Приборкання норовистого

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Приборкання норовистого M:
(італ. Il Bisbetico Domato)
Приборкання норовливого.jpg
Жанр комедія
Режисер Франко Кастеллано
Джузеппе Мочча
Продюсер Маріо і Вітторіо Чеккі Горі
Сценарист Франко Кастеллано
Джузеппе Мочча
У головних
ролях
Адріано Челентано
Орнелла Муті
Піпо Сантонастазо
Едіт Пітерс
Оператор Альфіо Контіні
Композитор Детто Маріано
Кінокомпанія Capital Films
Тривалість 102 хв.
Мова італійська мова
Країна Італія Італія
Рік 1980
IMDb ID 0080439
Адріано Челентано грає у баскетбол, кадр з фільму

«Прибо́ркання норови́стого» (італ. «Il Bisbetico Domato») — італійська комедія. Фільм випущений 20 грудня 1980 року творчим дуетом Кастеллано і Піполо з Адріано Челентано і Орнеллою Муті в головних ролях.

Сюжет[ред.ред. код]

Дія фільму відбувається в італійському селі Ровіньяно (назва вигадана), недалеко від міста Вогера.

Сорокарічний фермер Елія (Адріано Челентано), переконаний холостяк і грубіян, відрізняється принципово неприязним відношенням до панночок. Однак це ніяк не заважає йому щиро любити все живе: Елія спілкується з тваринами, влаштовує полювання на мисливців, дуже нервує, коли телиться одна з його корів.

Одного разу в дощову ніч йому доводиться проти волі поселити у себе вдома молоду красуню Лізу Сільвестрі (Орнелла Муті) — її авто зламалося, коли вона проїздила селищем, де живе Елія. Складний характер фермера дивним чином привертає витончену і розпещену городянку: заінтригована відлюдним господарем будинку, вона починає боротьбу з комплексами і страхами запеклого буркотуна. Спочатку Елія ніяк не реагує на неї. Але пройшовши через багато випробувань, Лізі вдається нарешті приборкати Елію. Усе закінчується хепі-ендом — Елія закохується в Лізу і вони одружуються.

Ліві лапки «Герой Челентано — лютий жінконенависник, що прославився у навколиці нестерпним характером. Красуня Ліза, яку грає Орнелла Муті, заінтригована характером цього чоловіка. Вона проникає до нього в будинок і, показавши, що теж володіє твердістю духу, незабаром завойовує його серце» — Георгій Богемський, „Феномен Челентано“, збірник щорічника «Екран» (1986)[1]
Оригінальний текст (рос.)

«Герой Челентано — яростный женоненавистник, прославившийся в округе невыносимым нравом. Красавица Лиза, которую играет Орнелла Мути, заинтригована характером этого мужчины. Она проникает к нему в дом и, показав, что тоже обладает твёрдостью духа, вскоре завоёвывает его сердце»

Праві лапки

У ролях[ред.ред. код]

Творці фільму[ред.ред. код]

  • Режисер — Франко Кастеллано, Джузеппе Моччіа;
  • Сценарій — Франко Кастеллано, Джузеппе Моччіа, Вільям Шекспір;
  • Продюсер — Маріо Чеккі Горі, Вітторіо Чеккі Горі;
  • ОператорАльфіо Контіні;
  • КомпозиторДетто Маріано;
  • Художник — Бруно Амальфітано, Уейн А. Фінкелман;
  • Монтаж — Антоніо Січільяно.

