Прибудинкова територія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Прибудинко́ва терито́рія — це встановлена за проектом розподілу територія житлового кварталу (мікрорайону) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов'язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд.

Прибудинкова територія встановлюється для будинку (будинків) і не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секцій квартир).

Прибудинкова територія (земельна ділянка) передається у власність або надаються в користування відповідними органами місцевого самоврядування об'єднанням власників будинків для обслуговування існуючого жилого будинку (будинків). Суб'єктами права власності (користування) на земельні ділянки прибудинкових територій виступають об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, допоміжних та нежитлових приміщень, у тому числі вбудовано-прибудованих, багатоквартирних жилих будинків.

Зазвичай на прибудинковій території з фасадного боку розташовані підїздні шляхи до будинку, стихійні чи спеціальні автостоянки, дитячі площадки, а з тильної сторони зелені насадження чи присадибні ділянки. Розмір прибудинкової території переважно складається історично і залежить перш за все від щільності забудови. Численні конфлікти останніх років у великих містах, особливо в Києві пов'язані зі спробами забудови прибудинкових територій, що не лише створює незручності для жителів будинку, але й порушує їх право власності.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 16.09.99 № 228 «Правила та порядок розподілу територій житлового кварталу (мікрорайону)».(втратив чинність)

Див. також[ред.ред. код]

Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.