Привітне (Кам'янець-Подільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Привітне
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Кам'янець-Подільський район
Громада Китайгородська сільська громада
Код КОАТУУ 6822482104
Основні дані
Засноване 1967
Населення 158
Площа 0,834 км²
Густота населення 189,45 осіб/км²
Поштовий індекс 32356
Телефонний код +380 3849
Географічні дані
Географічні координати 48°43′39″ пн. ш. 26°51′26″ сх. д. / 48.72750° пн. ш. 26.85722° сх. д. / 48.72750; 26.85722Координати: 48°43′39″ пн. ш. 26°51′26″ сх. д. / 48.72750° пн. ш. 26.85722° сх. д. / 48.72750; 26.85722
Місцева влада
Адреса ради 32356, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с.Дерев’яне, вул. Богдана Хмельницького, буд. 1, тел. 9-72-33
Карта
Привітне. Карта розташування: Україна
Привітне
Привітне
Привітне. Карта розташування: Хмельницька область
Привітне
Привітне
Мапа

Приві́тне  (Погоріла)[1]село в Україні, в Китайгородській сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Населення становить 158 осіб.

Географічне положення[ред. | ред. код]

Привітне знаходиться в північній частині Кам'янець-Подільського району, на межі з Дунаєвецьким районом.

Село розміщене в межах смуги простягання Товтрового кряжу. Поруч знаходиться Гайдамацький яр – провалля, в якому протікає струмок, що впадає у річку Студениця.

Історія[ред. | ред. код]

Поселення засновано на початку ХІХ століття у місці, що мало назву Погоріла Буда, або Погоріла (тут знаходилася лісова сторожка, яка згоріла). В 1905 році поселення належало А.М. Дружбицькій. В ньому нараховувалося 26 дворів та 159 жителів.

У радянський період в селі поміщицьку землю розподілили між селянами. Але згодом відбулася насильницька колективізація і утворена місцева сільськогосподарська артіль, яку у 1950 році приєднали до колгоспу села Дерев’яне.

9 вересня 1966 року село Погоріла перейменували на Привітне. Наступного року до Привітного приєднали невеличке село Шидлівка.

Рослинний світ[ред. | ред. код]

У структурі корінних лісів досить часто представлені насадження ялини та сосни (самосів останньої досить добре поширюється на необроблюваних землях). Поодиноко трапляється у лісових масивах реліктовий вид – берека. Підлісок представляють глід, кизил, бересклет, ліщина, калина-гордовина. У трав’яному покриві у весняний час масово з’являється ряст та ведмежа цибуля, улітку – барвінок, печіночниця, підмареник, та різні злаково-осокові асоціації. Схил долини річки Студениця вкривають переважно глід, терен, шипшина, алича, дика яблуня. Прируслові ділянки щільно зайняті різними видами верби. На решті території натуральна рослинність суттєво змінена господарською діяльність (розорювання, випас худоби, садівництво тощо).

Тваринний світ[ред. | ред. код]

З хижаків досить часто трапляються лисиця, куниця, тхір, ласка тощо. В останні роки різко зростає кількість особин кабана дикого. Звичною для території є і сарна європейська (козуля). Активно територію заселяють зайці, їжаки, полівки, миші. Надзвичайно багатою за рахунок наявності різних екосистем є орніто-, герпето- та батрахофауна. Ліс, узлісся, сухі луки, заплава, терасові комплекси, річкові схили, сади, оброблювальні землі, населені пункти концентрують у собі близько 150 як звичайних для території так і рідкісних видів птахів, 7 видів – плазунів та 8 видів – земноводних.

Охорона природи[ред. | ред. код]

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри». Неподалік знаходять урочище Білий (Голий) камінь та Кармалюкова печера.


  1. Привітне сучасну назву отримало згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 9 вересня 1966 року. Раніше це була Погоріла