Музика[ред.ред. код]

Кінорецензії[ред.ред. код]

Ліві лапки «У 70-х-80-х роках Адріано Челентано з задоволенням приймає запрошення найкасовіших комедіографів Італії, колишніх сценаристів (до речі, працювали з Ельдаром Рязановим над „Італійцями в Росії“) Кастеллано і Піполо. Разом вони випустили близько десятка комедій, початок яким було покладено картиною „Мій Адольф, названий фюрером“. "Кіноперу" Кателлано і Піполо належить, зокрема, популярна комедія „Приборкання норовистого“, що стала найбільш прибутковою стрічкою 1980 року. Режисери дали тут власну (дуже далеку від шекспірівського оригіналу) трактування бродячого сюжету. Адріано Челентано поставав у випробуваному вигляді флегматично-грубуватого чоловіка, господаря процвітаючої ферми, закоренілого сорокарічного холостяка. Його-то, хоча і не відразу і приборкує кокетлива гостя (Орнелла Муті)... Не варто шукати в цій простенькій фабулі будь-яких соціальних, сатиричних мотивів, яких було чимало в класичній "комедії по-італійськи" часів П'єтро Джермі. Кастеллано і Піполо пропонують веселе видовище, в міру грубувате, в міру ексцентричне, за участю зірок, що відмінно відчувають комедійну стихію. Челентано демонструє тут свою неповторну міміку і котячу пластику рухів. Йому привільно і легко в умовно-трюковому світі, де мирно сусідять солоне слівце і парадоксальна, вивернута навиворіт життєва ситуація» — російський кінокритик Олександр Федоров[2]
Оригінальний текст (рос.)

«В 70-х-80-х годах Адриано Челентано с удовольствием принимает приглашения самых кассовых комедиографов Италии, бывших сценаристов (кстати, работавших с Эльдаром Рязановым над „Итальянцами в России“) Кастеллано и Пиполо. Вместе они выпустили около десятка комедий, начало которым было положено картиной „Мой Адольф, названный фюрером“. "Киноперу" Кателлано и Пиполо принадлежит, в частности, популярная комедия „Укрощение строптивого“, ставшая наиболее прибыльной лентой 1980 года. Режиссеры дали здесь собственную (весьма далекую от шекспировского оригинала) трактовку бродячего сюжета. Адриано Челентано представал в испытанном облике флегматично-грубоватого мужлана, хозяина процветающей фермы, закоренелого сорокалетнего холостяка. Его-то, хотя и не сразу и укрощает кокетливая гостья (Орнелла Мути)... Не стоит искать в этой простенькой фабуле каких-либо социальных, сатирических мотивов, коих было немало в классической "комедии по-итальянски" времен Пьетро Джерми. Кастеллано и Пиполо предлагают веселое зрелище, в меру грубоватое, в меру эксцентричное, с участием отлично чувствующих комедийную стихию звезд. Челентано демонстрирует здесь свою неподражаемую мимику и кошачью пластику движений. Ему привольно и легко в условно-трюковом мире, где мирно соседствуют соленое словцо и парадоксальная, вывернутая наизнанку житейская ситуация»

Праві лапки

Факти[ред.ред. код]

  • Творці картини комедіографи Кастеллано і Піполо писали сценарій спеціально для Челентано.[3]
  • Ім'я головного героя Елія відповідає імені біблійного пророка Іллі, сенс діянь якого перегукується з багатьма епізодами у фільмі. Так, наприклад, сцена, в якій Елія розмовляє з воронами, відповідає біблійній легенді про те, як пророк нагодував ворон.[4]
  • Назва картини перегукується з відомою комедією Вільяма Шекспіра «Приборкання норовливої», у якій норовливу й примхливу героїню картає чоловік.[4]
  • На початку фільму герой Челентано одягненний у форму професійної бейсбольної команди «Нью-Йорк Янкіз».
  • Фільм посів 11-е місце за відвідуваністю серед іноземних стрічок в радянському кінопрокаті, у СРСР картину подивилося 56 мільйонів глядачів.[4]
  • Фільм став найкасовішим в італійському кінопрокаті протягом сезону 1980/1981 років, зібравши близько 20 мільярдів лір.[5]
  • Фінальна пісня «Innamorata, Incavolata Vita», у виконанні Адріано Челентано, посідала 18 позицію в італійських чартах найкращих синглів протягом 16 тижнів, у 1980 році студія «Clan Celentano» випустила платівку з нею.[6]
  • Саундтрек до фільму «La pigiatura», що звучить в середині фільму, є кавер-версією відомої пісні гурту «Boney M.»«Brown girl in the ring».
  • Американська акторка і співачка Едіт Пітерс (зіграла економку Мамі) говорила голосом італійської акторки Флори Кароселло.
  • Під час зйомок фільму у Орнелли Муті був роман з Адріано Челентано.[7] В інтерв'ю російському телеканалу ТВЦ у 2011 році Муті підтвердила, що у неї був роман з Челентано словами: «У акторів це нормально — любов на час фільму...».[8]

