Перейти до вмісту

Премія миру німецьких книгарів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Премія миру німецьких книгарів
нім. Friedenspreis des Deutschen Buchhandels Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна  Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Тип нагорода і живий етер Редагувати інформацію у Вікіданих
Вручає: Börsenverein des Deutschen Buchhandelsd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагородження
Засновано: 1950 Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороджені:
Категорія:Лауреати Премії миру німецьких книгарів Редагувати інформацію у Вікіданих (66)
Черговість
Сайт friedenspreis-des-deutschen-buchhandels.de/der-friedenspreis Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Премія миру німецьких книгарів у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Премія миру німецьких книгарів (нім. Friedenspreis des Deutschen Buchhandels) — міжнародна премія миру, яку присуджують щорічно з нагоди проведення Франкфуртського книжкового ярмарку.

Церемонія вручення проходить у франкфуртській Церкві Святого Павла. За статутом, премію присуджують особистості, яка «своєю діяльністю у галузях літератури, науки і мистецтва зробила видатний внесок в утвердження ідеї миру»[1].

Премія миру присуджується Спілкою німецьких книгарів (нім. Börsenverein des Deutschen Buchhandels). Сума премії становить 25 000 євро.

Премія була заснована 1949 року за ініціативи деяких письменників та видавців у Гамбурзі й спершу називалася «Премія миру німецьких видавців» (нім. Friedenspreis deutscher Verleger). 1951 року премія стала загальнонімецькою. Лавреатів премії визначають члени ради цієї премії, до якої входять видатні діячі культури. Посмертно премія вручалася лише 1972 року.

Лауреати

[ред. | ред. код]
Рік Країна Лауреат Промовець-лаудатор
1950 Норвегія Макс Тау Адольф Грімме
1951 Франція Альберт Швейцер Теодор Гойс
1952 Німеччина Романо Гвардіні Ернст Ройтер
1953 Ізраїль Мартин Бубер Альбрехт Гес
1954 Швейцарія Карл Якоб Буркхардт Теодор Гойс
1955 Німеччина Герман Гессе Річард Бенц
1956 Німеччина Райнхольд Шнайдер Вернер Бергенгрюн
1957 США Торнтон Вайлдер Карл Якоб Буркгардт
1958 Німеччина Карл Ясперс Ганна Арендт
1959 Німеччина Теодор Гойс Бенно Райфенберг
1960 Велика Британія Віктор Голланц Гейнріх Любке
1961 Індія Сарвепаллі Радхакришнан Ернст Бенц
1962 США Пауль Тілліх Отто Дібеліус
1963 Німеччина Карл Фрідріх фон Вайцзеккер Георг Піхт
1964 Франція Габрієль Марсель Карло Шмід
1965 Німеччина Неллі Закс Вернер Вебер
1966 Німеччина / Нідерланди Августин Беа та Віллема Адольфа Віссера 'т Хофт (разом) Пауль Мікат
1967 Німеччина Ернст Блох Вернер Майгофер
1968 Сенегал Леопольд Седар Сенгор Франсуа Бонді
1969 Німеччина Александр Мічерліх Гайнц Когут
1970 Швеція Альва Мюрдаль та Гуннар Мюрдаль (разом) Карл Кайзер
1971 Німеччина Маріон Денгофф Альфред Гроссер
1972 Польща Януш Корчак (посмертно) Гартмут фон Гентіг
1973 Римський клуб Нелло Челіо
1974 Швейцарія Брат Роже промовця не було
1975 Німеччина Альфред Гроссер Пауль Франк
1976 Швейцарія Макс Фріш Гартмут фон Гентіг
1977 Польща Лешек Колаковський Гезіне Шван
1978 Швеція Астрід Ліндгрен Ханс-Крістіан Кірш та Герольд Бекер
1979 США Ієгуді Менухін П'єр Берто
1980 Нікарагуа Ернесто Карденал Йоганн Баптист Мец
1981 СРСР Лев Копелев Маріон Денгофф
1982 США Джордж Фрост Кеннан Карл Фрідріх фон Вайцзеккер
1983 Австрія Манес Шпербер Зігфрід Ленц
1984 Мексика Октавіо Пас Ріхард фон Вайцзеккер
1985 Ізраїль Тедді Коллек Манфред Роммель
1986 Польща Владислав Бартошевський Ганс Маєр
1987 Німеччина Ганс Йонас Роберт Шпеманн
1988 Німеччина Зігфрід Ленц Йоганан Мероз
1989 Чехословаччина Вацлав Гавел Андре Глюксман
1990 Німеччина Карл Дедеціус Генріх Ольшовські
1991 Угорщина Дьордь Конрад Хорхе Семпрун
1992 Ізраїль Оз Амос Зігфрід Ленц
1993 Німеччина Фрідріх Шорлеммер Ріхард фон Вайцзеккер
1994 Іспанія Хорхе Семпрун Вольф Лепеніс
1995 Німеччина Аннемарі Шиммель Роман Герцог
1996 Перу Маріо Варгас Льйоса Хорхе Семпрун
1997 Туреччина Яшар Кемаль Гюнтер Грасс
1998 Німеччина Мартін Вальзер Франк Ширрмахер
1999 США Фріц Штерн Броніслав Геремек
2000 Алжир Ассія Джебар Барбара Фрішмут
2001 Німеччина Юрген Габермас Ян Філіп Реемтсма
2002 Нігерія Чінуа Ачебе Теодор Бергем
2003 США Сьюзен Зонтаг Іван Нагель
2004 Угорщина Петер Естерхазі Майкл Науман
2005 Туреччина Орхан Памук Йоахім Сарторіус
2006 Німеччина Вольф Лепеніс Андрей Плешу
2007 Ізраїль Саул Фрідлендер Вольфганг Фрювальд
2008 Німеччина Ансельм Кіфер Вернер Шпіс
2009 Італія Клаудіо Магрис Карл Шлегель
2010 Ізраїль Давид Гроссман Йоахім Гаук
2011 Алжир Буалем Сансаль Петер фон Матт
2012 КНР Ляо Іу Фелісітас фон Ловенберг
2013 Білорусь Світлана Алексієвич Карл Шлегель
2014 США Джарон Ланьє[2] Мартін Шульц
2015 Німеччина Навід Кермані Норберт Міллер
2016 Німеччина Каролін Емке Сейла Бенхабіб
2017 Канада Маргарет Етвуд[3] Єва Менассе
2018 Німеччина Аляйда Ассман і Ян Ассманн[4] Ганс Ульріх Гумбрехт
2019 Бразилія Себаштіан Сальгаду[5]
2020 Індія Амартія Сен[6] Бурґгарт Клауснер[7]
2021 Зімбабве Ціці Дангарембга[8] Аума Обама[9]
2022 Україна Сергій Жадан[10]
2023 Велика Британія Салман Рушді[11] Даніель Кельман
2024 Польща / США Енн Епплбом[12] Ірина Щербакова[en][13]
2025 Німеччина Карл Шлегель[14] Катерина Петровська

