Перейти до вмісту

Преображенський Євген Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Преображенський Євген Олексійович
Народився15 лютого 1886(1886-02-15)
місто Болхов Орловської губернії, тепер Орловської області, Російська Федерація
Помер13 липня 1937(1937-07-13) (51 рік)
Москва, СРСР
ПохованняНове Донське кладовище
ГромадянствоРосія Росія, СРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьекономіст, політик, соціолог
Знання мовросійська
ЧленствоЦК КПРС
ПартіяВКП(б)

Євген Олексійович Преображенський (3 лютого 1886(18860203), місто Болхов Орловської губернії, тепер Орловської області, Російська Федерація — розстріляний 13 липня 1937, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський партійний діяч, секретар ЦК РКП(б), економіст і соціолог, автор книги «Нова економіка». Член ВЦВК і ЦВК СРСР. Кандидат у члени ЦК РСДРП(б) у 1917—1918 роках. Член ЦК РКП(б) у 1920—1921 роках. Член Контрольної комісії РКП(б) у 1920—1921 роках. Член Організаційного бюро і секретар ЦК РКП(б) з 5 квітня 1920 по 16 березня 1921 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині протоієрея Олексія Олександровича Преображенського, священника Болховської церкви.

Навчався в церковнопарафіяльній школі, потім, в 1895—1897 роках — в Болховському міському училище, з 1897 року — в Орловській класичній чоловічій гімназії, яку закінчив в 1905 році.

Член РСДРП(б) з жовтня 1903 року.

З осені 1903 по лютий 1904 року був членом соціал-демократичної трійки в Орловській класичній чоловічій гімназії, вів соціал-демократичну пропаганду серед учнів різних навчальних закладів Орла, зберігав нелегальну літературу. З весни 1904 року вів соціал-демократичну пропаганду серед робітників Хрущовського механічного заводу та робітників Мальцевського заводського округу в селі Дятьково Брянського повіту Орловської губернії. У жовтні 1905 року кооптований в члени Орловського комітету РСДРП. З жовтня по листопаді 1905 року вів партійну роботу на одному із Брянських заводів.

У 1905 році навчався на юоридичному факультеті Московського університету, навчання покинув. З листопада по грудень 1905 року — відповідальний пропагандист Пресненського районного комітету РСДРП в Москві; брав участь в Грудневому збройному повстанні 1905 року в Москві.

У грудні 1905 — березні 1906 року — член Пермського комітету РСДРП. 18 березня 1906 року заарештований в Пермі, п'ять місяців перебував у в'язниці. У серпні 1906 року звільнений за браком доказів під нагляд поліції.

У серпня 1906 року Преображенський знову обраний членом Пермського комітету РСДРП, вів партійну роботу в Єкатеринбурзі, Челябінську та Уфі. Того ж серпня 1906 року відряджений в Санкт-Петербург з метою закупівлі автоматичних пістолетів для бойової дружини Пермського комітету РСДРП. Під час поїздки заарештований на Казанському вокзалі в Москві, відправлений до Пермської в'язниці. Під час слідства утримувався під вартою в Пермській в'язниці, Миколаївському виправному арештантському відділенні цивільного відомства (близько 8 місяців) і в Казанській в'язниці. У 1907 році кримінальний департамент Казанської судової палати звільнив Преображенського з-під варти за браком доказів.

У квітні 1907 — квітні 1908 року — член Уральського обласного комітету РСДРП, вів партійну роботу на Південному Уралі, переважно в містах Уфі і Златоусті та на Сімських заводах; був обраний делегатом від Уральського обласного комітету РСДРП на III конференцію Російської соціал-демократичної робітничої партії (1907), де познайомився з Леніним. У березні 1908 року заарештований на нелегальній Челябінській міській конференції, але тієї ж ночі втік із поліцейської дільниці.

Наприкінці квітня 1908 року заарештований на вулиці в Уфі поліцейськими агентами і в 1908—1909 роках перебував під вартою в Уфимській, Челябінській та Пермській в'язницях. У вересні 1909 року засуджений до заслання на поселення в село Воробйово Кіренського повіту Іркутської губернії. У грудні 1911 року із заслання втік.

З січня по серпень 1912 року — співробітник легальної марксистської газети «Обская жизнь» в місті Новомиколаївську (нині Новосибірськ) Томської губернії і член Новомиколаївського комітету РСДРП. У серпні 1912 року знову заарештований і до липня 1914 року сидів у в'язницях Єкатеринбурга та Новомиколаївська. У липні 1914 року повернений на заслання до Кіренського повіту Іркутської губернії. У 1915 році царська влада дозволили Преображенському переїхати з місця заслання в місто Іркутськ. У 1915—1917 роках вів партійну роботу в Іркутську і Читі, був членом Іркутського комітету РСДРП.

З середини березня по квітень 1917 року — товариш (заступник) голови Читинської ради робітничих і солдатських депутатів та члена президії Комітету громадських організацій Чити. Був делегатом I-го Східно-Сибірського з'їзду рад робітничих, солдатських і селянських депутатів (7—13 квітня 1917 року), членом президії з'їзду. У квітні 1917 року обраний делегатом на I Всеросійський з'їзд рад робітничих і солдатських депутатів і виїхав до Петрограда. По дорозі на I Всеросійський з'їзд рад, у травні — червні 1917 року зупинився в місті Златоусті, де вів партійну роботу, був членом Златоустівського комітету РСДРП. З 16 червня по 7 липня 1917 року брав участь як делегат в роботі I Всеросійського з'їзду Рад робітничих і солдатських депутатів.

У червні — липні 1917 року — член Златоустівського комітету РСДРП(б) на Уралі. З 18 липня 1917 по 5 (18) січня 1918 року — член Уральського обласного комітету РСДРП(б). У жовтні 1917 року брав участь у встановленні радянської влади в Златоусті і Златоустівському гірничому окрузі.

