Приватизація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Приватиза́ція — політика чи процес продажу або передачі державної чи суспільної власності (особливо націоналізованої промисловості) у руки приватних інвесторів. Приватизація сфери послуг включає державні контракти з приватними фірмами для забезпечення послуг, які раніше виконувалися громадськими установами.

Приватизація майна державних підприємств України — відчуження майна, що перебуває у державній і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Приватизація державного земельного фонду (приватизація землі) — передача громадянам України у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, будівництва житлового будинку і господарських будівель, садівництва, дачного і гаражного будівництва.

Вáучерна приватизáція — приватизація державного майна за широкої участі населення, наділеного ваучерами.

Приватизація державного, комунального майна шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом, або використання підроблених приватизаційних документів, а також сама приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, або приватизація неправомочною особою є злочином і передбачає відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України.

Основні етапи приватизації в Україні[ред.ред. код]

  • 1992 р. — початок приватизації
  • 1996 р. — завершення малої приватизації
  • 1998 р. — завершення масової приватизації
  • 2000 р. — прийняття Державної програми приватизації на 2000—2002 роки, спрямованої на здійснення приватизації у стратегічних галузях промисловості, у сфері природних монополій, інфраструктурних галузях, великих технологічних комплексах.
  • 2003—2004 — останні роки режиму Президента Л.Кучми, етап поспішного розпродажу державного майна пов'язаним з владою бізнес-групам, а також чиновникам («замовна» приватизація, неприватизаційні способи відчуження), початок кризи приватизаційного процесу.
  • 2005—2007 — перманентне посилення кризи приватизаційного процесу під впливом таких факторів:
    • Помаранчева революція зруйнувала механізми «замовної» приватизації та обмежила застосування неприватизаційних способів відчуження державного майна, але не запропонувала взамін нових механізмів, які могли б підтримати приватизаційний процес у країні;
    • Стійке негативне сприйняття приватизації у суспільстві, що за умов поглиблення впливу суспільних настроїв на формування державної політики, не створює стимулів для відновлення в країні системної приватизаційної політики;
    • Відсутність довіри один до одного між різними політичними силами призвело до блокування всього приватизаційного процесу (за винятком приватизації малих підприємств), оскільки усі бізнес-групи побоюються поновлення вибіркового підходу, що надасть їхнім конкурентам переваги у приватизації[1].

Відомі висловлювання про приватизацію[ред.ред. код]

У 1994 році, в передачі В.Лістьєва «Час пік», Горбачов різко критикував представників тогочасної влади, через виведення країни з русла поступових реформ, які Горбачов розпочав, і через різке переломлювання ситуації, що призведе до руйнації науки, освіти, а науково-технічний потенціал буде зруйнований і це відкине країну відразу на десятиліття; за відхід від демократичного вектору розвитку, за втрачання справжнього парламенту, за втрату гласності, за монополізацію частини преси урядом, через що та вже знаходиться на пайку і вже не самостійна, а друга частина — теж не самостійна і знаходиться на пайку в фінансових і промислових груп, і в газетах абсолютно не та картина, яка відбувається в житті, і телебачення починає ставати таким же[2] Ось декілька цитат: «..і вони хочуть, напевно, провести ще другий етап перерозподілу власності. Потім, вони думають, вони вже будуть невразливі», «я думаю, коли нам говорять, що чергової осені, або з весни, або через пів року чи через рік почне покращуватись в рамках цього курсу — це невірно».[2]

Інституції приватизації в країнах постсоціалістичного простору[ред.ред. код]

  • У Болгарії в 1991 р. було створено агентство з приватизації, яке займається підготовкою приватизаційних програм, конкретних рішень і контролем за їх реалізацією. Воно також здійснює правове забезпечення зміни в структурі власності, створює умови для взаємовигідного інвестування всіма юридичними і фізичними особами, як вітчизняними, так й іноземними.
  • В Угорщині створено Державне майнове агентство, яке підлегле уряду і є важливим органом з розробки та реалізації приватизаційних урядових програм.
  • У східних землях Німеччини з 1990 р. функціонує Опікунське управління державною власністю як основний державний орган з проведення приватизації.
  • У Польщі Міністерство з перетворення форм власності було створено в 1990 р. одночасно з ухваленням закону про приватизацію.
  • В Румунії в 1990 р. утворено Національне агентство з приватизації. Одне з його завдань – проведення загальної інвентаризації.
  • У Чехії і Словаччині функціонує Федеральне міністерство у справах національного майна і приватизації, а також відповідні республіканські міністерства.

у всіх східних країнах державне управління прива- тизації включає дві групи функцій. Перша – визначення принципів, формування загальної приватизаційної політики, узгодження і координація регіональних, галузевих і пропонованих самими підприємствами проектів приватизації. Друга – власне управління державним майном як капіталом на основі створення спеціальних інвестиційних і холдингових компаній: страхових, пенсійних фондів та інше. Специфіка приватизації у країнах Східної Європи полягає також у тому, що за умов необхідності організації значних капіталовкладень у трансформовані підприємства одночасно здійснювався державний контроль за цільовим використанням коштів від приватизації, який виявився основою становлення системи внутрішньокорпоративного контролю.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Українська приватизація: перспективи та пріоритети: Аналітична доповідь і матеріали «круглого столу» / Я. А. Жаліло [та ін.] за заг. ред. В. Є. Воротіна. — К. : НІСД, 2008. — 58 с.
  2. а б Передача «Час пік» Лістьєв — Горбачов. 21 липня, четвер, 1994. Відеозапис на відеохостингу You Tube

Посилання[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]


Економіка Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.