Прибудинкова територія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Прибудинко́ва терито́рія — це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.[1]

Зазвичай на прибудинковій території з фасадного боку розташовані підїздні шляхи до будинку, стихійні чи спеціальні автостоянки, дитячі площадки, а з тильної сторони зелені насадження чи присадибні ділянки. Розмір прибудинкової території переважно складається історично і залежить перш за все від щільності забудови. Численні конфлікти останніх років у великих містах, особливо в Києві пов'язані зі спробами забудови прибудинкових територій, що не лише створює незручності для жителів будинку, але й порушує їх право власності.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" № 417-VIII від 14.05.2015 року.[1]

Див. також[ред.ред. код]

Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
  1. Про особливості здійснення права власності у багатоквартир... | від 14.05.2015 № 417-VIII (Сторінка 1 з 2). zakon2.rada.gov.ua. Процитовано 2015-07-10.