ballot access | The Constitution Party. www.constitutionparty.com. Процитовано May 28, 2016. 
  122. а б Winger, Richard (September 7, 2016). North Dakota Says All Three Independent Presidential Petitions are Valid. Ballot Access News. 
  123. а б в г Kemp, Brian (September 12, 2016). Qualifying Candidate Information. sos.ga.gov. Georgia Secretary of State. Процитовано September 13, 2016. 
  124. а б в г д е ж 2016 Candidate Listing. elections.state.md.us. Maryland State Board of Elections. 2016. Процитовано September 21, 2016. 
  125. Winger, Richard (September 17, 2016). West Virginia Supreme Court Construes Election Law to Require All Minor Party and Independent Petitioning Candidates to Have Filed in January, and Removes All of Them. ballot-access.org. Ballot Access News. Процитовано September 21, 2016. 
  126. Winger, Richard (September 19, 2016). Two Minor Party Candidates File Federal Lawsuit Against West Virginia for Removing Them From Ballot. ballot-access.org. Ballot Access News. Процитовано September 21, 2016. 
  127. Constitution Party Nominates Darrell Castle and Scott Bradley. April 16, 2016. Процитовано August 23, 2016. 
  128. а б Winger, Richard (September 1, 2016). September 2016 Ballot Access News Print Edition. ballot-access.org 32 (4). с. 5. Процитовано September 15, 2016. 
  129. а б Federal Nominations filed for the 2016 General Election. elections.ny.gov. New York State Board of Elections. August 11, 2016. Процитовано August 11, 2016. 
  130. Wyoming Says Jill Stein and Rocky De La Fuente Have Enough Valid Signatures; Still Checking Evan McMullin | Ballot Access News. ballot-access.org. Процитовано 2016-09-08. 
  131. New Hampshire Says Rocky De La Fuente Has Enough Valid Signatures | Ballot Acess News. ballot-access.org. Процитовано 2016-09-08. 
  132. Rhode Island Secretary of State Says Three Independent Presidential Petitions Have Enough Valid Signatures | Ballot Access News. ballot-access.org. Процитовано 2016-09-09. 
  133. Eight Presidential Candidates will be on Mississippi ballot. ballot-access.org. September 9, 2016. 
  134. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа Winger, Richard (July 1, 2016). Ballot Access News. ballot-access.org 32 (2). с. 4. Процитовано September 10, 2016. 
  135. а б в г Winger, Richard (September 1, 2016). September 2016 Ballot Access News Print Edition. ballot-access.org 32 (4). с. 6. Процитовано September 15, 2016. 
  136. а б в Candidate Listing. elections.myflorida.com. Florida Department of State, Division of Elections. 2016. Процитовано September 13, 2016. 
  137. а б в г Declared Write-In Candidates, November 8, 2016 General Election. elections.delaware.gov. Delaware Department of Elections. 2016. Процитовано September 21, 2016. 
  138. а б в г д е ж Write-In Candidate Listing. sos.wv.gov. West Virginia Secretary of State. 2016. Процитовано September 10, 2016. 
  139. Anti-Trump Republican Launching Independent Presidential Bid. BuzzFeed. Процитовано August 8, 2016. 
  140. Alvarez, Priscilla. Anti-Trump Republicans Take One More Shot at the White House. The Atlantic. Процитовано August 8, 2016. 
  141. Independent Candidate Inundated With Mystery Running Mate Questions. Morning Edition. NPR. September 8, 2016. Процитовано September 12, 2016. 
  142. Strauss, Daniel (September 7, 2016). Whoops: Independent candidate appears to have accidentally picked a running mate. Politico. Процитовано September 7, 2016. 
  143. Better For America Qualifies for Party Status in New Mexico. ballot-access.org. Процитовано September 8, 2016. 
  144. McMullin, Evan (September 6, 2016). So far 19 states can vote for me (ballot & write-in): MN, CO, SC, LA, UT, AR, IA, ID, VA, WY, PA, NJ, AL, OR, NH, RI, VT, OH, GA. More soon!. twitter.com. Процитовано 2016-09-07. 
