Прибережне (Бердичівський район)
| село Прибережне | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Бердичівський район |
| Громада | Ружинська селищна громада |
| Основні дані | |
| Колишня назва | Пустохи |
| Населення | 544 |
| Площа | 1,633 км² |
| Густота населення | 333,13 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13636 |
| Телефонний код | +380 4138 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°41′51″ пн. ш. 29°10′04″ сх. д. / 49.69750° пн. ш. 29.16778° сх. д.Координати: 49°41′51″ пн. ш. 29°10′04″ сх. д. / 49.69750° пн. ш. 29.16778° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
216 м |
| Водойми | річка Роставиця |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 13645, Житомирська обл., Ружинський р-н, с. Прибережне, вул. Набережна, 2 |
| Карта | |
  Прибережне | |
 Прибережне | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Прибере́жне (в минулому — Пустóха[1]) — село в Україні, у Ружинській селищній громаді Бердичівського району Житомирської області. Населення становить 544 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Селом протікає річка Роставиця.
Історія[ред. | ред. код]
Територія села була заселена ще чотири тисячі років тому. Найбільш широко визначено залишки черняхівської культури. Археолог В. К. Гончаров під час своєї розвідки вздовж річки Роставиці зафіксував їх аж 15, в тому числі і в Прибережному.[2]
В період розселення східнослов'янських племен, на території Ружинщини проживали племена уличів. 885 році князь київський Олег розпочав війну проти уличів. Тільки в 937—940 рр. воєвода князя Ігоря Свенельд зумів підкорити їх. Але племена вирішили не підкоритися київській владі і полиши ці землі, які протягом наступних 80 років населяли печеніги.[2]
1036 року Ярослав Мудрий повторно приєднує ці землі до Київської Русі та розпочинає будівництво фортець для укріплення південних кордонів київської держави.
У другій половині XVI століття набіги кримських татар зменшились, що дало змогу знову заселяти спустошені землі. Багато волинських князів почали скуповувати такі землі і заохочувати людей до переселень. Так князь Юхим Богушович Корецький приваблює селян з густозаселених регіонів переселятися у його нові володіння, обіцяючи протягом 20 років не обкладати повинностями. Прибульці нерідко осаджувалися на місці спустошених в минулому поселеннях. Так виникло на місці колишнього села Собольки село Пустоха, нині Прибережне (за твердженням Л. С. Ленчевського).[2]
В ХІХ ст. землевласниками в селі були Йозеф Кнотте (пол. Jozef Knotte) (1861—1942), Адольф Кнотте (пол. Adolf Knotte) (1824—1887), Адольф Кнотте (пол. Adolf Knotte) (1797—1881)[3].
Тадеуш Епштейн згадує, що до садиби Кнотте близько 1875 року була перевезена велика бібліотека Ганських з маєтку у Верхівні, а також колекція картин, ймовірно теж з Верхівні. Подальша їх доля невідома, картини, можливо, були розпродані, оскільки того ж року за сприяння Абрамовича проводилась їх оцінка[3].
24 травня 2011 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет завершив освячення храму побудованого на честь святих рівноапп. Кирила і Мефодія вчителів Слов'янських та провів Божественну літургію[4][5].
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 597 осіб, з яких 242 чоловіки та 355 жінок.[6]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 540 осіб.[7]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,53 % |
| російська | 1,29 % |
Особистості[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Володимир Сергійчук (*1950) — український історик.
- Микола Ярмолюк (*1932) — український письменник, журналіст.
- Ярмолюк Сергій Миколайович (* 1957) — український науковець-біоорганік, професор, доктор хімічних наук.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф.
- ↑ а б в Махорін, Генадій (2000). Історія Ружинщини (українською) . Житомир: Волинь. с. 162. ISBN 966-7390-60-8.
- ↑ а б ➤ Прибережне. Садиба Йозеф Кнотте. Цікаві місця • Пам'ятки • Що подивитись у Прибережне. Садиба Йозеф Кнотте.?. Україна Інкогніта (укр.). Процитовано 28 жовтня 2022.
- ↑ [1] [Архівовано 2016-09-11 у Wayback Machine.], 24 травня 2011 року Православна Церква вшановує пам'ять сщмч. Мокія (бл. 295), рівноапп. Кирила (869) та Мефодія (885).
- ↑ [2], Цей храм відродився з руїн завдяки старанням професора Київського Національного університету ім. Тараса Григоровича Шевченка Володимира Івановича Сергійчука та його родини
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||||||
