Президент Нігерії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чинний президент Нігерії Мохаммаду Бухарі
Печатка Президента Нігерії
Прапор Головнокомандувача Збройних сил Нігерії

Президент Федеративної Республіки Нігерія — є главою держави і главою національної виконавчої влади Нігерії[1][2]. Також Президент є головнокомандувачем Збройних сил. Чинний президент Нігерії з 29 травня 2015 Мохаммаду Бухарі.

Історія[ред. | ред. код]

1 жовтня 1960 Нігерія стала незалежною від Великої Британії. Виконавчу раду Нігерії очолив Прем'єр-міністр, Абубакар Тафава Балева. 16 листопада 1960, др. Ннамді Азіківе став першим генерал-губернатором Федерації трьох регіонів Півночі, Сходу і Заходу з федеральною столицею у Лагосі. Кожен з регіонів очолив прем'єр і губернатор, який виконував церемоніальну функцію. 1 жовтня 1963 року, Нігерія стала Федеративною Республікою і розірвала всі зв'язки з Великою Британією. Однак, було вирішено, що Нігерія залишиться в складі Британської співдружності націй. Посаду Генерал-губернатора перетворено на посаду Президента.

У січні 1966 року група армійських офіцерів на чолі з майором Чуквума Нзеогву повалила центральне та регіональне керівництво країни, вбила прем'єр-міністра, спробувала взяти уряд під контроль у невдалій спробі державного перевороту. Нзеогву було зупинено, взято у полон й ув'язнено генералом Джонсоном Агійі-Іронсі. Генерал Агійі-Іронсі став головнокомандувачем військ держави.

У липні 1966 року група офіцерів з півночі повстали проти уряду, вбили генерала Джонсона Агійі-Іронсі та призначили начальником штабу армії генерала Якубу Говона головою нового військового уряду.

У 1970 році генерала Якубу Говона усунено, а генерал Муртала Мохаммед призначено на посаду Голови Федерального військового уряду Нігерії, на якій він перебуває до його вбивства в 1976 році.

У 1976 році, дотримуючись субординації, встановленої Мурталом Мохаммедом, генерала Олусегуна Обасанджо призначено главою держави під час засідання Вищої військової ради (SMC).

У 1979 році у Нігерії прийнято Конституцію за зразком Конституції Сполучених Штатів з положеннями про Президента, Сенат і Палати представників.

У 1979 році після більш ніж 13 років військового правління Нігерія повернулася до демократичного режиму правління. Національна партія Нігерії перемогла на президентських виборах і Алхаджі Шеху Шагарі було обрано президентом.

31 грудня 1983 року військові повалили Другу республіку. Генерал-майор Мухаммад Бухарі як голова Вищої військової ради стає новим главою держави.

У серпні 1985 року уряд генерала Бухарі був мирно повалений тодішнім начальником штабу армії генерал-майором Ібрагімом Бабангідою. Бабангіда став президентом і головою Правлячої ради Збройних сил.

У 1993 році генерал Бабангіда покидає посаду у серпні та призначає тимчасовий уряд. Ернеста Шонекана обрано тимчасовим президентом країни. Генерал Сані Абача захоплює владу Шонекана в листопаді 1993 року, стає президентом і головою Тимчасової правлячої ради. 8 червня 1998 року генерал Абача помер у президентській віллі в столиці Нігерії, Абуджі. Генерал-майор Абдулсаламі Абубакар став новим президентом і головою Тимчасової правлячої ради.

У травні 1999 року генерал-майор Абдулсаламі Абубакар покидає посаду, а колишній військовий глава держави генерал Олусегун Обасанджо стає новообраним цивільним президентом. Генерал Обасанджо пробув два терміни на цій посаді.

У травні 2007 року Хаджі Умару Яр-Адуа склав присягу Президента Федеративної Республіки Нігерії як 13-й глава держави. Яр-Адуа помер 5 травня 2010 року в президентській віллі в Абуджі, Нігерія.

6 травня 2010 віце-президент Гудлак Джонатан склав присягу Президента Федеративної Республіки Нігерії та став 14-тим главою держави.

Обов'язки Президента Нігерії[ред. | ред. код]

Президент має повноваження, покладені на нього Конституцією і законодавством, в тому числі ті, що необхідні для виконання функцій глави держави і голови національної виконавчої влади.

Президент несе відповідальність за:

  • схвалення і підписання законопроектів;
  • передачу законопроекту Національним Зборам для повторного розгляду його конституційності;
  • передачу законопроекту Конституційному суду для прийняття рішення щодо його конституційності;
  • скликання Національних зборів або парламенту на позачергове засідання для розгляду спеціальних питань;
  • будь-які призначення, які вимагає від Президента Конституція або законодавство, крім тих, що покладені на нього як на голову національної виконавчої влади;
  • призначення слідчих комісій;
  • скликання національного референдуму за умовами Акту парламенту;
  • прийом і визнання іноземних дипломатичних і консульських представників;
  • призначення послів, уповноважених представників, дипломатів та консулів;
  • помилування правопорушників, відстрочення виконання вироку та пом'якшення будь-яких штрафів, стягнень чи конфіскації майна;
  • присвоєння нагород.

Прийнятність[ред. | ред. код]

Особа має право бути обраною Президентом, якщо він або вона є громадянином Нігерії у віці 40 років або старше, є членом політичної партії і спонсорується нею. Конституція обмежує право бути на посаді президента до двох термінів по чотири роки кожен.

Посадова присяга[ред. | ред. код]

Конституція Нігерії визначає присягу Президента Федерації. Дотримання присяги забезпечується головним суддею Верховного суду Нігерії або виконуючим обов'язки цієї посади:

Список президентів Нігерії[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (англ.) Nigeria // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 23 квітня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Nigeria // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 23 квітня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

  • Дахно І. І. Нігерія // Країни світу: енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : «МАПА», 2011. — 608 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Африка: энциклопедический справочник. Т.2. Москва. «Советская энциклопедия». — 671 с. с. 246—253.

Посилання[ред. | ред. код]