  145. McMullin, Evan (September 15, 2016). Great news! You can vote for me in Maine!. twitter.com. Процитовано September 15, 2016. 
  146. Texas Certifies McMullin as Write-In Candidate for President. Texas Tribune. September 16, 2016. Процитовано September 16, 2016. 
  147. Workers World Party Nominates Monica Moorehead for President (en-US). 2015-11-09. Процитовано 2016-08-02. 
  148. Hudnall, David. Durham's Lamont Lilly is Running for Vice President (of the United States). Процитовано 2016-08-02. 
  149. Wisconsin Approves Both Independent Presidential Petitions | Ballot Access News. ballot-access.org. Процитовано 2016-08-27. 
  150. а б в г д е 2016 Presidential Elector Candidates. in.gov. Indiana Secretary of State. 2016. Процитовано September 13, 2016. 
  151. а б в г д http://www.sos.state.tx.us/elections/forms/2016-writein-presidential-certifications.pdf
  152. Winger, Richard (2015-10-17). Socialist Party National Ticket Nominated. Ballot Access News. Процитовано 2015-10-17. 
  153. Natural Law Party of Michigan Nominates Socialist Party National Ticket | Ballot Access News. Ballot-access.org. Процитовано 2016-08-02. 
  154. а б в г 2016 Candidate Fillings. elections.utah.gov. Utah Lieutenant Governor. September 9, 2016. Процитовано September 10, 2016. 
  155. Ziggler, Jed (January 1, 2016). Tom Hoefling Announces 2016 Presidential Campaign. Independent Political Report. Процитовано January 15, 2016. 
  156. Seven Presidential Petitions Filed in Arkansas – Ballot Access News. 
  157. Committee Tracking system. Dos.elections.myflorida.com. Florida Division of Elections – Department of State. Процитовано January 15, 2016. 
  158. Qualified Political Parties | California Secretary of State. Sos.ca.gov. Процитовано January 15, 2016. 
  159. а б Prohibition Party Nominates National Ticket. Ballot Access News. July 31, 2015. Процитовано August 3, 2015. 
  160. James Hedges FEC Filing. Federal Election Commission. October 27, 2015. Процитовано October 30, 2015. 
  161. а б в г Nutrition Party Announces Presidential Candidate, and Qualifies Him for Colorado Ballot | Ballot Access News. Ballot-access.org. Процитовано December 24, 2015. 
  162. Prohibition Party Now a Qualified Party in Mississippi. 
  163. Husted, Jon (August 24, 2016). Husted Announces Independent Candidates for President and Vice President. sos.state.oh.us. Ohio Secretary of State. Процитовано September 12, 2016. 
  164. Winger, Richard (September 19, 2016). Georgia Secretary of State Now Says Laurence Kotlikoff May be a Declared Write-in Presidential Candidate. ballot-access.org. Ballot Access News. Процитовано September 21, 2016. 
  165. Chris Keniston 2016. Chris Keniston 2016. 
  166. Veterans Party of America. Veterans Party of America. 
  167. Two More Presidential Candidates, Evan McMullin and Chris Keniston, File in Louisiana | Ballot Access News. ballot-access.org. Процитовано 2016-08-20. 
  168. 2016 General Election Candidate List. Sos.state.co.us. Процитовано 2016-07-30. 
  169. а б в г д е Wayne Williams, ред. (August 31, 2016). 2016 General Election Candidate List. sos.state.co.us. Colorado Secretary of State. Процитовано September 10, 2016. 
  170. Silva, Rod (October 20, 2015). FEC Form 2: Statement of Candidacy. fec.gov. Процитовано December 22, 2015. 
  171. Silva, Rod. My fellow Americans. Rod Silva for President 2016. Процитовано December 22, 2015. 
  172. Winger, Richard (2016-06-01). American Party of South Carolina Nominates Peter Skewes for President. Ballot Access News. Процитовано 2016-06-05. 
  173. Tom Schedler, ред. (2016). Candidate Inquiry. sos.la.gov. Louisiana Department of State. Процитовано September 10, 2016. 
