Привод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Привод1.JPG

При́вод, або силовий привод (рос. привод, англ. drive, нім. Antrieb m, Trieb m, Triebwerk n, Steuerung f, Umsteuerung f) — пристрій для приведення в дію: від двигуна, стисненого повітря, рідини або пружин, різних технологічних машин[1].

У ДСТУ 3321:2003 пропонують для використання в технічній та нормативній документації термін урухомник. З інших джерел (неофіційних) виходить, що термін привод є калькою з російської, а привід, який часто використовують як переклад, більш підходить під російське значення повод або привод (юридична, судова термінологія).

До часу насильницької «уніфікації» технічної термінології в СРСР, існував термін «повідня́» з наголосом на останньому складі:

  • повідня махови́чна – привод маховиковый (рос.);
  • п. стельова́ – п. потолочный (рос.);
  • п. пускова́ – п. пусковой;
  • п. пасова́ – п. ременной;
  • п. самозупи́нна – п. самоостанавливающийся;
  • п. самогальмівна́ – п. самотормозящий;
  • п. ви́лична – п. стрелочный;
  • електроповідня́ – п. электрический;
  • повідня́-замика́ч (-ча́) – п. замыкатель[2].

Привод (техніка) — пристрій для приведення до дії будь-якої машини, механізму або комутаційних апаратів в електротехніці:

За енергією, яка використовується, розрізняють привод:

За характером розподілу енергії, механічний привод буває:

У гірничій справі, використовують практично всі види приводів, найчастіше — електропривод.

В електротехніці, насамперед, застосовують пневматичні, пружинні або електромагнітні приводи.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Російський термін привод перекладається у російсько-українському політехнічному словнику Лінґво® як повідня́, по́гін, тягло́, по́від
  2. Шелудько І., Садовський Т. Російсько-український словник технічної термінології. — К.: Держвидав України, 1928.