З 5 (18) січня по 29 квітня 1918 року — кандидат у члени Уральського обласного комітету РКП(б) і член редакційної колегії газети «Уральский рабочий». З 29 квітня 1918 по 16 січня 1919 року — член Уральського обласного комітету РКП(б), з травня 1918 по 16 січня 1919 року — голова Президії Уральського обласного комітету РКП(б).

Одночасно, з липня по серпень 1918 року займався організацією радянських військ у районі Курська. З грудня 1918 по січень 1919 року — член Пермського губернського революційного комітету.

З січня по жовтень 1919 року — член редакційної колегії газети «Правда» в Москві та уповноважений ВЦВК по Орловській губернії. З жовтня по грудень 1919 року — співробітник апарату Сибірського бюро ЦК РКП(б).

З січня по березень 1920 року — голова Уфимського губернського комітету РКП(б).

5 квітня 1920 — 16 березня 1921 року — секретар ЦК РКП(б). Одночасно, з 20 квітня по 25 червня 1920 року — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу ЦК РКП(б). З червня по липень 1920 року — завідувач Об'єднаного державного видавництва РРФСР. З листопада 1920 по березень 1921 року — заступник голови Головполітпросвіти Народного комісаріату освіти РРФСР.

У 1921—1924 роках — голова Фінансового комітету ЦК РКП(б) та Ради народних комісарів РРФСР. Одночасно, у березні 1921 — серпні 1923 року — член колегії Народного комісаріату фінансів РРФСР.

З березня 1921 по січень 1927 року — член редакційної колегії газети «Правда». З березня по травень 1921 року — член колегії Головполітпросвіти Народного комісаріату освіти РРФСР. З квітня 1921 по січень 1922 року — голова Головного управління профтехнічних шкіл та вищих навчальних закладів Народного комісаріату освіти РРФСР.

З 14 вересня 1921 по 6 березня 1922 року — завідувач відділу журналу «Комуністичний Інтернаціонал». З січня 1922 по серпень 1927 року — член президії Комуністичної академії. У 1923 році — член Аграрної комісії виконавчого комітету Комуністичного Інтернаціоналу.

З серпня 1923 по січень 1926 року — член колегії Народного комісаріату фінансів СРСР.

У червні 1924 — березні 1927 року — член та заступник голови Головного концесійного комітету при РНК СРСР, одночасно У 1926—1928 роках — член Головної редакції 1-го видання Великої радянської енциклопедії.

З 1923 року Євген Преображенський належав до «лівої опозиції» в партії, був одним з ініціаторів і авторів «Заяви 46-ти». У серпні 1927 року висланий з Москви в казахське місто Уральськ, де з серпня 1927 по грудень 1928 року працював консультантом Уральського губернського планового комітету.

13 жовтня 1927 року був виключений з партії «за організацію нелегальної антипартійної друкарні», 28 листопада 1927 року виключений з Товариства старих більшовиків. У грудні 1928 — липні 1929 року працював головою промислової секції Державного планового комітету Татарської АРСР.

У липні 1929 року разом з Радеком і Смілгою направив до ЦК ВКП(б) лист, в якому заявив про ідейний та організаційний розрив з опозицією і в січні 1930 року був поновлений в партії.

У серпні 1929 — березні 1930 року — заступник голови Нижньогородського крайового планового комітету.

У квітні 1930 — квітні 1931 року — голова делегації експертів Народного комісаріату закордонних справ СРСР у Лондоні (Велика Британія). З квітня 1931 по січень 1932 року — експерт Народного комісаріату закордонних справ СРСР.

У січні 1932 — березні 1933 року — член колегії Народного комісаріату легкої промисловості СРСР.

У січні 1933 року знову виключений з ВКП(б), заарештований і притягнутий як обвинувачений у справі так званої «контрреволюційної троцькістської групи І. Смирнова, В. Тер-Ваганяна, Є. Преображенського та інших». 16 січня 1933 року постановою Особливої ​​наради при Колегії ОДПУ при РНК СРСР Преображенський був засуджений до заслання в Казахстан строком на 3 роки. З березня по серпень 1933 року працював консультантом Семипалатинського обласного планового комітету. У грудні 1933 року відновлений в членах партії.

У вересні 1933 — грудні 1936 року — заступник начальника центрального планово-фінансового відділу Народного комісаріату зернових і тваринницьких радгоспів СРСР.

20 грудня 1936 (або 2 січня 1937) року заарештований органами НКВС. 5 лютого 1937 року знову виключений з ВКП(б). Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 13 липня 1937 року до страти, розстріляний того ж дня. Похований на Донському цвинтарі Москви.

22 грудня 1988 року посмертно реабілітований, 16 травня 1990 року поновлений в партії.

Твори

[ред. | ред. код]
  • Анархізм і комунізм, М.-Петроград, 1916;
  • Про селянські комуни. (Розмова комуніста-більшовика з селянином), М.-Пг., 1918;
  • Чи потрібна хлібна монополія?, М., 1918;
  • З ким йти селянській бідноті?, Смоленськ, 1918;
  • Селянська Росія і соціалізм, Пг., 1918;
  • Азбука комунізму, М., 1919 (спільно з Миколою Бухаріним);
  • Триріччя Жовтневої революції, М., 1920;
  • Про мораль і класових нормах, М.-Пг., 1923;
  • Нова економіка (теорія і практика): 1922—1928 рр., Т. I—II, М., видавництво Головархіву Москви, 2008;
  • Гроші і світовий капіталізм (дослідження, науково-популярні роботи): 1921—1931 рр., М., Видавництво Головного архівного управління міста Москви, 2011.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]