Президент Української Народної Республіки в екзилі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Президент Української Народної Республіки в екзилі
Coat of Arms of UNR.svg
Штандарт Президента УНР.png
Номінує Українська Національна Рада
Термін каденції рішення Української Національної Ради
Твірний інструмент Тимчасовий закон про реорганізацію Державного Центру Української Народної Республіки в екзилі
Попередник Голова директорії
Створення 10 липня 1948
Перший на посаді Андрій Лівицький
Останній на посаді Микола Плав'юк
Скасовано 22 серпня 1992
Наступництво Президент України
Заступник Віце-президент УНР в екзилі

Президент Української Народної Республіки в екзилі — колишня офіційна посада українського уряду у вигнанні після Другої світової війни. Посада була реорганізована з посади голови директорії України.

10 липня 1948 року було прийнято «Тимчасовий закон про реорганізацію Державного Центру Української Народної Республіки в екзилі» який був скоординований поміж різними українськими політичними організаціями. Андрій Лівицький який був головою Директорії був погоджений Українською Національною Радою, як президент Української Народної Республіки в екзилі. З 1948 по 1992 рік було чотири президенти УНР у вигнанні. 15 березня 1992 року 10-та позачергова сесія Української Національної Ради прийняла резолюцію «Про передачу повноважень Державного центру УНР в екзилі державній владі в Києві і припинення роботи Державного центру УНР в екзилі». Останній президент Микола Плав'юк офіційно передав його президентські клейноди й повноваження новообраному Президенту України Леоніду Кравчуку, чим фактично засвідчив спадковість інституції.

Президент повинен був бути обраний або підтверджений Українською Національною Радою. Він мав право брати участь в засіданнях Української Національної Ради та її президії, представляти Державний центр УНР в екзилі на зовнішніх відносинах, призначати голову уряду й, за пропозицією якого, членів уряду. У виняткових випадках Президент міг розпустити Українську Національну Раду за поданням уряду. Уряд УНР був відповідальним і підзвітним як Президенту, так і Раді. Всі президенти за винятком останнього носили титул пожиттєво.

Уряд УНР в екзилі також мав посаду віце-президента.

Перелік президентів[ред. | ред. код]

      УСДРП       УНДО       УНДС       ОУН       Незалежний / Безпартійний

# Президент Обрано (подія) Обійняв посаду Полишив посаду
1 Andriy Livytskyi.PNG Андрій Лівицький
(1879–1954)
Аугсбург 10 липня 1948 17 січня 1954 обійняв посаду після того, як був головою директорії (1926–1948)
2 Stepan Wytwycki (UNR President).jpg Степан Витвицький
(1884–1965)
Мюнхен березень 1954 9 жовтня 1965
3 Gray - replace this image male.svg Микола Лівицький
(1907–1989)
Мюнхен 22 березня 1967 8 грудня 1989
4 Gray - replace this image male.svg Микола Плав'юк[1]
(1925–2012)
8 грудня 1989 22 серпня 1992 передав президентські повноваження й клейноди
Леоніду Кравчуку (Президент України)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]