Префектура Вакаяма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Префектура Вакаяма
Flag of Wakayama Prefecture.svg
 Прапор
Map of Japan with highlight on 30 Wakayama prefecture.svg
Префектура на карті Японії
Країна Японія Японія
Регіон Кінкі
Центр Вакаяма
Код 30000-4
ISO JP-30
Площа 4726,29 км²[1]
Населення 994 777 осіб
(Станом на 1 серпня 2011)
Густота 210 осіб/км²
Зв'язок Офіційна сторінка
проект

Префекту́ра Вакая́ма (яп. 和歌山県, わかやまけん, МФА[wakajama keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Кінкі. Розташована в центральній частині острова Хоншю, на узбережжі Тихого океану. Адміністративний центр префектури — Вакаяма. Межує з префектурами Осака, Міє, Нара, а також Хьоґо й Токушіма по морю. Заснована 1871 року на основі більшої частини провінції Кії. Площа становить 4726,29 км². Станом на 1 серпня 2011 року в префектурі мешкало 994 777 осіб. Густота населення складала 210 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство, рибальство], металургійна та нафтопереробна промисловість. На території префектури розташовані стародавніми буддистськими і шінтоїстськими святинями гір Кумано і Коя, які 2004 року були внесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Географія[ред. | ред. код]

Півострів Норосі на березі Тихого океану (Натікацуура, Вакаяма)

Префектура Вакаяма розташована на південному заході півострова Кії, найбільшого півострова Японії. З півночі, по гірському хребту Ідзумі, вона межує з префектурою Осакою, на сході — з префектурою Нара, а на південному сході — з префектурою Міє. Захід і південь Вакаями омивають води Кіїського каналу і Тихого океану.

Площа префектури Вакаяма — &&&&&&&&01013498.&&&&001 013 498 км². За цим показником вона займає 30-е місце серед інших префектур Японії.

Рельєф Вакаями переважно гористий. Більшість гір належать до Кіїського хребта. Вони мають середню висоту до 1000 м і дуже круті схили. Найвищою горою префектури є гора Ґомандан, що знаходиться на кордоні з префектурою Нара і має висоту 1382 м над рівнем моря.

У басейнах річок існують численні але невеликі за розмірами долини і рівнини. Найдовшими річками Вакаями є Кумано (183 км), Кінокава (136 км) та Хідака (127 км)

Морські берега префектури сильно порізані, усіяні малими затоками, бухтами і лагунами. Тепла океанська течія Курошіо забезпечує багатство риби у прибережних водах.

Клімат Вакаями — вологий субтропічний. Середня температура становить 16,1 °C. Літо і зима теплі, зміна пір року не виражена чітко. Північні райони префекутри належать до кліматичної зони Внутрішнього Японського моря, де випадає мало опадів, а південні райони, які перебувають під впливом Курошіо і входять до тихоокеанської зони, страждають від великої кількість опадів. Середньорічна кількість опадів перевищує 2000 мм на рік. Висока вологість Вакаями забезпечує високу життєдайність рослин.[2]

Історія[ред. | ред. код]

Велика пагода монастиря Неґородзі (Національний скарб Японії).

У стародавніх японських хроніках 8 століття «Кодзікі» та «Ніхон сьокі» територія сучасної Вакаями згадується як провінція Кії. З нею були пов'язані легенди про східний похід першого японського монарха, Імператора Дзімму, та синтоїстські міфи про святині південного регіону Кумано.

Археологічні знахідки, а також наявність курганів 57 століть, свідчать, що починаючи з цього часу територія Вакаями увійшла до орбіти молодої японської держави Ямато.

Провінція Кії вважалася японськими правителями священною, тому на рубежі 1 тисячоліття зусиллями влади вона була перетворена на один найбільших релігійних центрів в країні. У 816 році Імператор Саґа дарував гору Коя буддистському ченцю Кукаю, який заснував на ній монастир Конґобудзі, цитадель Сінґон-буддизму в Японії, а 1000 року Імператор Ітідзьо заклав основу монастиря Тьоходзі, майбутньої усипальниці кіїїських володарів роду Токуґава. У 1011 століттях серед імператорських родичів і столичної знаті стало популярним відвідування синтоїстських святилищ регіону Кумано. В 1130 році на півночі Кії було закладено монастир Неґородзі, що впродовж століть славився своїми арміями озброєних ченців.

Землі Вакаями були стратегічно важливим регіоном, зв'язковою ланкою між столицею Кіото і островом Шікоку. Проте у середньовіччі потужного світського володаря вони так і не дали. Протягом тривалого часу контроль над Вакаямою знаходився у руках дрібної місцевої знаті та релігійних лідерів — самураїв з району Сайка, ченців з монастиря Неґородзі, та піратів так званого «священного флоту» з регіону Кумано. Наприкінці 16 століття ці групи налагодили власне виробництво вогнепальної зброї і були знані по всій країні як найкращі стрільці з рушниць і гармат.

У 1585 році об'єднувач Японії Тойотомі Хідейосі підкорив землі провінції Кії і у північній частині заклав замок і місто Вакаяма. Після утворення Едоського сьоґунату вони були надані роду Асано як удільна держава Вакаяма-хан, який у 1619 році перейшов до роду кіїських Токуґава, сьоґунівських родичів. Цей рід дав країні 8-го сьоґуна Токуґаву Йосімуне, талановитого реформатора, який спромігся вивести японську економіку з кризи на посатку 18 століття.

Після реставрації прямого імператорського правління 1868 року і проведення адміністративної реформи, 29 серпня 1871 року на території Вакаяма-хану було створено префектуру Вакаяма з центром у однойменному місті. Протягом 19 — 20 століть вона залишалася одним з основних релігійних осередків Японії.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Культура[ред. | ред. код]

На території префектури Вакаяма знаходиться багато стародавніх синтоїстьких святилищ і буддистських монастирів. У липні 2004 року, разом із старожитностями сусідніх префектур Міє та Нара, вони були зараховані до Світової спадщини ЮНЕСКО, отримавши назву пам'ятного комплексу «Святі місця та паломницькі шляхи гірського хребта Кії».

З доісторичних часів гори цього хребта вважалися місцем проживання синтоїстських богів і духів, а 6 — 9 століттях, з поширенням і Японії буддизму, перетворилися на центри нової віри. У середньовіччі були прокладені паломницькі шляхи до найбільших релігійних центрів Кіїського хребта — трьох синтоїстьких святинь, «трьох священних гір Кумано» (熊野三山), і монастирської гори Коя (高野山), цитаделі буддистської секти Сінґон.


Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Префектура Вакаяма