  174. Candidate Inquiry, Louisiana Secretary of State. Accessed September 7, 2016.
  175. 2016 Candidate Filings, Federal Candidates. Utah Lt. Gov. Процитовано September 10, 2016. 
  176. 2016 November General Candidate List. sos.idaho.gov. Idaho Secretary of State. September 1, 2016. Процитовано September 10, 2016. 
  177. Abramowitz, Alan (August 2, 2012). Do Presidential Campaigns Matter? Evidence From the 2008 Election. Sabato's Crystal Ball. Процитовано November 8, 2014. 
  178. Silver, Nate (June 29, 2016). 2016 Election Forecast - FiveThirtyEight. 
  179. Who Will Be President?. The New York Times. August 30, 2016. 
  180. The 2016 Results We Can Already Predict. POLITICO Magazine. Процитовано 2016-06-11. 
  181. 2016 Presidential Election Interactive Map. 270toWin.com. Процитовано 2016-06-11. 
  182. Larry J. Sabato's Crystal Ball » The Electoral College: The Only Thing That Matters. www.centerforpolitics.org. Процитовано 2016-06-11. 
  183. Levin, Sam (2016-03-21). Why Mormons in America's most conservative state could turn a Trump stronghold questionably Democratic. the Guardian. Процитовано 2016-06-11. 
  184. Roche, Lisa Riley (2016-03-20). Poll: Utah would vote for a Democrat for president over Trump. DeseretNews.com. Процитовано 2016-06-11. 
  185. Frum, David. The Great Republican Revolt (en-US). Процитовано 2016-08-03. 
  186. Doherty, Brendan (July 31, 2012). President Obama's Disproportionate Battleground State Focus Started Early, Echoed Predecessors' Actions. Monkey Cage. Процитовано November 4, 2014. 
  187. Yglesias, Matthew (November 8, 2014). A totally legal, totally shady way that Republicans could ensure Hillary Clinton's defeat. Vox. Процитовано November 8, 2014. 
  188. Haberman, Maggie (30 July 2016). Electoral Map Gives Donald Trump Few Places to Go. New York Times. Процитовано 31 July 2016. 
  189. Challan, David. Road to 270: CNN's new electoral college map. CNN (CNN). Процитовано 31 July 2016. 
  190. Balz, Dan (January 18, 2014). The Republican Party's uphill path to 270 electoral votes in 2016 elections. The Washington Post. Процитовано October 3, 2014. 
  191. Villa, Lissandra (July 10, 2016). Why Utah Doesn’t Like Donald Trump. Time. Процитовано July 18, 2016. 
  192. Hillary Clinton’s path to victory. Процитовано 2016-08-03. 
  193. Kondik, Kyle; Skelley, Geoffrey; Sabato, Larry (May 3, 2015). The 2016 Results We Can Already Predict. Politico. Процитовано September 22, 2015. 
  194. New August Electoral College Ratings. August 15, 2016. Процитовано August 16, 2016. 
  195. 2016 Battle for White House. Процитовано September 15, 2016. 
  196. 2016 Race Ratings. Rothenberg Political Report. Roll Call. Процитовано September 17, 2016. 
  197. 2016 President. University of Virginia Center for Politics. September 19, 2016. 
  198. Рік виборів, після яких штат востаннє змінював свою «партійність».
  199. Winger, Richard (July 20, 2015). Constitution Party Selects City and Dates for Presidential Convention. Ballot Access News. Процитовано July 20, 2015. 
  200. Winger, Richard (July 11, 2014). Libertarian Party Moves into National Party Headquarters That it Owns. Ballot Access News. Процитовано July 11, 2014. 
  201. Libertarian National Committee Minutes July 15–16, 2012. Libertarian National Committee. с. 4. Процитовано July 11, 2014. 
  202. «RNC officially approves Cleveland as 2016 convention host», CBS News. Associated Press. Retrieved August 14, 2014.
  203. Isenstadt, Alex (January 14, 2014) «GOP convention set for July 18-21 in 2016», Politico. Retrieved January 15, 2015.
