Балтійські країни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Прибалтика)
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Балтія» перенаправляє сюди; див. також Балтійське море.
Балтійські країни на карті

Балтійські країни — країни, що омиваються Балтійським морем. Найчастіше під Балтією розуміють Латвію, Литву і Естонію. З географічного погляду до Балтії іноді також зараховують Калінінградську область Російської Федерації. Інший російськоцентричний термін — Прибалтика (рос. Прибалтика), що вживався в радянській історіографій і поступово вийшов з ужитку у Балтійських країнах.

Етимологія та історія терміна[ред.ред. код]

Слово «Прибалтика» (тобто при Балтиці, порівн.: Приамур'я, Прикаспій тощо) є похідним від гідроніму Балтика в значенні Балтійське море (англ. Baltic Sea). Назва і моря, і балтійських мов, і племен балтів — одного кореня. Його називали лат. Mare Balticum на латині — «міжнародною мовою» середньовічної Європи. Але в російську мову це слово прийшло порівняно недавно, причому «Балтійському морю» і «Прибалтиці» в ній передувало ще одне ім'я, яке було в обігу майже 200 років — Остзейське море.

Німецькі народи, що заселили Західну і Північну Європу, за ознакою відносного розташування називали море Східним: нім. Ostsee, дан. Østersøen, нід. Oostzee, швед. Östersjön. Східні слов'яни ж за часів Рюрика звали це море варязьким, за ім'ям посередників, що «монополізували» вихід до його берегів і торгівлю на ньому. Пізніше варяги «персоніфікували» у російській історії як свеї, і море стали називати Свейським[1][2].

При Петрі I в Прибалтиці утвердилася Росія, і Швеція перестала бути господинею всього узбережжя. Море вже не було для росіян чужим, тільки Варязьким або Свейським, але разом з тим, географічно воно не було «Східним» (Ostsee). У підсумку ім'я, взяте з «німецьких» карт, не переклали, а транслітерували. Похідні від «остзейський» — остзейське право, остзейське дворянство тощо — поповнили ряд іншомовних запозичень, модних у петрівську епоху. Загальним ім'ям новостворених у 1713 році в Прибалтиці губерній Російської імперії Ризької та Ревельської (з 1796 — Курляндської, Ліфляндської та Естляндської) було «остзейські губернії»[3].

Німецькими остзейські губернії були до середини XIX століття не тільки за іменем, а й за мовою. Німецька мова з орденських часів стала тут державною. Після Реформації нею стали користуватись на богослужіннях, вести ділові справи, її викладали в усіх школах тощо. Та з 1841 року почалось «рознімечування» Прибалтики. Відбувається ренесанс балтійських мов, національної прози, поезії і водночас ширше застосування російської мови, а в 1884 році Олександр III повернув заснованому псковичами Дерпту ім'я Юр'єв. Тоді ж «переклали на російську» і море, і загальне ім'я губерній: Прибалтійські губернії або ж узагальнено Прибалтійський край[4]

У літературі й публіцистиці до 1917 р. поряд з «остзейський/прибалтійський» до регіону застосовувалося і ще одне збірне поняття — Інфлянти. Так у Польщі споконвіку називали територіальні утворення Прибалтики, що колись були під однією польсько-литовської короною. Це положення, втрачене Польщею у своїх війнах XVI століття зі Швецією, було відновлено, коли Царство Польське увійшло до складу Росії; його кордони з Інфлянтами, відповідно, зникли, і вони знову опинилися в єдиному геополітичному просторі. Крім остзейського краю, поняття Інфлянтів також стосувалося Віленської та Ковенської, а також частини Вітебської губернії. В силу історичних причин (населення — литовці, поляки, а також білоруси, росіяни та євреї) ні остзейське право, ні німецькомовне лютеранство до цих місць не дійшли, і ці губернії жили за загальними для центральної Росії законами і традиціями.

У контексті районування Союзу РСР отримав широке застосування збережений з дореволюційних часів прикметник «прибалтійський»: Прибалтійський економічний район, Прибалтійський військовий округ, Прибалтійська залізниця. В адміністративно-територіальному поділі Прибалтика включала території Литовської РСР, Латвійської РСР та Естонської РСР, а також Калінінградської області РРФСР.

У 1990-х роках у російську мову прийшов термін «Балтія». Це слово народилося в ЗМІ, що виходять російською мовою в Латвії. За межами латиської мови термін Baltija не витіснив ні Baltimaad/Balti riigid (країни/держави Балтики) в естонській, ні Pabaltijys (прибалтійський) в литовській. У Європейському Співтоваристві поняття Baltija сприймається як місцевий синонім «Baltic(s)» у сенсі «регіон Балтійського моря». У міжнародних документах «країни Балтії» — вся сукупність країн балтійського узбережжя. Приклад: пол. Euroregion Bałtyk, латис. Euroregion Baltija — єврорегіон «Балтика» у складі: Росія, Польща, Латвія, Швеція, Данія, Литва[5].

Зведені дані за окремими країнами і територіями[ред.ред. код]

Держава Площа (км²) Населення (2006)
Flag of Lithuania.svg Литва 65 200 3 585 906
Flag of Latvia.svg Латвія 64 589 2 290 237
Flag of Estonia.svg Естонія 45 226 1 327 000
Flag of Russia.svg Росія1) 15 100 937 900

1) Flag of Kaliningrad Oblast.svg Калінінградська область

Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Посилання[ред.ред. код]

Балтійські проблеми // Український тиждень, № 7 (172), 18.02.2011 (за матеріалами STRATFOR)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кульчинська М. Балтійське море.
  2. Балтійське море // Загальний словник.
  3. Військово-статистичний огляд Російської Імперії. Том 7. Остзейські губернії. Ч. I. Курляндська губернія. — СПб.: 1848; Ч. II. Ліфляндська губернія. — СПб.: 1853; Ч. III. Естляндська губернія. — СПб.: 1852
  4. СР: Збірник матеріалів з історії Прибалтійського краю. — Рига, 1894.; Форст. Балтійське питання. — СПб, 1894.; Чешіхіна Є. В. Коротка історія Прибалтійського краю. — 2-е вид.. — Рига, 1894.
  5. Facts and figures about Euroregion Baltic