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Vorstand des Börsenvereins des Deutschen Buchhandels (6 листопада 2007). Stiftung Friedenspreis des deutschen Buchhandels – Das Statut. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 15 липня 2014.
  2. «Mit Jaron Lanier zeichnet der deutsche Buchhandel ironischerweise einen Computerentwickler aus, der Zeit seines Lebens versucht hat, Computer und digitale Medien von der Dominanz der geschriebenen Sprache zu befreien» — "В особі Джарона Ланьє німецькі книгарі, за іронією долі, відзначили розробника комп'ютерів, який все своє життя намагався звільнити комп'ютер та цифрові технології від домінування письмової мови
  3. Friedenspreis des Deutschen Buchhandels an Margaret Atwood, abgerufen am 14. Juni 2017
  4. Friedenspreis des Buchhandels für Ehepaar Assmann [Архівовано 2019-09-04 у Wayback Machine.], abgerufen am 12. Juni 2018
  5. Der Preisträger 2019 [Архівовано 2019-07-05 у Wayback Machine.], boersenverein.de
  6. Friedenspreis 2020, friedenspreis-des-deutschen-buchhandels.de, abgerufen am 17. Juni 2020.
  7. Klaußner verlas die Laudatio von Bundespräsident Frank-Walter Steinmeier, der wegen einer freiwilligen Corona-Quarantäne nicht anwesend war (Börsenblatt)
  8. Tsitsi Dangarembga erhält Friedenspreis des Deutschen Buchhandels, am 21. Juni 2021.
  9. Porter Anderson: Auma Obama To Give the German Book Trade Peace Prize Lecture, publishingperspectives.com, veröffentlicht und abgerufen am 30. August 2021.
  10. Friedenspreis 2022: Serhij Zhadan. In: friedenspreis-des-deutschen-buchhandels.de.
  11. Салману Рушді вручили Премію миру німецьких книгарів – DW – 22.10.2023. dw.com (укр.). Процитовано 23 жовтня 2023.
  12. Germany, hessenschau de, Frankfurt (25 червня 2024). Friedenspreis 2024 geht an Anne Applebaum. hessenschau.de (Deutsch) . Процитовано 13 листопада 2025.
  13. Anne Applebaum - Friedenspreis des Deutschen Buchhandels. www.friedenspreis-des-deutschen-buchhandels.de. Процитовано 13 листопада 2025.
  14. Germany, hessenschau de, Frankfurt (19 жовтня 2025). Frankfurter Paulskirche: Historiker Schlögel wird mit Friedenspreis Buchhandels geehrt. hessenschau.de (Deutsch) . Процитовано 13 листопада 2025.

Література

[ред. | ред. код]
  • Der Börsenverein des Deutschen Buchhandels 1825—2000. Ein geschichtlicher Aufriss. Hrsg. im Auftrage der Historischen Kommission von Stephan Füssel, Georg Jäger und Hermann Staub in Verbindung mit Monika Estermann. Buchhändler-Vereinigung, Frankfurt am Main 2000.

Посилання

[ред. | ред. код]