Місця зйомок[ред.ред. код]

  • Сцена на автозаправці знята на перехресті автострад поблизу міста Арлуно. Автозаправка існує до сьогодні.
  • Сцена гри у баскетбол знята у спортзалі міста Канту. У зйомках сцени брала участь баскетбольна команда цього міста.
  • Сцена у ресторані знята у реально існуючому закладі «Ristorante da Pio» на річці Тічино, поблизу міста Сомма-Ломбардо.

Прем'єра[ред.ред. код]

Загальна кількість переглядів фільму у цих країнах — 56 000 000 чоловік.

Фільм у радянському прокаті[ред.ред. код]

Прем'єра фільму в СРСР відбулася у 1983 році. У картині були вирізані або значно скорочені деякі епізоди — зокрема, початкова сцена, сцена полювання на мисливців, сцена, де телилась корова Елії, бійка в ресторані між Лізою та її подругою, еротична сцена зваблення Елії з Лізою топлес, передостання сцена в будинку Елії після його весілля та інші. Вирізана, але потім повернута як дозволена, була і одна з фінальних сцен, в якій показана тремтяча люстра, коли поверхом вище Елія з Лізою усамітнилися після весілля. Ролі дублювали Рудольф Панков, Ольга Гаспарова, Георгій Віцин, Тамара Сьоміна, Едуард Ізотов й інші.

У Радянському Союзі Челентано розмовляв голосом Рудольфа Панкова. Озвучувати Челентано Панкову було не просто: італійська мова звучить швидше й тембр Челентано неповторний. Епізод, де Орнелла Муті впала зі сходів і Челентано почав сміятися, записували найдовше.

«І раптом на цьому місці в проекції щось трапилося, і це місце прослизає, вирізається. Думаю, Боже мій, ми працювали над цим заразливим сміхом», — згадував Рудольф Панков.[9]

Реліз на відео[ред.ред. код]

На початку 1980-х років в Італії фільм було випущено на VHS. В СРСР у 1985—1990 роках «Відеопрограма Держкіно СРСР» випустила радянську прокатну версію фільму. У 2000-их роках почала випускатися повна версія фільму на DVD. Фільм став однією з перших італійських кінокартин, випущених у форматі Blu-ray.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Феномен Челентано. celentano.ru. Георгій Богемський. 1986. Процитовано 4 листопада 2014.  (рос.)
  2. «УКРОЩЕНИЕ СТРОПТИВОГО» (1980). kino-teatr.ru. Процитовано 6 вересня 2017.  (рос.)
  3. Кинократия. «Укрощение строптивого» Кастеллано и Пипполо. diletant.media. Процитовано 2 листопада 2014.  (рос.)
  4. а б в Укрощение строптивого. kinopoisk.ru. Процитовано 2 листопада 2014.  (рос.)
  5. Адриано: его жизнь как рок музыка. celentano.ru (Бруно Періні). 1999. Процитовано 4 листопада 2014.  (рос.)
  6. I singoli più venduti del 1980/1981. hitparadeitalia.it. Процитовано 2 листопада 2014.  (італ.)
  7. Адриано Челентано и Клаудиа Мори. История любви. aif.ru. Наталія Григор'єва. 2014. Процитовано 21 жовтня 2014.  (рос.)
  8. Интервью с Орнеллой Мутина YouTube
  9. Настоящий итальянец Адриано Челентано принимает поздравления с юбилеем. 1tv.ru. Олександр Лякін. 6 січня 2013. Процитовано 22 жовтня 2014.  (рос.)

Посилання[ред.ред. код]