  204. Camia, Catalina; Moore, Martha A. (February 12, 2015). Democrats pick Philadelphia for 2016 convention. USA Today. Процитовано February 12, 2015. 
  205. Winger, Richard (August 2, 2015) «Green Party Will Hold Presidential Convention in Houston», Ballot Access News. Retrieved August 5, 2015.
  206. Houston, We Have a Solution – Vote Green 2016. Green Party of the United States. April 4, 2016. Процитовано May 11, 2016. 
  207. 2016 Presidential Race. OpenSecrets.org. Center for Responsive Politics. Процитовано February 26, 2016. 
  208. Summary data for Hillary Clinton, 2016 Cycle. opensecrets.org. Процитовано September 1, 2016. 
  209. Summary data for Donald Trump, 2016 Cycle. opensecrets.org. Процитовано September 1, 2016. 
  210. Details for Candidate ID : P80005572 Cycle. fec.gov. Процитовано August 23, 2016. 
  211. Summary data for Gary Johnson, 2016 Cycle. opensecrets.org. Процитовано August 23, 2016. 
  212. Summary data for Jill Stein, 2016 Cycle. opensecrets.org. Процитовано August 23, 2016. 
  213. Details for Candidate ID : P60021102 Cycle. fec.gov. Процитовано August 23, 2016. 
  214. Details for Candidate ID : P80005572 Cycle. fec.gov. Процитовано August 23, 2016. 
  215. Details for Candidate ID : P60012960 Cycle. fec.gov. Процитовано August 23, 2016. 
  216. «The Commission on Presidential Debates: An Overview», Debates.org.
  217. Hulsey, Lynn (July 19, 2016). Hofstra University offers debate spots for WSU students. Dayton Daily News. Процитовано July 21, 2016. 
  218. Flores, Reena. Campaign manager: Trump will attend all three presidential debates. CBS News. CBS. Процитовано August 19, 2016. 
  219. CPD Announces 2016 Debate Host Applicants. Commission on Presidential Debates. Процитовано April 2, 2015. 
  220. Sanchez, Stephen M. Three Texas Locations Vie For 2016 Presidential Debates. San Antonio Daily News. Архів оригіналу за April 3, 2015. Процитовано April 2, 2015. 
  221. Commission on Presidential Debates announces sites and dates for 2016 general election debates. Commission on Presidential Debates. Процитовано September 23, 2015. 
  222. Lima, Cristiano (July 29, 2016). Trump wants three presidential debates, accuses Clinton of rigging schedule. Politico. Процитовано July 30, 2016. 
  223. Winger, Richard (October 6, 2015). Free and Equal Announces Date and Location for General Election Presidential Debate. Ballot Access News. Процитовано May 17, 2016. 
  224. а б United We Stand Fest and Open Presidential Debate University Tour Program Outline. Free and Equal Foundation. 2016. Процитовано May 17, 2016. 
  225. Comey notified Congress of email probe despite DOJ concerns. CNN. October 29, 2016. Процитовано October 30, 2016. 
  226. Військові хакери США зламали телекомунікаційну та командну системи РФ - ЗМІ. Європейська правда. 5 листопада 2016. Процитовано 5 листопада 2016. 
  227. U.S. Govt. Hackers Ready to Hit Back If Russia Tries to Disrupt Election. nbcnews. 5 листопада 2016. Процитовано 5 листопада 2016. 
  228. США депортують 35 російських дипломатів, - Reuters. ЕСПРЕСО.тв. 29 грудня 2016. Процитовано 30 грудня 2016. 
  229. США висилають з країни російських дипломатів. 24 канал. 29 грудня 2016. Процитовано 30 грудня 2016. 
  230. США ввели санкції проти Росії через кібератаки. ЕСПРЕСО.тв. 29 грудня 2016. Процитовано 30 грудня 2016. 
  231. США підтвердили зв'язок хакерів Fancy Bear і Cozy Bear зі спецслужбами Росії
  232. ЗМІ опублікували секретну доповідь АНБ про втручання РФ у вибори в США
  233. NSA-Report-on-Russia-Spearphishing

Посилання[ред. | ред. код]