Препозит священної спочивальні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Препозит священної опочивальні (praepositus sacri cubiculi), «начальник священної спальні», «обер-камергер» — у пізній Римській імперії та ранній Візантії чиновник, який завідував особистими покоями імператора, як правило, євнух. Йому підпорядковувався прімікерій священної опочивальні (primicerius sacri cubiculi), що безпосередньо керував євнухами (cubicularii- постільничий) та іншими слугами, обслуговуючими імператора, castrensis (економ палацу), коміт священних одеж (comes sacrae vestis) та інші придворні служителі.

Опис посади[ред. | ред. код]

У Західній Римській імперії посада препозита і штат придворних євнухів зберігалися до самого кінця її існування (у Римі знайдено надгробок постільничого Антемія, який помер в 471 році); при дворі остроготського короля Теодоріха Великого також був Препозит священної опочивальні з готським ім'ям Трівімі. У Східній Римської імперії в VI столітті замість «Препозит священної опочивальні» почав вживатися титул «Препозит священного палацу» (praepositus sacri palatii) [1], потім - просто «препозит». Структура палацової адміністрації змінювалася, але Препозит священної опочивальні незмінно зберігав величезний вплив на імператора і брав участь не тільки в придворних справах, а й у політиці імперії, в церковних справах, іноді навіть командував військами.

Препозит міг виконувати свою посаду досить довго (наприклад, Євсевій - з 337 по 361 рік), іноді - довічно. Препозитів підозрювали у політичних вбивствах чи вони насправді їх здійснювали: Євсевій, Препозит при Констанції II нібито намагався чинити замах на життя його двоюрідного брата Юліана; Хрісафій намагався організувати вбивство Аттіли; за наказом імператора Гонорія Препозит Теренцій і прімікерій Арсак стратили Євхерія - сина Стилихона, який потрапив у немилість. У суспільстві препозит, як і інші придворні євнухи, як правило, не користувався популярністю, і багато з них були притягнуті до відповідальності і страчені. Євсевій був після смерті Констанція II страчений Юліаном Відступником; після смерті Федосія II загинув Хрісафій, Євтропій , якого імператор Аркадій зробив консулом, був страчений в тому ж році.

Препозит мав титул vir illustris (блискучий чоловік). В 422 році діючі і вийшли у відставку препозити були прирівняні за своїм привілеям до префектів преторія (або префектів Риму і Константинополя) [2]. У відставці вони зазвичай вели мирне життя, придбавши будинок у Римі чи Константинополі і заміський маєток (як, наприклад, Препозит імператора Юліана - Евтерій, про якого з повагою відгукувався Амміан Марцеллін) [3].

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Dunlap JEThe Office of the grand Chamberlain in the Later Roman and Byzantine Empires / /Boak ER, Dunlap JETwo Studies in Later Roman and Byzantine Administration. New York - London, 1924, p. 165-324.
  • PLRE, Vol. II. p. 1263 ff.
  • Ringrose K.M. The Perfect Servant: Eunuchs and the Social Construction of Gender in Byzantium. Chicago: University of Chicago Press, 2003

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Титул «препозита священного палацу» носив Нарсес і один з його наступників , Смарагд, як свідчать кілька написів VI ст., виявлених в Італії.
  2. Codex Just . XII.5.1.
  3. Імператор Анастасій дозволив відставним препозитам носити офіційну сукню при поїздках у свої маєтки: «це виконає їх бажання і нікого не образить» (Codex Just . XII.5.5.)

Посилання[ред. | ред. код]