Привод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Привод1.JPG

При́вод, або силовий привод (рос. привод, англ. drive, нім. Antrieb m, Trieb m, Triebwerk n, Steuerung f, Umsteuerung f) — пристрій для приведення в дію: від двигуна, стисненого повітря, рідини або пружин, різних технологічних машин[1].

Класифікація[ред. | ред. код]

  • За використовуваною енергією розрізняють привод:
  • За характером розподілу енергії, механічний привод буває:
  • За кількістю двигунів привод можна поділити на однодвигунний та багатодвигунний. Однодвигунний привод є найпоширенішим. Це використання в приводі машини з одним робочим органом одного двигуна. Багатодвигунний привод широко застосовується у тих машинах, що споживають значну потужність або мають декілька робочих органів. У багатьох випадках кожен із робочих органів, залежно від виконуваної роботи, може приводитись у дію різними за видом підведеної енергії двигунами.
  • Додатково можна виділити такий вид приводу, як взаємопов'язаний, що складається з двох або більше двигунів, котрі забезпечують виконання одного механічного руху виконавчим механізмом окремими робочими органами машини (наприклад, привод конвеєрної стрічки, ескалатор тощо). Для синхронізації руху двигунів взаємозв'язаних приводів слід використовувати спеціальні схеми зв'язку за потоками первинної енергії. Якщо це електричні приводи, то подібні схеми зв'язку будують за системою електричного валу.
  • За способом передачі руху від двигуна до виконавчого механізму розрізняють приводи прямої дії (безредукторні) і приводи з передавальними механізмами, які призначені для узгодження параметрів руху валу двигуна з параметрами руху ведучої ланки виконуючого механізму.
  • У гірничій справі, використовують практично всі види приводів, найчастіше — електропривод.

В електротехніці, насамперед, застосовують пневматичні, пружинні або електромагнітні приводи.

Назва[ред. | ред. код]

У ДСТУ 3321:2003 пропонують для використання в технічній та нормативній документації термін урухомник. З інших джерел (неофіційних) виходить, що термін привод є запозиченням з російської, а привід, який часто використовують як переклад, більш підходить під російське значення повод або привод (юридична, судова термінологія).

До часу насильницької «уніфікації» технічної термінології в СРСР, існував термін «повідня́» з наголосом на останньому складі:

  • повідня махови́чна — привод маховиковый (рос.);
  • п. стельова́ — п. потолочный (рос.);
  • п. пускова́ — п. пусковой;
  • п. пасова́ — п. ременной;
  • п. самозупи́нна — п. самоостанавливающийся;
  • п. самогальмівна́ — п. самотормозящий;
  • п. ви́лична — п. стрелочный;
  • електроповідня́ — п. электрический;
  • повідня́-замика́ч (-ча́) — п. замыкатель[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Російський термін привод перекладається у російсько-українському політехнічному словнику Лінґво® як повідня́, по́гін, тягло́, по́від
  2. Шелудько І., Садовський Т. Російсько-український словник технічної термінології. — К.: Держвидав України, 1928.